Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Фейлетон Лист до Рути Дорога! Якже ж я стужилася за Твоєю ,,салаткою"! І не тільки я . . . Ба гато читачок Нашого Життя не терпеливо чекають появи кожно го нового числа — ануж може знов буде Твоя ,,салатка“! Адже напевне Твої думки не спочива ють, а кружляють довкруги різ них знаменних подій нашого бу дня. А тут ,,салатки“ як нема, так нема! Що сталося? А такий цікавий сезон! Вже в часі посту ми Тебе згадували, ра хуючи, що Твоя ,,салатка“ стане нам приправою до смачної свя точної їжі. А потім покотились події високо-політичного машта- бу! Вже візита Микити в Парижі, що так потурбувала тамошню у- країнську кольонію й висунула на перед усіх д і вчину-українку Та- вання характерної молодої люди ни. — Та коли немає цієї доброї волі, або коли всю відповідаль ність перекладається на Пласт, то ді вислід виховної роботи не може бути задовільним. Це повинні у- св і домити собі читачки Нашого Життя, між якими напевне багато матерей. А тепер виринає найбільш від повідальне завдання — літні та бори. Вже почалась підготова в усіх осередках, вже йде набір ви- ховників і булави. Цей черговий іс пит громадської заправи для на шої молоді й батьків розворушить знов думки й бажання. Дай Боже, щоб закінчився задовільно! І дав нагоду нововибраній Голові Плас тової Старшини в ЗДА здійснити дещо з намічених нею напрямних. JI. Бура мару. А конференція на вершинах, що закінчилась стуканням кулаком об стіл! Та ж одна тема за одною аж проситься Тобі під перо! Правда, тих „фейлетоністок" те пер намножилось до лиха й тро хи. Першою б’юся в груди я гріш на, що часом пописую. Та зо мною кінша справа: на те й сиджу в то му гнізді ос, що зветься Союзом Українок Америки, щоб їх часом пером „змалювати". Але де нам у- сім, отим Натам, Мушкам та як вони ще звуться — до Твоєї лег кої руки! Нехай там десять разів урухомлюють „Перо Союзянки““ — все одне ніщо не дорівнає Тво їй ,, са латці “! Та коли вже тепер не напи шеш, то не знаю, що й каза ти. Вже й мужчини розпитують мене, що сталося з Рутою. Бо вони перші крадьки читають наш журнал і мабуть від „салатки" по чинають, щоб і про себе щось розвідатись. І навіть вони зтиха признають, що наш журнал таки найкращий. А знаєш, чому? Бо він єдиний не лається з ніким і ніза що. Дивно, правда? Бо про жінок уже втерлася думка, що вони свар ливі. Та й ніде правди діти, наша редакторка такою є. Але тому що виладовує свою лють на нас, бід них членках Ред. Колегії, (і на друкарні! прим, складача) то вже в журналі вона „білою голубкою" літає. Щось неначе Микита по Ев- ропі. Про інших „пишущих жінок" того не можна сказати. Якось те пер розгулялись їх пера у пресо вих органах і то немов не чор нилом, а жовчю напоєні. Замість творити літературні перлини, во ни повчають, грозять, глузують, лаються. Що тут робити? Мабуть почала найстарша ста жем Галина Журба своїм станови щем до пам’ятника Шевченка. І по сипалось, як із рога обилля. Ляту- ринська напала на Ганну Черінь, Софія Наумович на Євгенію За- рицьку, а Ганна Черінь знову на Докію Гуменну. Не знаю, чи пе релічила я всіх? Вже не згадую про Ольгу Мак, що розписалась на десяти сторінках про Тиса або ту ж Софію Наумович, що напала на Самчука. Щось несамовите ді ється з нами. Тому, дорога Руто, обізвися! Від Твого сміху тає всяка лють і злоба і якось погідніше дивимось на світ. Хіба що переживаєш щось (чи припадком не розво дишся з чоловіком?) і тому за мовкла! Кинь лихом об землю і вшквар вакаційну „салатку" — собі на славу, а читачкам на ра дість! Цьопа ШКІЛЬНА СИСТЕМА В СССР За даними статистичного збір ника „Народне господарство СССР в 1956 р.“ (новішого не маємо) в народньому господарстві, крім колгоспів, із загального числа працюючих — 45% або 22,7 міль йони жінок. Дітей у СССР нараховують пои- близно 34 мільйони дошкільного віку й близько 21 мільйонів шкіль ного віку до 12 років, себто тих, що потребують опіки та яким ма тері, через свою заробіткову пра цю опіки дати не можуть. У відоз ві, вміщеній у „Правді України", відмічується, що „в сучасну пору 2,280.000 дітей виховуються в ди тячих садках, а до кінця семирічки ця цифра може подвоїться". Отже бачимо, що тільки незначна кіль кість дітей обслуговується садка ми, а й перспективи на дальше не великі. Але совєтській владі на садках не дуже залежить. Вона запляну- вала інший, більш загрозливий шлях. Це — відірвання дітей від батьків при помочі виховання в школах-інтернатах. Та ж відозва каже: „Недалекий той час, коли всі діти будуть навчатися у шко лах-інтернатах, що забезпечить ще більш успішне рішення завдань комуністичного виховання підро стаючого покоління та дасть мож ність втягнути нові мільйони жі нок у ряди активних будівничих комуністичного суспільства". Із яким жахом у серцях чита ють цю відозву підсовєтські матері й батьки! Адже цим розпорядком руйнується родина, єдина остоя, в якій ще жевріє тепло почувань, 1 0 НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, I960 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
