Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
в тобі душка, як у янгола. Така велика — і лячно тобі? А як щось заплаче в темряві, що тоді зробиш? Я розкажу тобі про іншу Настю, про Настю з моєї уяви. В неї були, їй на біду, ліричні очі. Біда сходить несіяна. Завжди десь шкутильгає бідна ди тина, волочиться бездомна собака, сліпець просить милостині. .Настя зібрала на грудях широку хустку й хотіла найнятися, в кого будь, хоч би тільки за сухий кут і харч. .Але всі зачиняли перед нею двері, як перед циганкою, що ходить жебрати. „Ой, небого, гадаєш, що тебе хтось так візьме на службу? Було перше червоніти, не тепер!11 Нераз якась жіночка з сонними очима пускала її в підсінок, щоб приди витись ближче, питала, чи Настя з села, і зідхала, що на селі нема ніякого поступу, бо й родять там, гей би діти були мишенята. Дівки дурні, не вміють собі порадити й ідуть у місто, як уже пізно . . . Тоді Настя дивилася на неї перелякана, потім їй ставало гаряче від сорому, і, не кажучи ні слова, вона знов опинялася на мокрій вулиці. Так минув ранок. Коло полудня якась лагідна перекупка дала їй яблуко, і Настя заплатила усмішкою. Хотіла сісти денебудь і з’їсти яблуко. Побачила розкриті двері нової цер ковці серед плеканих квітників і боязко вступила в холод святині. Перехрестилася, але не сіла в лавку; почала ходити вздовж стін і оглядати кольорові вітражі. Світло протікало через різноманітне скло і давало церковці надзвичайний, надземський настрій. ,,В небі нема печалі. . .“ Вона оглянулася. Священик, ще дуже молодий, дивився на неї дитинним обличчям. Говорив просто й щиро, як до сестри. „Що мені з неба? Небо для тих, які ждуть на себе, чи тут, чи там. Я не можу ждати . . .“ „Як він негідний, не піде до неба“, сказав наївно. „Але може він покається". „Ех, що тепер каяття. Я ніколи не зможу забути зневаги, якої зазнала. Але що мені й небо без нього ?“ Сумно відвернулася, і погляд спочив на вівтарі: два ряди апостолів, мудреців і мучеників клонилися перед середущою частиною триптиху. На ній не було нічого надзвичайного: ні страдальної постаті Роз п’ятого, ні світлого Воскресення, ні Зіслання Свя того Духа. Марія і Йосиф просилися на нічліг. Настя всміхнулася й хитнула головою. Потім пішла повільно, як поблагословлена, а молодому свя щеникові стало чомусь жаль. Дивився через порталь, як вона гладила бездомного собаку коло своїх ніг, як як простягнула кривій дитині під тином яблуко. „Все ж таки вона багата, бо має що дати“, ду мав священик. Почав падати перший сніг: чистий і непорочний, як Причастя. * Ми ніколи не можемо втекти в самоту зі сцени, де на невидних нитках танцюють маріонетки. Бо на віть за лаштунками можуть нас прошити очі Режи сера, якого ще ніхто не бг.чиз. Так ми віднайшли товариство, табір і валізи. „Жовта пирхавка“ ждала по другому боці просмику. — Що, вполювали лева, чи хоч яку жирафу? —- Це Дримба. — Марокко не під Кіліманджаро! — попису ється пані Сабіна. Д-р Айніґер, теж десь на півдні, вимірював че репи тубільців, які його вважали магіком-чародієм і обдарили велетенською мушлею. Він вернувся ща сливий, і хоч ми всі не дуже за ним пропадаємо, раді ємо, що хоч раз у житті йому пощастило і він відчув від когось крихітку пошани. Добре їхати знов у громаді жовтим автобусом через еспанський краєвид, пити вино з Маляґи, „со лодше від нектару богів“, де собор, пальми великої алямеди і твердиня підпирають темносинє небо. Ав тобус пирхає завзято крутою дорогою через Сієрра Невада, Маляґа блистить щораз то нижче і дальше над голубизною моря, і коли ми пізніше стоїмо на рожевих мурах Альгамбри в Ґранаді, здається нам, що споглядаємо з раю на світ. Фонтана з левами жур- чить солодко серед арабських візерунків архітектури, басейн зеленіє серед міртів, сади обсипаються кві тами, а троянди, олеандри, помаранчі, кипариси з по загинаними вершками так дуже захоплюють панну Пльду, що вона в захваті гукає: „Як у Швайцарії!“, -—- защо я, очевидно, маю охоту побити мою до бру фею. Шардон щасливий, бо орган у соборі має крила, що діравлять простір, як фанфари. Він уважно роз глядає герби еспанських королів і вдоволено бур мотить щось до себе. Дримба, дуже ділово, знімає город, університет, хоче знімати ще якийсь жахливий готель, але Ільон- ка,. обурена, вихоплює йому апарат із рук і зуживає фільм на чорну церкву святого Яреми і ренесансову катедру. Ільонка видряпується з Жукою аж на циганську гору з халупами, схожими на кертичні нори і .прихо дить потім досить сквашена, бо цигани вміли спритно обікрасти їй торбинку і до того „ще їй щось там наворожили'1, каже Жука. Подібні ліп’янки, зовсім у землі, як гнізда тер мітів, ми бачимо в Бурулені. Дивовижні комини стир чать із землі, а ласкавий погляд Ярини говорить: „Хоч би тут жити, але дозволеним щастям“. Я навіть не можу собі уявити, щоб таке кругле щастя, як овоч, могло впасти мені в руки. Воно мусіло б пах нути помаранчею. Коло Мурсії. де на горі за містом стоїть велика статуя Христа, Жука попадає в екстазу: —• Це — наче Корковадо в Ріо де Жанейро, очевидно тут — у мініятюрі. Ріо, знаєте, єдина справжня гавань під сонцем. На нього нападає велика туга .примітивної лю дини, здається, що хлопчисько розплачеться. Ми роз_ таборовуємося під твердинею маврів у Льорка, і Жу ка при вогні наповнює нас своєю різдвяною брази- лійською легендою. Він не розказує вже про чудеса свого родинного міста, тільки про те, що йому в ньо му найбільше болить, тому Шардон уважає його патріотом. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
