Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Вийкяткова людина (У перші роковини смерти Наталі Гладишовської) Рік тому дня 4. серпня 1959 ві дійшла від нас в останню дорогу бл. п. Натал і я Гладишовська. Тож нехай цих кілька слів будуть ма лою цеглиною в живому пам’ятни ку тих, що її знали, стрічалися й співпрацювали з нею. Наталія Гладишовська (дівоче прізвище Кордуба) народилася 8. вересня 1902 р. в Слукові, Доли- нянського повіту в священичій родині. Молоді літа її зв’язані з Поділлям. У Тернополі скінчила вчительську семінарію, а у Львові доповнила гімназійну освіту, з думкою дістатись на університет, що в той час не було легко. Це були часи боротьби галицького суспільства за український універ ситет, створення таємного україн ського університету та шукання по наших невдачах нових доріг. Своїх мрій — студіювати меди цину — Покійна, як і багато то дішньої молоді, не здійснила. Жит тя її потекло іншим річищем. Та трилітнє перебування у Львові да ло їй зрозуміння українського громадського життя в нових полі тичних обставинах. Обертаючись в інтелектуальних колах тодішнього Львова (жила в родині п-ва Гор- динських) вона наблизилась до багатьох наболілих проблем, що їх пізніше старалась розв’язувати. У 1928 р. вийшла заміж за інж. Олександра Гладишовського і від того часу сталим місцем замешкан- ня їх став маєток у селі Тисковій, на Лемківщині. Там же народились у них дві дочки Ольга (тепер Сав- чак) і Надія (тепер Шміґель), знані зі своєї активности в моло дечих організаціях Ню Йорку. Зда валося б, що молода українська дідичка (а їх майже не було серед українців) буде тужити за містом. Але так не сталось. Українське се ло було завжди для родини близь ким. Наталя Гладишовська впов ні використала своє знання, свій досвід і з посвятою та любов’ю до помагала всім, хто до неї звертав ся. В селі, в якому не було школи, вона вечорами збирала молодь і дітвору та навчала їх письма, хоч цим наражувала себе на нагінку з боку місцевої поліційної влади. Крім того вона стала дорадницею жіноцтва в господарських, а не- раз і родинних проблемах. їхній дім знаний був із своєї гостинно сте. Тут же зорганізувала вона вишивкарську робітню, що вико нувала замовлення для кооп. „У- країнське Народне Мистецтво" у Львові, а за німецької окупації для потреб С-ки. ,,Гуцульське Ми стецтво" у Кракові. Вона притяг нула до тієї праці майже 250 жі нок із околичних сіл і таким спо собом рятувала їх від примусових робіт у Німеччині. Крім того це давало заробіток жінкам, що не був, при вбогості гірських око лиць, зайвим. Та головне, будучи сама знавцем народнього мистец тва, Наталя Гладишовська прище плювала зрозуміння й любов до наших прекрасних узорів і не до пускала до засмічування їх місь кими, немистецькими додатками, що почали добиратись до наших сіл. На еміграції, в Німеччині (Берхтесгадені) вона також очо лила жіночу робітню, продовжу ючи свою улюблену працю. По приїзді до Америки ціла ро дина почала творити нове життя у змінених обставинах, заробляючи фізичною працею. Мимо наполе гливих домагань своїх найближ чих вона цієї роботи аж до своєї хвороби, не покинула. Працювала без докору, з усмішкою, вважаю чи, що праця — це тільки засіб, щоб мати можність створити новий дім, немов перенесений із рідно го краю. їхній дім став осередком для молоді і ніколи не тратив свого українського духа. Вихову ючи своїх дітей, вона мала повне зрозуміння для молоді, саме тієї молоді, що стоїть на роздоріжжі двох світів і для якої „цей" світ —- це велика принада. Це був дім — де не було прірви між двома поколіннями, бо вона цю прірву засипала своїм зрозумінням, по радами й активною допомогою. Цим вияснюється її участь в улаш туванні виставок народнього ми стецтва у студентських клюбах Ню Йорку. Вона включилась у культ, освітню роботу Комісії СФУЖО, що підготовляла ряд ре фератів на Студійні Дні у зв’язку з Конгресом СФУЖО. її ділянкою стало народне мистецтво, яке вона з тонким знанням всієї проблема тики опрацювала. Та головною прикметою її ха рактеру було те, що не можна за- протоколувати чи записати у зві ті. Це її готовість бути помічною там, де загрожувало нещастя. Це про неї можна сказати сло вами людської мудрости: „Прия теля пізнати в нещасті". І тоді саме пізнавали її ті, що може пе ред тим не зовсім її розуміли. Ста ралась бути непомітною і не лю била подяк, свою послугу нама галася зменшити, виповнюючи о- бов’язок, що сама на себе накла ла. Із власними проблемами ніко му не накидалась, сама їх розв’я зувала, а може і з собою забрала. До останньої хвилини намага лась бути бадьорою, щоб не при гнічувати своїх найдорожчих, рід них. То ж багато є таких, що в ці перші роковини згадають її пе редовсім, як Людину. Натал і я Чапленко ЗАМІСТЬ КВІТІВ Замість квітів на свіжу могилу бл. п. Катерини з Винничукіїв Когутяк скла дають 5 дол. на Фонд П’ятсот Пракседа і Дмитро ЯСІНСЬКІ, Милівил, Н. Дж. ЗАМІСТЬ КВІТІВ Замість квітів на свіжу могилу бл. п. Юлії Миколайської, діяльної членки СУА, складає 10 дол. на цілі СФУЖО Наталія ПАЗУНЯК, Филаделфія ОСОБИСТЕ Фін. референтні Гол. Управи п-ні Антонії Кульчицькій складаємо вираз нашого глибокого співчуття зприводу смерти її єдиного сина Еміля. Проха ємо Господа Бога, щоб допоміг їй пе режити це велике горе! Екзекутива СУА НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИіПЕНЬ-СЕРГОНЬ, 19>60 1 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
