Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Жіночі прізвища Давня українська л і тературна мова (напр. мова козацьких кан целярій XVII—XVIII ст.) добре розрізняла членів родини у прізви щах. Якщо чоловік і голова роди ни був „Коваль", то його жінка — „Ковалиха", дочка — „Ковалівна", син „Коваленко" (або „Коваль чук" чи „Ковальча" -—- залежно від говору). У судових докумен тах з XVII—XVIII ст. трапляють ся навіть такі жіночі прізвища, як Гапка Ковалиха Грициха, тобто Грицькова Ковалева жінка. Ці фор ми живі ще й досі в українській народній (селянській) мові. Тим- то цієї системи прізвищ додержу валися й українські письменники XIX ст. — Квітка-Основ’яненко, П. Куліш, Нечуй-Левицький, Панас Мирний і ін. і можна навіть думати, що ця своєрідно-українська і ло гічно-струнка система могла б бу ла утвердитись в українській кан целярській мові назавжди, якби на ша літературна мова розвивалась в умовах незалежного мовотворен ня. Але цих умов, як відомо, ніко ли досі не було. Навпаки, на неї весь час тиснули чужі мови, коли такі чи такі оформлення україн- Нічний клюб під зоряним небом. Шумлять тропічні дерева понад соснами. Зорі сиплються крізь пальмове листя і падають на лям- піони, що в них хитається полум’я свічок, слабо розсвічуючи сутінок нічної теміні. А на сцені танечниці: престрункі, темношкірі, в різних відтінках. Палочки б’ють по буб нах і металев і щіточки заставля ють їх дрижати дрібно й сипко під ритм там-там. З ним колись їхні предки ходили в похід... Там - там, там - там... шумить джунґля, хитаються пальми. Ма ленькі перев’язки на бедрах і гру дях. Із квіток і леліток — небагато закривають. Хитаються на головах пишні прикраси. Ритмічний рух живота й бедер і надмірно випуклих сідниць. Стрункі ноги вибивають такт, но ги й руки вигинаються, стрибають. Нестримний рух, ритмічний рух — Мерієн, Мерієн, Мерієн... ських прізвищ просто накидали нам чужі чинники або чужі мови впливали на українську мовну сві домість психологічним шляхом. Так, російські державні канце лярії намагались вилучати все сво єрідне з українських прізвищ, на тягаючи їх на свої копили (наро сток -ов, -ова, -ин, -ина). Німець кі державні канцелярії, для яких слов’янське оформлення прізвищ було чуже, фіксували одну якусь форму для всіх членів родини •— переважно чоловічу („Петро Сте- фанів", „Параска Петришин", то що). Звідти ж походять і ніяк не оформлені галицькі прізвища типу „Петро Ярема", коли ім’я (очеви дячки, батькове) записували як прізвище. На Закарпатті навіть за міняли українські прізвища угор ськими („Ревай", „ІІІтефан", „Бе реш", тощо). Внаслідок усього цього в свідо мості української міської людно- сти й української інтелігенції (це психологічний вплив чужих мов) ота давня система українських прізвищ стала усвідомлюватися як побутово-селянська й вульгарна, в тому й для літературної мови І бубни — там-там, там-там, там- там. Чим різниться один танок від одного? Швидкістю, скаженістю того самого ритму. Океан зідхає прибоєм далекого походу і шум лять пальми. Півсон. Гебановий танечник підніс над головою піднос із полум’ям. Пли ве з ним повільним ритмом молит ви. Поклоняється, станувши на вколішки і в пристрасних згинах і розгинах тіла віддає честь якомусь прастарому богові. Вигинається й звивається наче великий вуж і між обручами його тіла палахкотить піднос із вогнем. І ноги вибивають швидкий ритм Африканського контининту. Колись привезли кілька невіль ників на цей острів. Розмножився чорний раб і острів заріс буйно ним неначе повоєм. Чим буде завтра Вашої Милости візник і танечник? непридатна. І це вже зайшло так далеко, що відновити це як номі- нативно-невтральне явище не мож на. Можна тільки частково пови правляти деякий чужомовний на мул. Це можна зробити насампе ред в отій продукції німецьких канцелярій — у поєднанні з жіно чими іменами виразно чоловічих прикметникових форм: „Наталія Стефанів", „Марія Панчишин". Правильно, в дусі нашої слов’ян ської граматичної системи може бути тільки: „Наталія Стефанова" (з обов’язковим чергуванням зву ків і — о), „Марія Панчишина" (однаково для жінки і дочки, бо форма „Стефанівна" не ввійшла до літературної мови).*) Звичайно, і прикметникова форма „Рудниць- ка" узгоджується в роді. Прізвища типу „Гриневич", „Маркович" для жінок не зміняються, бо форма „Гриневичка", „Марковичка" ма ють теж (як і „Ковалиха") побу товий відтінок, а їхнє оформлення за зразком „Катря Гриневичева" не можна вважати загально визна ним. Якщо прізвище іменникове, то воно теж залишається без змін, незалежно від його оформлення. Отже, „Олена Курило" (не Кури- лова!), Інна „Цап“ (не „Цапо ва"!), „Іванна Прийма" (не „При- ймина", тим більше не „Приймо- ва"!). Прізвища „Чапленко", „Крамарчук" не змінюються. Загальне правило для жіночих українських прізвищ може бути таке: прикметникові прізвища у- згоджуються в жіночому роді і від мінюються за відмінком („Наталії Стефанової, Стефановій", ітд., „Панчишиної, Панчишиній" ітд.), іменникові не узгоджуються і не відмінюються, за вийнятком імен ників жін. роду, що й узгоджують- *) І'Ірізвищ типу „Панчишин" не можна оформлювати так, як це зроб лено у „Свободі" з 20. травня ц. p., де надруковано „Успіх... Марти Ко- кольської-Кобринової“. У другій по ловині цього 'подвійного прізвища сконтаміновано два наростки — -ин і -ов, а треба було написати тільки „Кобриної“ (без -ов). 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1960 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
