Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПОЕТЕСИ Щоб сказати бодай коротко про всіх поетес, що живуть і діють у нашій поневоленій Батьківщині, треба багато місця. Бо за далеко неповною статистикою їх нарахо вується понад два з половиною де сятка. Тому хотілось би відзначити лиш тих, що своєю поетичною творчістю заслуговують на увагу. Серед поетес, які належать до старшого покоління і які ще й сьо годні пишуть, треба відзначити Марійку Підгір’янку, Олену Жур ливу, Наталю Забілу й Агату Тур- чинську. Остання правда, крім вір- ців, пише ще драми, як от напри клад п’єсу „Любов, як перстень, не має кінця", що її уривок був дру кований у періодичній пресі в 1959 році, але про це мова буде окремо. Доля галицької поетеси Марійки Пдгір’янки показує, які жахливі у- мови гніту й неволі приніс із собою московський большевизм. Де була, що робила, як жила Марійка Під- гір’янка — довший час нікому не Марійка Шдгір’янка Mariyka Pidhirianka the oldest of the now living women poets in Ukraine. було відомо. Аж ось раптом у жур налі „Жовтень** за серпень 1959 p., що виходить у Львові і йменується органом Спілки Письменників У- країни, появляються нові її вірші „Впали роси", „Трактористка й косар“, „Моя земленько“, „В піо нерському таборі", „Помічники". Вірші, датовані 1956-59 роками, супроводжені редакційною крити- ко-біографічною нотаткою. Із тієї нотатки мало що довідаєшся про життєвий шлях поетеси, натомість уміщені там вірші кажуть про мо ральний терор большевиків; над жінкою-письменницею, що змуше на славити у своїх поезіях режим неволі. Але найбільшим моральним глу мом над старою українською по етесою був крок, коли правління Спілки Письменників України що йно на початку I960 р. прийняло Марійку Підгір’янку у члени Спіл ки! При чому разом із нею був при йнятий якийсь Віктор Брезицький, що написав лиш кілька нарисів і працює партійним секретарем в од ному з районів Станіславської об- ласти. Таким чином талановиту, досвідчену поетесу поставлено по руч того, що не лиш далекий від справжньої літератури, а ще й сто їть'на службі її нівечення, як та кож нівечення її творців. Олена Журлива виступила в у- країнській, підсовєтській літера турі ще в 20-тих роках, уже на той час із віршами про індустріяліза- цію, очевидно, з захопленням тією темою. Проте Журливій, як і бага тьом тодішнім українським літера турним кадрам, не вдалося вислу житись перед окупантом і вона так само якийсь час була „пропаща без вісти". У 1958 р. у в-ві „Ра дянський Письменник" вийшла її книжка „Поезії", до яких увійшли вірші 1924-56 pp. та вірші остан ніх літ. Як пройшли „серединні" роки поетеси, між тими „перши ми" й „останніми" журнал „Віт чизна", що подав інформацію про появу тієї книжки, не пише. Він лиш подає, що в „Поезіях" Жур ливої оспівується розквіт радян ського краю ітд. Що це за поезія можемо собі уявити. Це видно хо ча б із віршів Журливої, опублі кованих в останньому часі. Напри клад „Пишайся, рідна батьківщи но" (Жовтень, ч. 4, 1959) -— тра фаретно-барабанний твір, позбав лений крихітки живого чуття. Або у, вірші „Здійснилась мрія віко вічна" (Жовтень, ч. 4, 1960), який деклямує про „нову добу комуні стичну"... Ці вірші є скорше паро дією на дійсну творчість. Подібне бачимо в Аґати Турчин-, ської, хоч ради справедливости треба їй признати неабиякий лі тературний талант, досвід і школу. Але знову ж її здібностям і вмін ню заважає казенна, „соцреалі- стична" проклямація большевиць- ких гасел. В журналі „Вітчизна" (11, 1958) наприклад була надру кована велика поема Турчинської „Останній день Борканюка". З формального боку поема написа на вправно. Але вже сам факт, що поетеса взялась оспівувати боль шевицького партизана, закинено го під час II. світової війни в Зах. НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1960 З Наталя Забіла Natala Zabila, a lyric poet, made her fame through poems for chil dren. Петро Кізко
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
