Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Минає Ельше з дактилями, мов янгарами, на на пальмах; ми .попадаємо на якусь дрантиву бічну дорогу, і ш офер не знає, куди крутити керівницею. З сіток злітають клунки, тіло пані Сабіни трясеться, як дриглі, а Жука дістає напад сміху, за що панна Гільда морозить його поглядом. Але кінець кінців перед нами виростає Пенісколя — мальовниче мі стечко на горяному півострові з довгим, пласким б е регом. Якби ви 'бачили, як Шардон кидається по скойки! Справді, їх тут повно, в різноманітних бар вах, є навіть чудові рівномірні білі зорі і цятковані шкаралущі слимаків. Шардон забуває за світ, не го ворить НІ З КИМ, але ЯК Я НечуТНО ПІДХОДЖУ ДО ’НЬОГО, дослухую сь чогось, наче григоріянський Magnificat, з його рота. Яринина голова горить західнім сонцем на тлі з білого і піскового каменю, де-не-де помальованого синькою, а темнозелені кипариси віють із .горба, і я не можу відірвати від того всього очей. Якась хвиля перекотилася аж під горло, що ми мусимо скрива- ти-ся, як винні, що вона не погодилася жити зі мною. Тепер ми радо вибираємо вечорами оповідання з релігійними мотивами і ждемо, що Шардон буде щось говорити. Але він мовчить. Тільки часом його шорстка рука (мені чомусь завжди здається, що його руки му сіли колись у Бретонії тягнути рибацькі сіті) робить жест, неначе хотіла б відігнати настир ливість мухи. Яринине оповідання в обличчі моря віє буден ністю і легким сумом. Але я бачу, як за ними ши роко витріщає очі жорстокість, як виростає розпука. — Хтось приніс дітям «а подвір’я рябе котеня. Воно було пухнате і дивилося на світ цікавими круглими оче нятами. Кожне з дітей хотіло мати його на руках; вони поривали його, як хижі звірята і душили до себе. Один хлопчик сказав, що котеням можна цікаво погратися: під- кидувати його вгору, як м’яча, бо тато оповідав, що ко тики завжди падають на лапки. „Цікаво!“ — загуділи діти. „Побачимо, чи то правда!** І справді: котик упав на свої лапки, як на пружини............ „Ще раз, ще раз!** — тішилися діти. По кільканадця тьох разах котеня ледве тягнуло за собою ноги. „Треба кинути його лапками вгору, цікаво, чи воно перекинеться**, радив хлопчик. Але котеня не перекинулося й простягнуло серед подвір’я свій хребетик. Діти побачили, що воно не ворушилося й перелякано подивилися на хлоп- чика-пустуна. „То був, видно, зіпсований котик**, сказав він. „Ходім краще гратися м’ячем.** Діти побігли. Але їв городі, між цвітучими горохами, плакала мала дівчинка над мертвим котиком, бо мама їй розказувала, що котики не мають вічної душі. Але мала дівчинка не могла собі уявити, що добрий Бог може бути подібний до не доброго хлопчика, і вона молилася щоранку і щовечора, щоб добрий Бог узяв бідного котика до неба. Шардон скинув камаші й черезики, сидить збоку й пересипає, як пісковий годинник, зернятка чоток з руки в руку. Раптом зривається і біжить в напрямі -малої дуни, покритої кущиками присохлої трави. Ми затривожені, що таке? Шардон відгребу є парасолем чудову велику мушлю з мережаними рубцями і жов то-рожевими пругастими узорами. Він явно показує своє вдоволення і .прикладає мушлю до вуха. — Шумить? — допитується пані Сабіна. — Ще й як! Хочете послухати? — Мушля ман друє з рук до рук. Це справді — досконале мор ське диво. Ярина до.вто слухає шуму мушлі. — Як вічність, правда? — каже Шардон. — Така собі мушля тільки й шумить вічністю, як гарно, правда, Ярино? — Вона шумить морем, — перечить Ільонка. — Але Ільонко, море теж шумить вічністю! Хіба ви не знаєте? Ми всі хочемо спробувати Шардонового щастя й до сутінку ходимо, як чаплі, по надбережніх дунах. Але щасливий тільки Шардон, очевидно. Він розта- борувався, за дозволом старого рибалки, на човні „Stella M aris“ і гукає нам на добраніч: — Я на певному човні! Кому затісно в шатрі, хай іде сюди! Досхід .сонця Шардон направляє з рибалкою сіти. Вони оба наповнили ранок вигуками і реготом і по будили нас всіх. Беріт холодний, Жуці зовсім зако- цябли пальці, а пані Сабіна зробилася схожою на Шардонову бурякову хустку. — Щипає, як рак, правда? Ха-ха-ха! Хай я не Андре Шардон, коли ми всі не будемо довго пам’я тати цієї ранньої осени! Андре Шардон. Це зовсім зрозуміле. На листах стояло завжди А. Шардон. Д-р Айніґер мішає на ватрі якусь спорошковану крейду з водою, додає до того цукру і трохи рудої глини. Виходить кава, нормальна кава. Андре Шардон . . . Це зовсім природне, що Без ликий апостол, який проповідував серед моїх предків на високому березі Дніпра і об’явив свою візію бу дучої золотобанної столиці України, прибирає в істо рії різні костюми: раз білобородого святця з ікони, з символом кривавого хреста, ра-з рудий поріст і чер нечу рясу з Печерської Лаври, раз чистоголене об личчя, камаші і парасоль. Але це смішне. Смішно, що Шардон — абе, їй Богу. Зрештою, хто його знає. Може і він для когось собі священик. Для ненормальних, умово хворих, або таких, про яких кричать журнали, репортери, вивіски, яких злоязика юрба обертає в болото. (Бо в дісності і над їх стражданням ходить сонце, прав да?) Бони не зрікаються гріха, але зречення має тільки тоді значення, коли людині дано більше, ніж одну можливість. їй не дано жадних; вони не мають друзів, не ждуть ні від кого зрозуміння. Може ча сом у них будиться охота кинутися з хмародера на твердий асфальт, але що тоді, коли хто з них вірить у щось поза твердим асфальтом? Тоді він мабуть христиться і вертається назад у неминуче життя. А там вони найдуть Шардона, смішного абе в бу ряковій хустці, який збирає скойки, направляє сіти і не скаже більше, як: ,,Мій Боже! Будь над грішними і пра.ведними!“ 32 НАШЕ ЖИТТЯ - ВЕРЕСЕНЬ, i960 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
