Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XVII. ВЕРЕСЕНЬ, 1960 ЧИСЛО 8 Перед нами — діти Бескиде, Бескиде, Бескидовяй краю, Хто тебе не бачив, той не бачив раю. Бескиде, Бескиде, Бескидові дути, Не можу, Бескиде, за тебе забути. Один раз забуду, а згадаю десять, Як твої вершечки п і д блакитом висять. Як твої струмочки у безоднях грають, Як бистрі соколи над ними літають. Бескиде, Бескиде, у зіллі, у цвіті, Не можу забути, який ти був в літі. Як в тобі гуділа кожніська стежина, Кудою ходила юнацька дружина. Ходили там хлопці, ходили дівчата; Палала до неба юнацькая ватра. Відбилось на хмарах багряно, криваво, Бескиде, Бескиде, іБе скидова славо! 1935 . Марійка Підгір’янка * * * За Дінцем молодшії тумани, Чорний бір в туманах за Дінцем. Це вже осінь синя над ланами Підвела заплакане лице. Це вже осінь лине над стернями Тільки сльози-іроси на трав і , Тільки вітер буряно і тьмяно Др'ібно Сіє зерна дощові. На стерні забутеє колосся, Загубилась стежка в дали н і. . . Я люблю прозору синю осінь, Поцілунки буйно-вітряні. іНа сухих, похилих, жовтих травах Голубим мереживом — роса. Тихо ходить жовтень золотавий В мовчазних, зажурених лісах. Зміїв, 1926 Наталя Забіла Зустрічаємо новий шкільний рік. На думку про це появляється в нас певне нервове піднесення, бо ж треба буде відкритими очима глянути на про блеми з тим зв’язані, на обов’язки, працю, труд нощі. День за днем приходитимуть шкільні дні і здавалося б, що ж нового тут? Річ однак у тім, що тут завжди і є саме те нове і неповторне тим, що тоді в центрі наших зацікавлень стають діти і формування їхньої духовости. Діти наші, •— ті живі, ніжні душі, свідомо чи підсвідомо чекають від нас поживи, поради, настанови. Тому в цьому і завдання наше і обов’язок — дати від себе те, що потрібно дитині від нас. На те, щоб задовольнити дійсні потреби ди тини, щоб відповісти вповні вимогам, які ставить до нас саме життя, мусимо знайти в собі силу при йняти його визов. Застановитися над тим, що по трібне нашим дітям і з чим нам прийти до них. Нашим дітям потрібна можливість свобідного розвитку і росту, це є — розвивати свою власну індивідуальність і знаходити себе в чужому дов кіллі. Розгляньмо це ближче. Найлегше все йде дитині, що попала в чуже оточення — англійське, французьке чи інше і пря мо зжилася з ним; стала однією цяточкою в вели кій масі. Якщо б ми з цим станом погодились, то порівняльно невеликі були б обов’язки батьків -— здобувати матеріяльні засоби для життя й на вчання дитини, створити для неї догідні матері- яльно-побутові умовини. Майже все інше при йшло б з довкілля — школи, товариства. Таке ставлення справи зустрічаємо часом у німців, ір- ляндців чи інших емігрантів, особливо тих, що ма ють свої держави в Европі. Ці групи — це тільки горстки народу, що не важать у долі своїх націй. Від нас же життя вимагає іншого підходу. Ми му симо зберегти наших дітей для української нації і ми повинні з любови до них дати їм змогу вповні виявити свої сили, свою обдарованість, увійти пов ноцінними одиницями з власним українським об личчям у духове життя світу. Про те -— як нам, матерям і виховницям під ходити до цієї справи — треба нам серіозно за становитись. Багато скаже нам природній материн ський інстинкт, що найкраще вказує підхід, до влас ної дитини. Але допоможуть нам досвід педагогів і лікарів, статті на виховні теми, обмін думок на Ви ховному Семінарі, на сходинах Відділів; Та й на сторінках нашого журналу раз-у-раз будемо до того повертатись. НАШЕЖИТТЯ ВЕРЕСЕНЬ,; I960: 1
Page load link
Go to Top