Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XVII. ВЕРЕСЕНЬ, 1960 ЧИСЛО 8 Перед нами — діти Бескиде, Бескиде, Бескидовяй краю, Хто тебе не бачив, той не бачив раю. Бескиде, Бескиде, Бескидові дути, Не можу, Бескиде, за тебе забути. Один раз забуду, а згадаю десять, Як твої вершечки п і д блакитом висять. Як твої струмочки у безоднях грають, Як бистрі соколи над ними літають. Бескиде, Бескиде, у зіллі, у цвіті, Не можу забути, який ти був в літі. Як в тобі гуділа кожніська стежина, Кудою ходила юнацька дружина. Ходили там хлопці, ходили дівчата; Палала до неба юнацькая ватра. Відбилось на хмарах багряно, криваво, Бескиде, Бескиде, іБе скидова славо! 1935 . Марійка Підгір’янка * * * За Дінцем молодшії тумани, Чорний бір в туманах за Дінцем. Це вже осінь синя над ланами Підвела заплакане лице. Це вже осінь лине над стернями Тільки сльози-іроси на трав і , Тільки вітер буряно і тьмяно Др'ібно Сіє зерна дощові. На стерні забутеє колосся, Загубилась стежка в дали н і. . . Я люблю прозору синю осінь, Поцілунки буйно-вітряні. іНа сухих, похилих, жовтих травах Голубим мереживом — роса. Тихо ходить жовтень золотавий В мовчазних, зажурених лісах. Зміїв, 1926 Наталя Забіла Зустрічаємо новий шкільний рік. На думку про це появляється в нас певне нервове піднесення, бо ж треба буде відкритими очима глянути на про блеми з тим зв’язані, на обов’язки, працю, труд нощі. День за днем приходитимуть шкільні дні і здавалося б, що ж нового тут? Річ однак у тім, що тут завжди і є саме те нове і неповторне тим, що тоді в центрі наших зацікавлень стають діти і формування їхньої духовости. Діти наші, •— ті живі, ніжні душі, свідомо чи підсвідомо чекають від нас поживи, поради, настанови. Тому в цьому і завдання наше і обов’язок — дати від себе те, що потрібно дитині від нас. На те, щоб задовольнити дійсні потреби ди тини, щоб відповісти вповні вимогам, які ставить до нас саме життя, мусимо знайти в собі силу при йняти його визов. Застановитися над тим, що по трібне нашим дітям і з чим нам прийти до них. Нашим дітям потрібна можливість свобідного розвитку і росту, це є — розвивати свою власну індивідуальність і знаходити себе в чужому дов кіллі. Розгляньмо це ближче. Найлегше все йде дитині, що попала в чуже оточення — англійське, французьке чи інше і пря мо зжилася з ним; стала однією цяточкою в вели кій масі. Якщо б ми з цим станом погодились, то порівняльно невеликі були б обов’язки батьків -— здобувати матеріяльні засоби для життя й на вчання дитини, створити для неї догідні матері- яльно-побутові умовини. Майже все інше при йшло б з довкілля — школи, товариства. Таке ставлення справи зустрічаємо часом у німців, ір- ляндців чи інших емігрантів, особливо тих, що ма ють свої держави в Европі. Ці групи — це тільки горстки народу, що не важать у долі своїх націй. Від нас же життя вимагає іншого підходу. Ми му симо зберегти наших дітей для української нації і ми повинні з любови до них дати їм змогу вповні виявити свої сили, свою обдарованість, увійти пов ноцінними одиницями з власним українським об личчям у духове життя світу. Про те -— як нам, матерям і виховницям під ходити до цієї справи — треба нам серіозно за становитись. Багато скаже нам природній материн ський інстинкт, що найкраще вказує підхід, до влас ної дитини. Але допоможуть нам досвід педагогів і лікарів, статті на виховні теми, обмін думок на Ви ховному Семінарі, на сходинах Відділів; Та й на сторінках нашого журналу раз-у-раз будемо до того повертатись. НАШЕЖИТТЯ ВЕРЕСЕНЬ,; I960: 1
Page load link
Go to Top