Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Фейлетон „Заощадила" (Побутове) ■Мій день щасливий — то че твер. По-перше — дістаю платню, а по-друге — всі крамниці відчинені до дев’ятої години. Тож забуваю про втому, міняю чек і біжу від разу до міста. Але не думайте, що я марнотратна. Я все купую з за ощадженням. Іду тільки туди, де пишуть: ,,Випродаж! Ощаджуйте 25%, 50%, 75%!“ Але в цім приємнім підприєм- студіювати, вона вступила до Ін ституту Народньої Освіти (колиш ній Державний Університет ім. Св. Володимира) на історико-філоло- гічний факультет і закінчила його, в 1928 р. як історик. В часі студій проводила курси неписьменних у Києві разом із іншими студентами. Перед Марією Олександрівною відкрилась праця вчительки. Та її спеціяльність стала на перешкоді, бо історії не вільно було не-пар- тійній людині вчити. Лиш коротко працювала в Бориспольській агро- профшколі за фахом. їй прийшлось часто міняти предмет навчання і вона вчила математики в Вінниці і в Вінницькому районі, а навіть ні мецької мови, яку змалку вивчила. Вчителювала вона до 1943 р. в се редніх школах і технікумах і за той час придбала добрий педагогічний досвід, хоч збагнула до дна важ кий шлях радянського педагога! На еміграції вернулася знов до улюбленого фаху. Навчала фізики й математики в Торговельному Лі цею в Міттенвальді і заходилась коло видання народніх казок для дітей. У 1948 р. переїхала з ро диною до Англії. Не зважаючи на свій вік, станула до праці у фа бриці і працювала, як і всі на тиж невій ставці 4 ф. Стала членом Со юзу Українців у Британії і Орга нізації Українських Жінок, де уві йшла кілька разів до Управи. У Рочдейлському Гуртку була три роки головою. Та найбільше спрямувала свою увагу на укра їнську дітвору. їй удалось промо- стві псує мені настрій мій старий. Він ніяк цього не може зрозу міти. Ось і тепер. Як тільки відчинив мені двері, то відразу: — А, вже бачу тащиш цілу ку пу! І навіщо то щотижня купувати й купувати? — Чекай, старенький, -— кажу я, щоб його задобрити. -—- Ти як побачиш, що я накупила, то зараз маком сядеш. стити дорогу дитячим садкам тим, що в pp. 1950-52 у своїй хаті збирала дошкільну дітвору що суботи та навчала її. Коли садок перейшов до Дому СУБ-у, допома гала йому як інструктор та при імпрезах. Потім уже, коли засно вано школу в Рочдейлі, вона ста ла першою її вчителькою, зорга нізувала перші курси виховниць дитсадків у Бері у 1954 і в Рочдей лі в 1956 р. та співпрацювала з журналом „Праця в дошкіллі", що його видавав СУБ, як практичні поради для педагогів у веденні у- країнознавства. Читала лекції з української історії для студентів- заочників у Рочдейлі. Видала під ручник про ведення дитячих сад ків, що вийшов заходами СУБ-у на циклостилі. Розробила тему про „Старогрецькі міти“, й почала дру кувати їх у Визвольному Шляху. Її багата вдача вміла навіть у старшому віці та трудних умови- нах еміграції, знаходити поле пра ці. Немов бажаючи надробити те, що не можна було дати україн ській дітворі в умовинах підсо- вєтського режиму. Може й забага то навантажувала себе та не мож на було цьому дивуватись... Полишила у глибокому смутку чоловіка й дітей. Та гурт виховни- ків і педагогів Англії, що втратили в ній цінну робітну силу. Не згаду ючи про дітвору, що так багато з її вміння скористала. А ми про щаємо в ній українську жінку, що не змарнувала талантів, подаро ваних Господом і вміла поділитись ними із ближніми своїми. JI. Б. І починдю розпаковувати. — Ось, бачиш, за цю сукню я заплатила 8 дол., замість 15 дол., тобто заощадила 7 дол. Помацай: 100% вовна! — Таж тепер літо, а ти вовну купуєш! — обурився мій старий. —- Отож то й є, — кажу йому. — Ощадлива господиня теплі речі купує вліті, і так витрачає менше грошей. —• А в зимі скажеш, що немод не... — бурчав старий. — А ти, мій пророку, наперед знаєш, що взимі скажу... — кри кнула я і взялась до другого па кунка. — А тут... парасолька, чудо- люксус... Замість 9 долярів, запла тила тільки 5 дол., добто заоща дила 4 дол. Додай 7 дол., заоща джених за суконку і буде вже ра зом 11 дол. — Та навіщо тобі стільки пара соль? І та« їх ніколи не вживаєш, або губиш! — Власне тому! Пригадуєш со бі, раз я згубила в автобусі, раз у телефонній будці, раз залишила в церкві, іншим разом у крамниці і т. д. А знаєш чому? Тому, що як тільки візьму парасолю, дощ пере стає йти. А чи то моя вина? — Тож, тим більше, не треба тобі таких люксусових парасоль купувати, — договорював далі старий. — Так, то ти хочеш, щоб я віч но лиш дрантя губила? — і сльози так і пхаються до горла. — Коли ж ті чоловіки нас зрозуміють?.. Та я себе скоро опанувала і про довжую далі: — А це чудові снігівці... кош тують замість 12 дол., тільки 8... Разом я вже заощадила 15 дол. — Снігівці?.. — аж зойкнув старий. — Таж ти ніколи їх не но сиш. А зрештою це ч. 5, а ти маєш ч. 10, для кого ж вони? Боже! Які ті чоловіки дрібнич- коїві! А в мене нерви починають дри жати. Звідки взяти ч. 10, як талі за такі гроші були лиш ч. 5? І так на 4 дол. дешевше. — Хто ж їх буде носити? — заломив чоловік руки. — Хто? Справді хто? — я себе питаю. Ціла моя родина носить числа від дев’ять угору. — Ага! Вже знаю! — кажу врадувана. — Знаєш, це знаменитий подарунок 1 0 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1960 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
