Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Листи Мазепи Дивним збігом обставин зберіг ся жмуток листів з особистого ли стування гетьмана. Оригінали їх згоріли в Батурині разом із усім його архівом. Але в відписі вони збереглися й тепер кидають світло на велику любовну драму, яку пе режив він на схилі віку. Бо листи ці 'були написані до Мотрі Кочу- бей. Перший із цих листів датований 1704 р. Він показує взаємини за коханих щиро-сердечними; геть ман прощає Мотрю перед виїздом. Дальше в них розгортається дія. Зарисовується палка любов Мазе, пи і дбайливість про долю милої. Щораз трудніше їм зустрітися, щораз більше стає їм на дорозі опір 'Кочубеїв. Напруження цієї боротьби зростає і гетьман ви словлює це з великим жалем. Він звик до дії, але Мотря йому „руки звязала“, бо ж це таки 'йдеться про її рідних батьків. Та найбільшим трагізмом віє від листа, в якому гетьман 'бачить у серці Мотрі „од- міну“. Він пригадує їй обітницю, він заклинає її в вірності в ко ханні. Та в дівчині мабуть стався ттерелім. І з відсутности дальших листів, а може й відповіді Мотрі, яка не збереглася, бачимо роз- вязку, точного висліду якої не знаємо. Напевне потрясла вона душею гетьмана до глибини. У книжечці „Писання", що по явилася у 1943 р. у Кракові, Е. Ю. Пеленський розглядає разом із іншими творами Мазепи також ці листи. Він стверджує їх висо кий мистецький рівень, багатство окреслень і образів. На його дум ку ці листи займають в історії у- країнського листування, зокрема любовного, видне місце. ПИСЬМА ДО МОТРІ 1. Моє серденько, мій квіте рожаной! Сердечне на тоє болію, що на- далеко од мене їдеш, а я не могу очиць Твоїх і личка біленького видіти; через сеє письмечко кла няюся і всі члонки цілую любезно. 2 . Моє серденько! Зажурилемся, почувши од дів ки таке слово, же В(аша) М(и- лість) за зле на мене 'маєш, іже В. М. при собі не задержалем, але одослал до дому. Уваж сама, що б з того виросло. Першая, що б твої родичі по всім світі розголосили: же взяв у нас дочку у ночи ґвалтом і дер жить у себе місто подложниці. Другая причина, же державши В. М. у себе, я бим не імогл жад ною мірою витримати, да і В. М. также: мусілибисьмо із собою жити так, як малженство каже, а потом прийшло би неблагослове- ніє од Церкви і клятва, жеби нам з собою не жити. Гді ж би я на тот час поділ. І мні б же через теє В. М. жаль, щоб єсь на-іпотом на мене не плакала. 3. Моє сердечне коханнє! •Прошу і велце прошу — рачь зо мною обачитися для устной розмови. Коли мене любить, не забувай же; коли не любиш, не споминай же. Спомни свої слова, же любить обіцяла, на що мені і рученьку біленькую дала. І повторе, і постократне про шу, назначи хочь на одну мінуту, коли маємо з собою видітися, для общого добра нашого, на котореє сама ж преже сего соізволила єсь була; а нім теє буде, пришли на мисто з шиї своей, прошу. 4. Моє сердечко! Уже ти мене ізсушила красним своїм личком і своїми обітницями. Посилаю тепер до В. М. Мелаш- ку, щоб о всім розмовилася з В. М. Не стережися ЄЇ ні в чем, бо єсть вірная В. М. і мені во всім. Прошу і велце, за ніжки В. М. моє сер денько, облапивши, прошу, не од- кладай своєї обітниці! 5. Моє серце коханоє! Сама знаєш, як я сердечне, шалене люблю В. М.; єще нікого на світі не любив так. Моє б тоє щастє і радість, щоб нехай їхала, да жила у мене; тілько ж я уважив, який конець з того може бути, а звлаща при та- кой злости і Заєдлости твоїх ро- дичов. Прошу, моя любенько, не ОДМІ'НЯЙСЯ ні в чом, яко юж не по- єднокрот слово своє і рученьку дала єсь; а я взаємне, поки жив буду, тебе не забуду. Моє серденько! Не маючи відомости о повожен- ню В. М., чи вже перестали В. М. мучити і катовати, — теперь теди од’їжаючи на тиждень на певніє містця, посилаю В. М. од’їздного через Карла, котроє прошу за- вдячне приняти, а мене в неодмін- ной любві своєй ховати! 7. Моя сердечне коханая! Тяжко болію на тоє, що сам не могу з В. М. обширне поговори ти, що за одраду В. М. в теперіш- нем фрасунку учинити. Чого В. М. по мні потребуєш, скажи все сій дівці. В остатку, коли вони, про клятії твої, тебе цураються — іди в монастир, а я знатиму, що на тог час з В. М. чинити. Чого по треба, і повторе пишу, ознайми мені В. М.! 8 . Моя сердечне коханая. Вижу, же В. М. во всім одміни- лася своєю любовію прежнію ку мні. Як собі знаєш: воля твоя чи ни, що хочешь. Будешь напотом того жаловати. Припомни тілько слова свої, над клятвою мні даніє, на тот час, коли виходила єсь з по кою мурованого од мене, коли да- лем тобі перстень діяментовий, над которий найліпшого, найдо-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
