Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ні у мужа; вони фундували також спільно церкви. Саме в костелі св. Антонія у Львові на Личакові збе реглися портрети його фундаторів, княгині і князя Вишневецьких; кн. Анна на портреті — молода еле гантна красуня в сукні з широки ми в переплетах рукавами бароко вого стилю та з дбайливою зачіс кою, молоде лице з виразом гід ности і поваги. З подружжя цього було у княги ні Анни троє дітей: Януш, Михайло і Франціска. Вже в 1686 р. вмирає кн. Константин і молода мати му сить сама опікуватись дітьми. Із хроніки її сина Януша довідує мось, що княгиня Анна була дбай ливою матір’ю і приділяла багато уваги вихованню синів. Збереглись її поучення, т. зв. „інструкції", які вона давала си нам, коли виряжала їх на науку й побут у Західню Европу. Сини бу ли зобов’язані писати щоденник, як вони провели час, що ранку слухати Службу Божу і працювати над собою, щоб бути добрими гро мадянами своєї держави. Три роки по смерті кн. Вишневецького в 1689 р. кн. Анна виходить заміж вдруге, в Варшаві, за Яна Карла Дольського, великого маршала ли товського. Муж її, Карло, наро джений в 1637 р. походив з „русь ких партикулярних" князів, як по дано в хроніці тих часів. Батька його забили козаки під час наско ку на замок, служба переховала тоді 11-літнього Карла серед ка пустяних грядок. Пізніше вихова ли його на явного речника поль ської рації стану кн. Ст. Радивил і вел. гетьман литовський Павло Сапіга. Згодом став він пинським маршалом, а в 1691 р. вел. марша лом литовським, при чому був в особистих дружніх відносинах з Яном Собєскім. В тих обставинах молода ще, енергійна княгиня Ан на знайомиться з політикою. Має вона важуче слово і в родинних справах — наладнує відносини в дальшім родиннім крузі, лагодить спори, займається господарством, спільно з мужем основує колонії на землях; замітка в хроніці про те, що княгиня здержувала свого мужа від полювання в свята, свід чить при тому про її вплив на да леко старшого від неї Карла Доль ського. В 1693 р. Дольські спільно фундують Піярську Колегію в Но- водольську. Та незабаром, вже в 1695 р. вмирає Карло Дольський, і кн. Анна лишається знову вдо вою, маючи заледве понад трид цять років. Три роки після того переживає вона тяжкий удар, смерть малого свого сина, Кришто- фа Дольського. Проживала кн. Ан на головно в Пинську, Новому Дольську, Грубешові, Слонімі, Ко марні та у Львові і Варшаві; помер ла вона у Львові 6. травня 1711 р. Вперше познайомився гетьман з княгинею Анною зимою 1705 р. в Білій Криниці коло Крем’янця, на Волині, коли, запрошений її си ном Янушем на хрестини його доньки Франціски-Урсулі, тримав разом з княгинею її внучку до хресту. Тоді королем Польщі був Станислав Лєщинський, якому кн. Анна приходилась тіткою. Глибо ко заінтересована в успіхах полі тики Лєщинського і цілої прошвед- ської партії, княгиня своєю про никливістю збагнула, що її полі тична орієнтація відповідає укра їнській рації стану і в обставинах двох протилежних таборів зможе знайти союзника в гетьмані Украї ни. Гетьман Мазепа пробув тоді в Білій Криниці два дні і мав з кня гинею „довгі денні і нічні конфе ренції" і, як подають історики з давніх хронік, княгиня „прелестми своїми оную зраду єму виперсва- довала“. Потім, видно відвозячи гетьмана до Бродів, княгиня ще по дорозі в санях обговорювала з ним ці ж справи, як потім про це пише в своїм доносі Кочубей. Вона хо тіла видно згідно з плянами Ст. , Лєщинського, щоб уся Україна пе рейшла під зверхність польської корони, при чому запевняла воль- ності для війська запорозького і широкі автономні права для Укра їни, гетьманові ж обіцяла титул князя Чернигівського. Гетьман Ма зепа мав інші пляни, а саме повне визволення України, чого він одна че не міг ясно виявити княгині. Ве лике тайне рішення перейти на шведський бік кристалізувалося тоді в гетьмановій свідомості й набирало конкретних форм. Геть ман не зраджував його і найближ чим друзям, заявляючи зате часто про свою вірність цареві. Кн. Дольська мала зв’язки з Кар- лом XII., якому вона між іншим ви явила письмом вдячність за згоду на номінацію Ст. Лєщинського ко ролем. Король Карло ще тоді не був певний щодо намірів Мазепи. Після першої зустрічі з гетьманом веде княгиня з ним оживлену пе- реписку, передаючи довіреними післанцями листи в шифрах. Геть ман втаємничує під присягою в справу одинокого Пилипа Орлика, свого генерального писаря, вияс нюючи йому, що ради „добра мат ки отчизни, бідної України, з про тивною стороною з’єднався" Дольська запевняє в своїх листах повну допомогу з боку короля Станислава. Та цього гетьманові замало. Він знає, що Польща роз двоєна і що його інтереси не впов ні покриваються з інтересами Ста нислава, який не зрікається пре- тенсій до України. Гетьманові по трібні були гарантії короля Кар ла і умова з ним. Про це він пере писується з кн. Дольською, і, як свідчать історичні дані, княгиня цього і добивалася: укріпивши від носини Мазепи з Станиславом, во на нав’язала взаємини з королем Карлом і в головній мірі причини лася до здійснення договору геть мана Мазепи з шведами, заключе- ного в березні 1708 р. В порозу мінні з гетьманом вона посилала свого капеляна-тринітаря в Саксо нію, де перебував тоді король Кар ло і отримала позитивну відпо відь з накресленими дванадцятьма пунктами трактату, про який і по відомляє гетьмана. Кн. Анна пере стерігає також гетьмана, що кн. Ол. Меншиков перед ним яму ко пає і сам хоче гетьманом України стати. Крім чисто ділових політичних відносин зберігає княгиня з геть маном і приятельські стосунки; пі сля першого знайомства вона від правляє гетьманові в дар у його столицю Батурин своїх музикантів з інструментами, яких гетьман дер жав при собі до кінця, а також по силає йому коштовну постіль. Із свідчень П. Орлика знаємо, що гетьман позичав їй приватно якісь грошеві суми. На підставі доносу Кочубея подають дослідники ви слів гетьмана Мазепи в старшин ськім крузі, що п’є за княгиню Дольську „бо єсть зацная і розум ная пані, моя голубка". Між сучас никами кружляли сплітки про ро- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top