Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
моя дикунко з глинястої дороги, не пущу тебе, я бо жевільний ... Я налякалася. По тому боці вулиці йдуть якісь люди. Вони глянули й пішли собі геть, але мені со ромно. А що, коли б побачила мене Орищина мама? Або математик? Згадка про Орищину маму вириває мене з того незвичайного стану. Я напружую руки, вихоплююсь з обіймів і біжу вперед. Білявець уже догнав мене і якось дивно радісно зідхаючи, каже: — Як гарно, як вільно! Але мені не вільно. Я тепер зовсім не знаю, що робити. Розщіпаю й защіпаю ґудзики в рукавичках, розщіпаю й защіпаю ґудзики в жакеті. — Защіпи, защіпи плащик, а то простудишся, бач, який вітер. — Чому ви мені кажете ти? — Бо це звичайніше, ближче, рідніш... — А я не хочу вам говорити ти ... — То не говори! Невже він сміється надімною? Але він не смі ється. Без усмішки, без тих голосних веселощів — тихо, може й сумовито якось, милим лагідним го лосом каже: — Не сердься на мене. Я не хотів нічого злого. Ти мені подобаєшся і мені здається, що я закоханий. Коли це тільки ілюзія — не розбивай тієї ілюзії! Та хіба я хотіла розбивати його ілюзії? Ідемо поруч себе, він тримає мою руку так ніжно, не тисне її, ні. І говорить про своє село над Дністром, про високий крутий берег і спінену воду. Про вири в тому місці, де він залюбки плаває. О, коли б я могла з ним побути там під липневим сонцем! Сиділи б на березі, ноги вмочивши в теплу, теплу воду, й слухали б як грають коники, як на тому березі грає на сопілці па стушок, як вода плюскоче під риб’ячим хвостиком ... Але він не може довго бути таким. Він сміється з мого розмріяного обличчя і питається, чи не зробив мені „худа“, як отой Василь у Квітчиній „Марусі", що запевняв її так палко: не вчиню тобі „худа", а вона таки від „худа" помирає ... Я не знаю, що думати. Досі я так про Квітку не думала. Білявець обертає все горі ногами. — Ось і прийшли. Пізно. Вікна темні. Мої вже сплять. Мушу йти. — Не тікай, побудь, поговоримо, — і білявець перекидає свою довгу ногу через наш низенький паркан і без запрошення вмощується під грушею на татовій лавочці. Я тихенько, щоби не рипнули ворота, відкриваю їх і йду за ним. Тихесенько сідаю біля нього, проти молодика, що виринув з-за касарень. Як причинна... В Оришки було досі двох поклонників. Один офіційний наречений і Роман. Але цей відійшов. А оце приїхав з Праги, теологів брат, лікар і мама захита лася в своїх плянах. Лікар завжди краще за свяще ника. Дарма, що він маленький, ледве сягає Оришці по бороду, має дивну звичку виломлювати собі пальці, що тріщать як сухі патики, та що його капе люх якийсь завеликий і заломлює йому одно вухо так комічно. Оришка плаче і сміється. Але нічого не поробить! Тепер у хаті за застеленим до підвечірку столом сидить пан доктор. Він уже вилікував Ори щину маму від хронічної міґрени, вигубив бородавки на Зоніних руках. Оришка скрадається, ідучи зі школи з теологом і прощається з ним далеко від хати. В хаті чекає другий. Він любить сантимен- тальну музику й просить Оришку, щоб заграла йому щось таке гарне. Оришка говорить про сантимен- тальність з глумом, а тепер сідає за фортепіян і товче з силою по клявішах якусь власну атональну компо зицію. Маєш сантимент! Доктор каже, дуже, дуже добре! Йому самому дивно, чого він чіпляється того коротко остриженого дівчура, що його так видимо не зносить. Він доливає свій чай, пригашує цигарку, бо Оришка кривиться, і раптом просить в мами до зволу пройтися з Оришкою трохи „по свіжому по вітрю". Такий гарний вечір! Оришка каже, що стомилась, що лягла б до ліжка, але мама гнівно закліпала короткозорими очи]ма. — Вже йду. Вони проходжувалися опустілими вулицями, в тому трикутнику між неспокійним горо^цьким шляхом і глухою стіною Гицлевої гори. Вони ходили надто довго, під високими деревами, що в їхній тіні можна багато дечого заховати від зайвого ока. Орищина мама збігла двічі вниз сходами до брами, та й ту закрив сторож великим ключем. Нарешті вернулася донька, ще більш мовчазлива й скупчена як звичайно, ховаючи перед підзорливими маминим оком своє незриме, неконтрольоване ніким, життя. УВАГА! УВАГА! ВИСИЛКА ПАЧОК В УКРАЇНУ Висилаємо пачки аж до 44 фунтів звичайною і ле- тунською поштою, чи то принесені до нас особисто, чи переслані поштою, та негайно виготовляємо до кументи. Як вже відомо, можна пересилати у пачках тільки нові речі. Також радимо посилати менше готових ре чей, бо оплати від них вищі. Маємо на складі великий вибір різнородних това рів (шкіра, матерії, полотна, хустки і т. п.) до пачок, які продаємо по дуже низьких цінах. ПАЧКИ НАДАЄМО НА ПОШТУ ТОГО САМОГО ДНЯ, КОЛИ ДО НАС ПРИНЕСЕТЕ, А ДРУГОГО ДНЯ ОДЕРЖИТЕ З ПОШТИ ПОСВІДЧЕННЯ. Тому наші пачки доручують: летунські за 6—10 днів, а звичайні за 4—6 тижнів. Хто не вірить, може переконатись. General Parcel & Travel Co. 632 W. Girard Ave., Philadelphia 23» Pa. Tel. WA 5-8878 ІНЖ. О. СТОЙКЕВИЧ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
