Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Про рибку „Червоне пірячко“ ТОК Півник Ток дуже добрий госпо дар. Він уважно доглядає курочок у курнику. Вранці прокидається раніше за всіх. У курнику нема го- динника-будильника. То ж півник будить усю свою родину голосно гукаючи — ку-ку-рі-ку! Курочки і курчатка прокидаються і вибіга ють на подвір’я. А півник вже кли че їх до снідання: ток, ток, ток! На подвір’ї є ще качки. Вони з’ї дять те, що їм у миску Бабуся на сипле, та ще хотять і те зерно з’ї сти, що для курочок насипано. Підходять помаленьку... А півник пильнує, зараз побачить, що кач ки підкрадаються. Як підскочить, як закричить, ніби каже: . Ток, ток, ток! Зернятка для ку рочок! Ви своє з’їли, тікайте поки цілі! Підійдете — буду бити! Ви на їлися, вже ситі. А зерно для курочок, ток, ток ток, ток, ток, ток! Та й прожене качок. І підуть то ді качки на річку, пливати. Тоді з дровітні вискакує крілик. Скаче до курочок і разом з ними їсть зерно. Ток його не відганяє. Бо Ток і крілик — приятелюють. Колись сердитий гусак погнався за кріликом, хотів його вдарити. А Ток підбіг і оборонив крілика, на бив гусака. Наїдяться курочки і йдуть собі по подвір’ї ходити. І крілик скаче біля них, грається з курчатками. Найбільше всі вони люблять гратися в доганялки. Кур чатка тікають, а крілик їх доганяє. А потім — крілик тікає, а курчат ка його доганяють. А півник ди виться і хвалить їх, що мирно та чемно граються, каже — ток, ток, ток! JI. Гаєвська-Денес ПАРОТЯГ Чах, чах, я — паротяг, Дим розвіяв, наче стяг, Я кочуся і кочуся, Непогоди не боюся: Чи в морози, чи в грозу — Вантажі завжди везу! Чах, чах, я — паротяг, Сто будиночків потяг; У вагони всі сідайте, Із віконець виглядайте: Чи в морози, чи в грозу — Вас я всюди повезу! Леонід Полтава Маленька рибка „Червоне пі р’ячко" жила зі своєю мамою в гарній глибокій річці. З того часу, як „Червоне пір’ячко" вийшла ра зом зі своїми братіками й сестрич ками з маминої ікри, життя у річці було гарне й веселе. Разом із дру гими рибками „Червоне пір’ячко" плавала на перегони в прозорих холодних хвилях, ховалася в блідо- зелених водорослинах, шукала со бі поживи, а найбільше вона люби ла стрибати в воді: сильно била своїм сріблясто червоним хвости ком по воді й підстрибувала висо ко над річними хвилями. Тоді во на бачила над собою яскраве синє небо, легенькі біленькі хмарки, що їх гнав кудись далеко вітрець, а по боках річки бачила вона білень кий та золотистий пісочок і гарну шовковисту зелену травичку. Та це було тільки одну мить, бо зно ву вона поринала в прозору хвиль ку, що шепотіла їй: — Не так високо, рибонько, не так далеко, рибонько, стрибай. Ти мусиш жити з нами в водиці, не забувай! Те саме казала „Червоному пі р’ячку" її мама „Срібнопузик": — Ніколи не покидай річки, ди тинко, бо хоч і цікавий світ навко ло, та ми — рибки, не можемо жи ти без води. „Червоне пір’ячко" знала це, але не дуже слухалась мами. їй хоті лося побути на березі річки, поба чити великий незнаний світ. Вона заздрила жабкам, що часто ви стрибували на беріжок, ховалися в комишах, а ввечері після заходу сонця починали такі гарні співи: „Кум-кум-кум! Ква-ква-ква! Поди вись, краса яка!" Навіть місяць, що заглядав до річки, посилав їм свої срібні проміні та ласкаво вмі- хався. — Ні, я теж спробую втікти на берег до жабок. Може й до мене місяць усміхнеться, — думала рибка. І от одного разу, коли тільки по чало сходити сонце та весь рибя- чий гурт почав свої перегони, „Червоне пір’ячко" сильно плесну ла хвостиком по воді, високо стрибнула та не счулася, як опи нилася на беріжку. Беріг був піс ковий, мягенький. Перший час рибці було приємно лежати на пі сочку, але згодом, як сонце поча ло припікати, пісок нагрівся й став пекти „Червоне пір’ячко". Дихати рибці не було чим, бо зябри були порожні, без води... Тут пригадала „Червоне пір’яч ко" мамину пересторогу, та було пізно... Навколо шелестіла осока, в небі дзвінко співали жайворонки, а сонце припікало все більше... Безпорадно відкривала рибка рота, вона дуже ослабла і, як не нама галась підстрибнути, щоб досягти води, била хвостиком по піску — даремні були її зусилля. І ось ко ли їй вже здавалося, що вона вми рає, раптом вона почула над со бою голос: ■— Тату, дивіться! Яка маленька рибка отут на беріжку, а яка гар ненька! Луска в неї червоно-сріб на. От і ловити нам не треба. А як вона важко дихає. Візьміть її, тату! — Е, ні, синку, ця — ще ма ленька. Хай погуляє на волі. Кинь її до води, а то вона загине. Червоне пір’ячко" не счулося, як маленькі рученята хлопчика під несли її ■— плись! І рибка знову попливла в своїх любих хвильках до своїх товаришок та до своєї любої мами. Ох! І як же було до бре в водиці, як вільно дихалося їй! А хлопчик побіг до тата та став питатися, чому рибки не можуть дихати без води. — Бачиш, синку, ми беремо ті речовини, що потрібні для нашого життя, з повітря, а рибки спожи вають їх із води. Вода мусить мати в собі той самий газ, яким ми диха ємо, щоб риби могли в ній жити. Ось чому, як тримають рибок в акваріюмах, то завжди зміняють воду". А „Червоне пір’ячко" тим часом розповідала мамі „Срібнопузик" свою пригоду. — Ніколи вже не буду стрибати на беріг, казала вона. — І в річці гарно жити. Н. Наркевич Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
