Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Козацька гостина я розпитав її мешкання, щоб помогти, що треба. А господиня зустріла мене зі сльозами в очах: »Немає моєї пані, вчора ми її поховали«. Це все, що можу Вам написати. Зворушення і жаль за нашою великою артисткою не дають зібрати більше думок. Ваш Йосип Стадник“. Це був великий удар для нас, дітей і неменший для галицької публики. Появились жалібні ого лошення у нашій пресі, згадали маму словом великого признання також польські й єврейські газети. А ми з сестрою рішили поїхати до Кам’янця Подільського, щоб відвідати могилу. На підставі ли ста Й. Стадника дістали ми дозвіл від польської влади. І так на сам Свят-Вечір 1920 р. прибились ми туди обі з сестрою Надею. Самітно й сумно провели ми його в готелевій кімнаті! Ще тільки недалека віддаль ділила нас від дорогої могили. Вранці вибра лись до Зіньківців. Віднайшли ха ту, де вона жила і померла. Госпо диня, яка дивним збігом обставин називалась Марія Галицька, зі сльозами оповіла нам про її остан ні хвилини. Померла мати спокій но, з ім’ям батька й нашим на устах. Разом із нею пішли ми на цвин тар. Там знайшли скромну могилу з хрестом, а на ній напис — Кате рина Рубчакова, померла 22. ли стопада 1919 р. Ми вклякнули. Не могли молитись, ані плакати, так сильно жаль здавив горло. Ось тут спочила вона — далеко від нас... Ми думали перевезти її, але не вдалось. Коли повернулись до Львова, заходами акторів відпра вилась у Преображенській церкві панахида. Співали злучені хори й закінчили не „Вічною пам’яттю", а фінальним хором із п’єси „Хата за селом": Тут вічним сном лежить сестра кохана Молімся, браття, в жалості німій, Хай дух її полине в край незнаний, А Бог їй дасть блаженний упокій... Наші читачки-залишенці хвилю ються, що їх передплати на „Наше Життя" вичерпуються. Не забу вайте їм їх відновити. Хто черго вий? Цікаво й широко жилось у геть манській державі! Козацька стар шина міцно засіла по полкових го родах, що зростали в силу. Набу вало достатку міщанство, новим поселенням тілишось селянство. Лівобережжя вкрилось сіткою но вих поселень. Старшинські роди творили нову верству української шляхти. Це оті Сулими, Миклашевські, За біли, що визначились у війнах гетьмана Хмельницького і зайня ли визначні військові пости. Вони й надалі були тісно звязані з геть манським двором, як урядовими, так і товариськими звязками. У роді Забілів збереглося кіль ка листів, із часу гетьманування Івана Мазепи. Одержав їх Іван Іва нович Забіла, заможний земле власник того часу. Він був сином Івана Петровича Забіли, ген. обоз ного з часів Б. Хмельницького. Іван Іванович уряду не займав, а як любимий син свого батька був у його завіщанні щедро наді лений маєтками й адміністрацією того майна займався. Окрім двору в Батурині й Коропі він володів кількома селами, мав ряд млинів над рікою Ретою та свій пивовар. У 1876 р. він одружився з Ганною, дочкою ген. обозного Василя Бор- ковського, на що гетьман -—■ за тодішнім звичаєм — дав свою зго- ДУ- Гетьманська канцелярія була у діловому листуванні з Іваном За білою. Як землевласник, він мусів удержувати часово військо (ком панійські полки) у своїх маєтках та й інші вязали їх ділові справи. Та з-поміж тих листів, що вичи слювали І. Забілі його зобовязан- ня, вдалось вийняти кілька особи стих інформацій і подяк, що над звичайно влучно характеризують побут тієї доби. Ось лист Івана Черниша, госпо даря Батуринського замку, що по тверджує Забілі одержання „мар- тового пива“, напевне свіжо зва реного, яким славився його пиво вар. Мосці пане Забіла, мой велце мосці пане і благодітелю. Изво- лилесь вм. мосцЬ пан чрезт» у- мисльного своего обослати пивомь мартовимь ясновельможного до бродія, его милости, пана гетма- на и самую велможную, еи ми- лость, добродійку, которого за донесенемв моим принято бочокт» три до пивниці велможного до бродія, а четвертую до самой пив ниці отдалем; зт> которого обес- ланья вдяченв єсть велце ясновел- можний добродій пань гетман и рейментарською ласкою и респек- том приобіцуеть вм мосці пану нагорожати. Тое вм мосці пану всіх благь желаючій пріятель и поволній слуга Иванв Чернишь, господарь замку батуринского. Зь замку б. 1701, марта 29 дня. Як бачимо, чемностеві взаємини між маєтком Забілів і гетьман ським замком удержувались у формі подарунків, якими замож ний землевласник старався себе пригадати. Та ці взаємини не об межувались лиш до того. Хоч Іван Забіла й «є займав ніякого уряду, проте він був посвоячений із стар шинськими родами в околиці, а й через тестя мав також впливи на гетьманськім дворі. Тому не може ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ! Найщиріші побажання Веселих Свят Різдва Христового і Щасливого Нового Року, пересилаю своїм приятелям і зна йомим в Ленсінґ, Джексон, Каламазу, Дітройті, Міш. та Фи- ладелфії Па. Управі і членам Окружної Ради СУА в Дітройті, Голові СУА і членкам Головної Управи Союзу Українок Америки. Редакційній Колегії Нашого Життя найщиріші по бажання дальшого розвитку цього прекрасного журналу для добра української жінки і на славу країні. АННА НАКОНЕЧНА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
