Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Найбільша радість Школи О. Кобець ПРО ЗАЙЧИКА-НЕДБАЯ В одному італійському місті жи ла зі своєю мамою маленька дів чинка на імя Пікола (по-італійськи це значить маленька). Це було багате, велике місто, але мама і Пі кола були бідні й жили в невеликій хаті на краю його. Коли наближалось Різдво, в школі Пікола чула, як діти чекали й цікавились, які ж вони дістануть подарунки. Кожний був певен ді стати те, чого чекав. Пікола нічим не хвалилася в школі. Та коли при йшла додому, звернулась до мами й питає: — Мамо, чи ДіїцМороз принесе також мені щось на Різдво? — На жаль, люба Піколо, я не маю грошей на Різдвяний подару нок тобі. — Та ж, мамо, Дід сам то зро бить! —■ Ох, ні! Ти не знаєш, він не має нічого для бідних!.. А Пікола згадала, що діти каза ли, який дуже добрий Дід Мороз для всіх дітей — і для бідних та кож. Він не може нікото забути f Що з того, що хтось бідний! І за спокоїлась мала Пікола з певні стю, що не мине її Дід Мороз на Свят-Вечір. В хаті погасло в комині, стало зимно-непривітно саме на Свят- Вечір. Пікола лягла, заснути не могла — все ще думала над тим. Тихенько шепотіла: — Дід Мороз любить усіх, усіх дітей... Та хоч би ж я мала панчоху повісити... поклав би й мені щось! Пікола мала лише свої дерев’яні черевички... Знов задумалась, та й вирішила, що Дід-Мороз згодиться покласти й у дерев’яні черевички — не лиш у гарні панчохи! Тоді весело по бігла, поставила один свій черевик на підлогу у куточок, ще й чемно промовила до нього: --- Діду, тут Піколи черевик, кращого не можу вам поставити — не маю панчіх!.. Тепер, хоч ліжко від того не стало тепліше, Пікола міцно за снула. Прокинулась, коли як раз дзвони голосно співали й зараз бу ла біля свого черевика. З черевичка витягла маленьку пташку! Рисунок Олі Михалевич, 11 р. От і здійснилась її віра! З чере вика витягла маленьку пташку! Через комин горобчик впав вно чі якраз у черевик. — Мамо, мамо, Дід Мороз не забув про мене! — кинулась до матері. — Дивіться, таке гарне ме ні подарував!.. Горобчик цвірінькав у долонях Піколи, що обережно намагалась ніжно обігріти його і мале пташе ня пригорталось, влаштовувалось, якби в гніздечку. А Пікола була найщасливіша за всіх дітей. Перекл. JI. JI.-P. Дуже давно, далеко, в країні Голляндії, жив 'маленький старень кий дідок. Він робив дерев’яні че- ревики-кломпи для людей та дим заробляв собі на життя. В Г оллан д ії , як великі так і малі діти в той час ходили в кломпах і було бага Зажурилися звірята, Що вже йде зима мерзка: Треба всім на зиму хати, Треба теплого кутка. Бо врятує звіря хатка І від бурі, й від снігів, А якесь дрібне звірятко Навіть і від ворогів! От усі — ще вдень, завидна — Той дрючки, той хмиз несе... Тільки Зайчика не видно: От... не видно, та й усе!.. Всі майструють, всі будують, Бо подумайте ж: зима! 1 не бачать, і не чують, Що Недбая десь нема... Аж коли побудували — Хто хатинку, хто — курінь, — Раптом стали, загукали: „Ось і Зайчик! Ось і він! Де це ти гуляв, Вухатий? Завірюха набіжить, — Як це будеш ти без хати В світі, в люту зиму, жить?!** Зайчик став, по самі вуха Осміхнувся, і крізь сміх: „Я не дбаю... Бо кожуха Маю кращого за всіх!4* Ну, й сказали всі, хто слухав: „То й живи собі здоров, Та... добра з твого кожуха — Як тепла з вербових дров!“ А як перша хуртовина Розгулялась над ліском, Всі звірята — по хатинах, Тільки Зайчик — під пеньком... І не журяться звірята: Хай за стінами гуде! А Недбай не може спати — Зуб-на-зуб не попаде!... то майстрів, які вирізували їх із дерева, але ніхто так гарно не вмів їх робити, як старий Ван-Меєр. З самого ранку до пізньої ночі пра цював він. З вікон його хатинки завжди лунала весела, бадьора пі сенька: Дерев’яні черевички Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
