Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З останніх літ (Пам’яті Ольги Опанасівни Петлюри) Перебіг життя Ольги Опг.насів- ни Петлюри загально відомий. Батьки її померли дуже рано, ко ли вона була ще малою дитиною. Виховувала її бабуня і про цей час Ольга Опанасівна зберегла найкращі й теплі спомини. Тяжка недуга шкарлятини вже після на родження донечки Лесі, залишила Ольгу Опанасівну напів глухою. А після трагедії 1926 р. і смерти Лесі, вона зовсім втратила слух. Ясно, що це сильно впливало на її нервову систему, але вона терпе ливо зносила це, багато читала, цікавилась усім, що діється в світі, а особливо тим, що на Україні. А при тому все її життя після 1917 р. проходило під загрозою. Приходилось разом із дитиною постійно міняти місце замешкання. Навіть в останніх роках вона ді ставала листи з погрозами. У 1946 р. на моє запрошення Ольга Опанасівна переїхала до мене в Бессанкур. Вісім років про жила вона в мене, як дорога гостя. Та в 1954 р. перенеслась вона до Парижа. її здоров’я підупадало, а в мене було зимне помешкання. Генерал Удовиченко відступив їй своє помешкання, в якому було центральне огрівання. Та й хатньої роботи вона вже не могла викону вати, отже пані Сорока погодилась їй допомагати. Ольга Опанасівна звикла до неї й сумувала, коли па ні Сорока виїхала разом із своєю родиною до Канади. З переїздом до Парижа моя дружба з Ольгою Опанасівною не перервалась. Я приїздила раз на тиждень до неї і ми проводили ра зом кілька годин. В Ольги Опана- сівної було велике листування, бо вона одержувала листи з цілого світу. Спочатку сама відповідала всім, але коли її руки почали дри жати, прохала, щоб допомогти їй відписувати. І от ми разом перегля дали пошту, вона ділилась зі мною своїми переживаннями. Часто ду мала про смерть і бажала її. Я старалась її підбадьорювати, як могла. Після пані Сороки була коло Ольги Опанасівни дуже мила й до бра пані Сапрун. На жаль, перебу ла тільки одну зиму й мусіла ви їхати до Австрії. Потім довго не могли знайти нікого. А треба вже було такої людини, що погодилась би й ночувати, бо Ольга Опанасів- на щораз більше слабла і потребу вала догляду також уночі. Була тим часом Настя, що залишила по собі неприємний спогад. Та хвали ти Богові в той час заснувався ко мітет, що став опікуватись доро гою хворою. Його головою був ге нерал Удовиченко, а всю роботу несли панове (Плевако, Бацуца. От же й п. Бацуца їздив у різні кінці Франції, щоб когось для догляду підшукати. Врешті знайшов п-ню Дозю Ховткович і то у щасливу хвилину. Пані Дозя перебувала ві сім років на засланні за Байкалом і бачила багато горя і біди. А те пер вона полюбила Ольгу Опана- сівну і прив’язалась до неї, як дочка до матері. День і ніч незмін но доглядала її. Комітет дбав у цілому про всі потреби Ольги Опанасівни, а та кож улітку влаштовував її на селі, щоб вона подихала добрим пові трям. Цього року привезли її до мене на літні місяці. Я віддала їй свою велику їдальню, бо з неї можна було Ольгу Опанасівну ви возити просто на кріслі в сад. А вона вже була зовсім немічна. Її права рука була зовсім спараліжо- вана, до того вона лиш із трудом вимовляла кілька слів, писати ж зовсім не могла. Отже догляд ви магав великої уваги. І я подивля ла, як пані Дозя дбайливо ходила коло неї. їжу готувала якнайсмач- нішу і держала її в абсолютній чистоті. З теплою усмішкою схи лялась коло неї, як коло рідної. Щасливо Господь нам її післав! Дня 24. липня, в день св. Ольги, ми запросили гостей. Зійшлося 10 осіб — усе давні приятелі. Ольга Опанасівна на кріслі сиділа за окремим столиком із двома гостя ми. З виразу обличчя видно було, що вона задоволена. Не думали ми тоді, що це буде останнє її свято! В останні дні вересня її переве зено до Парижа. ,В Бессанкурі во на себе краще почувала, в відкриті двері цілий час бачила сад і дихала добрим повітрям. Та вже похолод ніло й ми боялись її тут пересту дити. У Парижі вона знов засуму вала й показувала рухами, що їй уже недовго жити. Останні п’ять днів були тяжкі для неї, бо їй важко було віддиха ти. Дня 23. листопада вона зранку заспокоїлась і прийняла Св. При частя від о. Вишневського і зараз після того спокійно відійшла у віч ність. Пані Дозя закрила їй очі. Дня 27. листопада прибув із Аме рики Архиєпископ Мстислав, не біж Гол. Отамана. Ще встиг поба чити покійну, а після того домо вину закрито. Похорон був величавий, гідний дружини Гол. Отамана. Не тільки домовина утопала в квітах, але й уся церква була ними заповнена. Людей було дуже багато. На цвин тарі домовину опустили в гробо- вець, де вже на неї давно чекали її чоловік і донечка. Врешті об’єд нала їх французька земля, нехай буде легкою їм! А я втратила доброго, чесного друга. Завжди мила, добра усміш ка освітлювала її обличчя, а біле, гарне волосся немов ореолом о- Ольга Опанасівна Петлюра Olga Petlura, w idow of the Comman der-in-chief of the Ukrainian Army (1918-1920), passed away in Paris at the age of 74. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
