Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З останніх літ (Пам’яті Ольги Опанасівни Петлюри) Перебіг життя Ольги Опг.насів- ни Петлюри загально відомий. Батьки її померли дуже рано, ко ли вона була ще малою дитиною. Виховувала її бабуня і про цей час Ольга Опанасівна зберегла найкращі й теплі спомини. Тяжка недуга шкарлятини вже після на родження донечки Лесі, залишила Ольгу Опанасівну напів глухою. А після трагедії 1926 р. і смерти Лесі, вона зовсім втратила слух. Ясно, що це сильно впливало на її нервову систему, але вона терпе ливо зносила це, багато читала, цікавилась усім, що діється в світі, а особливо тим, що на Україні. А при тому все її життя після 1917 р. проходило під загрозою. Приходилось разом із дитиною постійно міняти місце замешкання. Навіть в останніх роках вона ді ставала листи з погрозами. У 1946 р. на моє запрошення Ольга Опанасівна переїхала до мене в Бессанкур. Вісім років про жила вона в мене, як дорога гостя. Та в 1954 р. перенеслась вона до Парижа. її здоров’я підупадало, а в мене було зимне помешкання. Генерал Удовиченко відступив їй своє помешкання, в якому було центральне огрівання. Та й хатньої роботи вона вже не могла викону вати, отже пані Сорока погодилась їй допомагати. Ольга Опанасівна звикла до неї й сумувала, коли па ні Сорока виїхала разом із своєю родиною до Канади. З переїздом до Парижа моя дружба з Ольгою Опанасівною не перервалась. Я приїздила раз на тиждень до неї і ми проводили ра зом кілька годин. В Ольги Опана- сівної було велике листування, бо вона одержувала листи з цілого світу. Спочатку сама відповідала всім, але коли її руки почали дри жати, прохала, щоб допомогти їй відписувати. І от ми разом перегля дали пошту, вона ділилась зі мною своїми переживаннями. Часто ду мала про смерть і бажала її. Я старалась її підбадьорювати, як могла. Після пані Сороки була коло Ольги Опанасівни дуже мила й до бра пані Сапрун. На жаль, перебу ла тільки одну зиму й мусіла ви їхати до Австрії. Потім довго не могли знайти нікого. А треба вже було такої людини, що погодилась би й ночувати, бо Ольга Опанасів- на щораз більше слабла і потребу вала догляду також уночі. Була тим часом Настя, що залишила по собі неприємний спогад. Та хвали ти Богові в той час заснувався ко мітет, що став опікуватись доро гою хворою. Його головою був ге нерал Удовиченко, а всю роботу несли панове (Плевако, Бацуца. От же й п. Бацуца їздив у різні кінці Франції, щоб когось для догляду підшукати. Врешті знайшов п-ню Дозю Ховткович і то у щасливу хвилину. Пані Дозя перебувала ві сім років на засланні за Байкалом і бачила багато горя і біди. А те пер вона полюбила Ольгу Опана- сівну і прив’язалась до неї, як дочка до матері. День і ніч незмін но доглядала її. Комітет дбав у цілому про всі потреби Ольги Опанасівни, а та кож улітку влаштовував її на селі, щоб вона подихала добрим пові трям. Цього року привезли її до мене на літні місяці. Я віддала їй свою велику їдальню, бо з неї можна було Ольгу Опанасівну ви возити просто на кріслі в сад. А вона вже була зовсім немічна. Її права рука була зовсім спараліжо- вана, до того вона лиш із трудом вимовляла кілька слів, писати ж зовсім не могла. Отже догляд ви магав великої уваги. І я подивля ла, як пані Дозя дбайливо ходила коло неї. їжу готувала якнайсмач- нішу і держала її в абсолютній чистоті. З теплою усмішкою схи лялась коло неї, як коло рідної. Щасливо Господь нам її післав! Дня 24. липня, в день св. Ольги, ми запросили гостей. Зійшлося 10 осіб — усе давні приятелі. Ольга Опанасівна на кріслі сиділа за окремим столиком із двома гостя ми. З виразу обличчя видно було, що вона задоволена. Не думали ми тоді, що це буде останнє її свято! В останні дні вересня її переве зено до Парижа. ,В Бессанкурі во на себе краще почувала, в відкриті двері цілий час бачила сад і дихала добрим повітрям. Та вже похолод ніло й ми боялись її тут пересту дити. У Парижі вона знов засуму вала й показувала рухами, що їй уже недовго жити. Останні п’ять днів були тяжкі для неї, бо їй важко було віддиха ти. Дня 23. листопада вона зранку заспокоїлась і прийняла Св. При частя від о. Вишневського і зараз після того спокійно відійшла у віч ність. Пані Дозя закрила їй очі. Дня 27. листопада прибув із Аме рики Архиєпископ Мстислав, не біж Гол. Отамана. Ще встиг поба чити покійну, а після того домо вину закрито. Похорон був величавий, гідний дружини Гол. Отамана. Не тільки домовина утопала в квітах, але й уся церква була ними заповнена. Людей було дуже багато. На цвин тарі домовину опустили в гробо- вець, де вже на неї давно чекали її чоловік і донечка. Врешті об’єд нала їх французька земля, нехай буде легкою їм! А я втратила доброго, чесного друга. Завжди мила, добра усміш ка освітлювала її обличчя, а біле, гарне волосся немов ореолом о- Ольга Опанасівна Петлюра Olga Petlura, w idow of the Comman der-in-chief of the Ukrainian Army (1918-1920), passed away in Paris at the age of 74. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
