Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із багатої збірки взорів У жовневому числі Н. Ж. об гортка прикрашена взором із Ки ївщини. Він походить із збірки Людмили Демиденко, що відома вже зі свого випуску „Українські взори ЧернігівщиниА тією та блицею почалась серія взорів із Київщини, що її будемо продов жувати у найближчому часі. Щоб устійнити умовини нашої співпраці, пані Людмила Демиден ко приїхала до Филяделфії. З де якими з нас вона вже була знайо ма. Адже вона є членкою управи 47 Відділу СУА у Рочестері і тут проявила вже свій хист культур ної працівниці. А тепер відкрила свою багату збірку взорів для чи тачок Нашого Життя. Скоро й живо нав’язалась роз мова. Почалось воно від узорів та цього її замилування. Як до того дійшло? — Ще будучи студенткою Бу дівельного Інституту, — розказує пані Людмила — я працювала в музеях Києва. Це й показало мені багаті тамошні збірки узорів. Піз ніше, коли я працювала з проф. Юрченком у ділянці української нар. архітектури, я пізнала цю га лузь народньої творчости. Це все спрямувало мій погляд на народню орнаментику і я почала її вивчати, збираючи рівночасно взори. І так дійшла я до тієї збірки, що з неї черпаю тепер. Справді можна подивляти! Взо ри. прекрасно упорядковані, чітко го «а той час) другого з батьків. До такого тону дитина швидко звикає й охоче виконує розпоря дження. А з молодшими дітьми бу де вже легше, бо є добрий приклад старшої. Не можна тільки допускати бать ківських окриків, роздратування, злоби. А вже каригідне явище, ко ли один з батьків дає розпоря дження дитині, а другий — тут же відміняє його, бо мати, а то й батько добріша чи добріший. Тіль ки при однаковому тоні вимог і матері й 'батька, постійних, послі довних і обов’язкових до виконан ня успіх виховання найдорожчих нам істот — наших дітей — буде забезпечений. перерисовані. Вправною рукою ін женера закреслені окремі стіби. Із званням архітекта сполучила пані Людмила запал дослідниці. Та архітектура нас теж цікавить. Пані Людмила розказує, як, покін чивши Інститут у 1939 p., працю вала спершу помішником архітек та, а потім архітектом у Києві. Співпрацювала при будові театру для дітей, фонтанни у парку, а по тім — бомбосховищ. Та цю її фа хову працю перервала війна. — А під час війни довелось ба гато дечого робити! — Пані Люд мила перечислює свої „фахи“, що виявляють її велику всесторон- ність. Праця при залізниці ще мо гла мати щось спільного з її зван ням. Також не дивуємось тому, що вона — знаючи добре німецьку мову — працювала перекладачем. Чи можна б підозрівати, що вона зуміє повести трикотарську ро- бітню? — В Америці я навіть працюва ла токарем по металу, — сміється пані Людмила. — А згодом таки повернулась до архітектури. Спер шу була старшим рисівником, по тім асистенткою архітекта, а тепер уже здала Іспит і працюю архітек том у міській управі Рочестеру у відділі шкіл. Адже шкільництво в Америці розбудовується... Пані Людмила розказує дещо зі своїх мандрівок по школах і шкіль них будовах. Яка це відповідальна праця! Запитуємо про найцікавіші моменти з неї. — Найбільше цікавить мене у- клад будинку. Його плян, обчи слення розмірів, деталі. Цікаві та кож технічні розрахунки, а потім нагляд над будовою. Поволі постає з лляну мурований твір. Але найбільше задоволення має пані Людмила з проекту церкви. Вже декілька довелось їй викона ти і треба сказати, що при цьому вона завжди відживає. Вглибитись у стилі давніх віків і знайти най більш величню форму для сьогод нішнього часу — о, це велике вдо волення! Але тепер вона задумала щось зовсім нового! А саме — проект хати у гуцульському стилі, виконаної модерними засобами. Також ма'нить її такий же проект хати з Полтавщини. От було б ці каво вибудувати таке диво! А до того відповідне внутрішнє устаткування! Про це також мріє пані Людмила. Бож вона хоче сво їм донечкам передати свій смак і замилування до рідного орнамен ту. А вони обі (Аллі 12 й Олі 7 ро ків) виказують різні здібності й напевне підуть слідами своєї ма тері. Тепер у них велике горе, бо недавно тому помер їх дідуньо. Пані Людмила розказує про остан ні дні свого батька Овітозара Дра- гоманова, що з ним редакція На шого Життя була в живому листу ванні. Сподівались, що він напише спогад про свою матір Людмилу Драгоманову, одну з перших под вижниць жіночого руху на Наддні прянщині. Та вже не встиг ціого зробити., а переслав нам тільки її світлину. Зате розпочинаємо співпрацю з його дочкою. Напевне .втішить во на читачок Нашого Життя своїм знанням народнього орнаменту та мало відомими його проявами. А взори ці, зібрані у збірці, збага тять стан наших видань про на родне мистецтво. Л. Бура ВСТУПАЙТЕ В ЧЛЕНКИ-ПРИХИЛЬНИЦІ СФУЖО! Людмила Демиденко Mrs. Ludmila Demydenko, collector of Ukrainian embroidery designs which w e started to print in Our Life
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
