Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Віра Драч РЕЖИМ У РОДИНІ Одним із могутніх і неодмінних засобів виховання дітей є органі зованість життя в родині — ре жим, порядок побуту, свого роду правила поведінки. Цього режиму мусять обов’язково дотримуватися всі члени родини, починаючи від найменшої (може й одно-півтора- річної) дитини, й кінчаючи бать ком, матір’ю та дідусем і бабусею, коли такі є. Звичайно, такі правила не мо жуть бути однакові для малесень кої дитини й дорослої людини, але не можуть бути й цілком різ ними — індивідуальними для кож ної особи в родині. Починаючи з найпростіших, їх треба ускладню вати з ростом дітей і, навпаки, по ступово спрощувати для людей похилого віку. Але ж є вимоги й спільні, одна кові для всіх у родині й їх мусять виконувати й діти й дорослі. Пер ші — для набуття необхідних у житті навичок, другі — для при кладу дітям, а всі разом — для зручності, вигоди й спокою в хаті. Далі я спробую з’ясувати це прикладами, а тепер хочу підкре слити, що режим життя не може бути однаковий для всіх родин. Кожній родині вільно жити по-сво- йому, залежно від умов. Тут треба приймати до уваги склад родини, години праці батьків (відсутність дома), вік дітей, віддаль від шко ли, засоби пересування; знайом ства, товаришів дітей, навіть меш кання й садибу. Не можна застосовувати певний режим раз назавжди, його необхід но міняти, вірніше, поновлювати, але ж поступово, непомітно; не можна, скажімо, щомісяця чи що- півроку відміняти все, що було раніше, й заводити зовсім нове. Всі галузі режиму треба вводити обдумано, скажемо, цілеспрямов- но, пам’ятаючи, що всі вони ■— чинники виховання дітей, обов’яз кові до виконання. Ми знаємо, що „чистота ■— за порука здоров’я", тому привчаймо дітей з самого малечку до чистоти, охайності — вщеплюймо їм на все життя гігієнічні навички. Всі діти, без вийнятку, мають вставати з ліжка, зараз же вмиватися й чисти ти зуби (маленьким треба допо могти), перед їжою, кожного ра зу, неодмінно мають добре, з ми лом, помити руки. За цим треба стежити, може й протягом років, поки це не ввійде в звичку. Тато й мама неодмінно мусять теж ви конувати ці правила. Надзвичайно важливо, щоб діти лягали спати й вставали в певний, щодня один і той же час. Тут уже мають бути різні години: найрані- ше лягають немовлята й діти до З—4 років. На годину пізніше — діти до 10— 12 років, і ще пізніше старші. Але кожне з них мусить знати свою годину, коли беззапе речно мусить бути в ліжку за вся ких обставин. Зовсім неприпустиме явище, що в деяких родинах діти їдять, коли хто захотів і що захотів. Повинні бути певні години,, коли вся без вийнятку родина сідає за стіл, ко жен на своє постійне місце й спо кійно їсть, а не йде з мискою чи склянкою до телевізора, чи за сто лом їсть і одночасно читає — син книжку, тато газету. Всіх дітей треба з малечку нав чати поводитися за столом, кори стуватися вилкою й ножем, не бруднити біля себе. Тут не можна пропускати без уваги жадного по рушення. Спокійне, але рішуче ва ше: „Як ти сидиш?", „Як ти три маєш вилку?" — заставить дити ну робити так як слід. Дуже важ ливо вимагати і то неодмінно що разу, щоб дитина з’їла все, що покладено їй на тарілку, й не за лишала хліба. Тоді в дальшому не буде клопоту, що дитина не має апетиту та не любить того чи іншого. Звичайно, необхідно да вати „посильну", починаючи з найменшої, порцію дитині кожно го віку. Безумовно, й тато чи хтось з дорослих не повинен ніколи го ворити: „Мені це не смакує — я не буду цього їсти", чи: „Я цього не доїм — не можу", бо перед ним діти. Дитина кожного віку мусить знати, що всі речі в хаті мають своє місце, й тому неодмінно має після гри поскладати свої забавки туди, де вони мають бути, також книжки, а роздягнувшись повіси ти одежу на її місце. Цього треба вимагати завжди, а не інколи тіль ки, а то мама й сама прибере. Не менш важливе значення має розподіл часу для дітей і місця, коли, скільки часу й де вони мо жуть бавитися, гуляти, читати, ви конувати шкільні завдання, сидіти біля телевізора. Треба пам’ятати, що в справі ви ховання немає дрібниць — тому то на всяку дрібницю необхідно звертати увагу й ніколи не допус кати найменшого порушення. Батьки мають змагати до того, щоб їхні діти здобули найбільше корисних навичок, так нехай же вони (діти) постійно вправляють- ся в корисних вчинках, а не набу вають досвіду порушення родин ного режиму, досвіду непослуху. Дуже часто доводиться чути від матерів, а то й батьків: „Що я маю робити? Дитина не слухає!" А це є ознака того, що батьки в очах дитини не мають авторитету. Щоб добути авторитет у дітей, батьки часто обирають невірний, а то й шкідливий шлях до нього. Вони зловживають ласкою, захва люванням, нагородами чи просто підкупами („Як будеш чемний, слухняний та добре вчитимешся, я куплю тобі ровер чи годинник" ), карами, надмірною суворістю, чи навпаки, надмірною дружбою з дітьми — панібратством. Все це, крім підкупу й покарань, мусить мати свою міру, свій час і обставини. Саме ж головне — без доганна поведінка й спосіб життя самих батьків, виконання ними са^ мими домашнього режиму та тон, яким розмовляють із дітьми. Вже до першої дитини, коли їй ще тільки півтора-два рочки треба звертатися в справі режиму тоном спокійного, привітного, але рішу чого розпорядження. Це розпоря дження має бути розумним, по сильним для дитини,, не заперечу вати вашого попереднього чи роз порядження (хоч може й не вірно. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top