Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З редакційного коша (Нарис, відчитаний на ювілею Нашого Життя у Ню Йорку) І ще один ювілей! Не такий, як 65-річчя „Свободи", 250-річчя Ма зепи чи недалеке 100-річчя з дня смерти Т. Шевченка, 'ні! Саме та кий, який може вміститися .в ^ме жах „жіночого віку“ : 15-річний. Це й не дуже ібагато, й 'не дуже мало. Не можу сказати, щоб я любила ювілеї. Бо все це здебільшого по мащене, поцукроване, офіційне. Зате люблю готування до ювіле їв: нервовий настрій, .гостру вимі ну думок, одним словом закуліс ний чи залаштунковий бік юві леїв. Спробуймо й тут 'піти за ку ліси! До редакції „Нашого Життя‘! можна зайти будь-якого часу, вдень і вночі, 'ба навіть у свята: вона. завжди відчинена. Але запев няю :вас, що ви 'ніколи нікого там «є застанете. Члени редакційної колегії .мають 'безліч інших обо- вязкі.в поза редакцією і до редак ції навідуються переважно опів ночі — разом з духами. Отож я й 'вирішила — зайшовши до 'редак ції — чекати хоч би й до такої пізньої по,ри. Я 'бо хотіла обов'яз ково довідатись про стан після- платниць, про суперечки серед членів колегії, про те, як багато чоловіків пише в „Нашому Жит ті “ під жіночими псевдонімами, хто з співробітниць журналу ‘пише під диктат своїх чоловіків і таке ін ше, „ювілейне". 'Північ зближалася — мене охо пила тривога: невже ніхто не при йде і я тільки змарнувала час? Та тут моє око впало на величезний розмов із гостями. Вони повинні чемно привітатись, відповісти .на питання й іти собі в іншу кімнату. Треба памятати, що батьки ви ховують дітей повсякчас, усім сво їм поступуванням, а не тільки роз мовами чи наказами. Тому постій на й детальна самоконтроля є їх обовязаом. Все життя в родині мусить бути організоване й триматися рівним авторитетом матері й батька. Але про те скажемо у дальших статтях. Віра Драч •редакційний кіш, що стояв у кут ку. І ПОВНИЙ-ПОВ'НІСІНЬКИЙ! А в ньо му ЛИСТІВ, листів... І я жадібно почала їх перечиту вати. Виявилось, що ці листи 'ВСІ зачіпали ювілейні справи, зокрема висували різні іпобажаїння щодо поліпшення „Нашого Життя”. Ось деякі з тих побажань! 1. „Навіщо ви запровадили відділ „Наші проблеми*4? Чи не розвязує кожна з нас зранку до вечора повно всяких проблем, що треба ще про них писати?" 2. „Не пишіть на виховні теми! Наша бідна молодь і так має багато клопо тів з батьками, вчителями, виховни- ками. А .втім, ми івже виховали своїх дітей, а внуки й так не читають по- українському“. 3. „Чому не друкуєте модерних по езій? Так хочеться по щоденній праці відсвіжитись чимсь небуденним, не зрозумілим!“ 4. „Навіщо стільки взорів до виши вання, та ще й кольорових? Чи не краще було б дати кольорові „камік- си? Тільки не „Тарзана“, бо „Тарза- ,ном“ ми зачитуємось у „Свободі“!“ 5. „Навіщо ви друкуєте стільки при писів з куховарства? Ми й без при писів прекрасно все готуємо з кон сервів! Тим то ні до чого й ті кулінарні назви, що ви друкуєте: нам треба зна ти тільки, як називається „кенопе- нер“!“ 6. „Чи не було б добре остаточно усталити припис на український ре презентативний борщ? Якщо наші по літичні організації ніяк не можуть сконсолідуватися для репрезентації нашої справи перед широким світом, то може б, хоч наш соборницький борщ виконав цю місію? Мені най більше до вподоби „понеділковий*4 варіянт нашого борщу. Думаю, що він має найбільше шансів для змагання з борщем Манішевича. Для поради в цій справі слід звернутися до інж. Гав рила Гордієнка44. 7. „Чи готуєтесь до відзначення 75- річчя жіночого руху? Це треба зро бити, бо є чим похвалитись: жінки за хоплюють усі ділянки нашого життя, зокрема серед письменників жінок найбільше, а чоловіки „клінують44, або пильнують дітей44. 8. „Навіщо ви друкуєте спомини про видатних українських жінок? Чи не цікавіше було б містити біографії кінозірок з Голлівуду?44 9. „З відділу „На громадській робо ті44 бачу, що ви збираєте різні фонди. Є організаційний, є фонд централі й СФУЖО, є резервовий і конвенційний, є фонд дому СУА, є фонд матері й дитини, є фонд пятсот, є пресовий... Чи не можна б ще заснувати фонду бідної читачки „Нашого Життя44, щоб вона мала з чого оті всі фонди спла чувати?44 10. „Чи не краще було б друкувати в „Нашому Житті44 замість оголошень різних погребників матримоніяльні о- голошення, щоб так допомогти тим бідним удовам, що залишилися після померлих чоловіків? А їх же, згідно з американською статистикою, стає в цій країні дедалі більше і живуть во ни чимраз довше! Що ж їм, сердеш ним робити?!44 11. „Чи не могли б ви, крім англо мовної сторінки, додати ще еспано- й італомовні, щоб і інші народи дові далися про наш жіночий рух? Розумі ється, це треба зробити за рахунок української частини журналу, бо її однаково мало хто читає44. Оце такі окремі побажання з тієї куґш листів, що їх .редакція „Нашого Життя“ викинула до ко ша. Ви можете запитати: чому? Чому така неуважність до чита чок? Відповідь на це запитання я знайшла в заяві редакційної коле гії 'журналу, в складі Лідії Бура- чинської, J1. Вур., Л. Чинської, Л. Бурач., Л. Б., Це був відпис заяви, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
