Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Думки після Дня Матері Миінув травень. Це місяць вша нування матерів за їх труди й са мопосвяту. Скільки думок і почувань ви кликало Овято Матері в багатьох матерів! Не одна з них запитала себе: „Яку виховну >мету, які ви ховні завдання ставлю перед со бою я — мати? Чи вірно я накре слюю свій виховний плян? Чи яс но бачу оібраз своїх дітей уже в дорослому 'віці? Чи такими ж ба чить її у майбутньому й їхній батько? Чи у зр ід н и л и ми з ним .цей образ? А чи не суперечить цей образ вимогам нашого суспіль ства?” Часто на ці питання мати сама не -може дати відповіді. Вона по требує поради-допомоги. Тому й хочемо подати такі поради в нашо му журналі низкою статтей на. ви ховні теми. Виховання дітей — це відпові дальна, нелегка, постійна, багато- площинна праця батьків. Часто батьки .не задумуються над усі>мн напрямними цієї праці, несвідомі важливости кожного свого кроку. А хто ж як не вони повинні за класти В ДІТЯХ ОСНОВИ культурно- сги, релігі'йности, чесности, муж- ности, трудолюбства, сили волі, любови до людей, до всього свого рідного, до батьківщини своїх батьків, пошани до країни, в якій народилися чи виросли ці діти? Про те, як о'блегшити виховання всіх цих складників духа людини, будемо говорити поступово. Тепер же звернемо увагу на загальні за сади виховання дітей у родині, без яких годі подумати про зазначені вище галузі виховання. ‘Важливе питання — коли почи нати виховувати дітей? На кож ному кроці чуємо: „Воно ще ма леньке: воно нічого не розуміє**... А виховання має розпочатись із першого дня народження дитини. Вже з цього часу мусить бути для неї певний режим-порядок харчування і взагалі плекання не мічного ще тільця її. Це органі зовує інстинкт дитини, закладає підвалини впорядкованости на все життя. Поради для цього мусить дати лікар чи медсестра. Дуже скоро дитина починає по мічати-пізнавати маму і своїх близьких — тоді й починає фор муватися розум і душа дитини. А мама, тато, бабуся іне сміють тільки тішитися проявами такої ,,свідомости“ дитини, а мають пильно вже відтоді спрямовувати це формування на певний шлях. Не спроста наш мудрий нарід ство рив прислівя: ,, Дитину треба вчить, як впоперек лавки лежить, а як уздовж ляже, нічого не вра диш Який їх шлях, тобто тема й за соби виховання, батьки вже при появі на світ дитини мусять твер до знати й неухильно ним іти. Па- мятаймо, що діти наше майбутнє, наша щаслива чи нещаслива ста рість, наші діти з часом члени су спільства, борці за волю нашої Батьківщини, а може й будівничі її; нарешті вони — майбутні бать ки і матері своїх дітей, їхні .вихов- ники. Тому то належно виховува ти — радісний обов'язок батьків, а перевиховувати — горе. Умозини чужини вимагають більшої пильности в цій справі. Найперше батьки повинні усвідо мити собі, кого саме вони хотять мати в своїх дітях. На нашу дум ку, це мають бути свідомі, чесні, активні громадяни країни нашого поселення і в той же час україн ські патріоти. Не легка справа ви ховати їх такими в наших умовах. Та при ясності мети, при послідов ній і наполегливій праці батьків, церкви, шкіл українознавства, ди тячих, молодечих і жіночих орга нізацій, коли й -кожний наш дім буде всебічно українським, ми та ки матимемо відповідні наслідки. Наша молодь таки буде розумом і душею віддана нашій Батьківщині. Озброєна ґрунтовними знаннями про неї, вона таки поведе освіїдом- ну роботу в осередках своєї нау ки й праці, а це вже буде поваж ний вклад у її визволення. Така молодь завжди подасть політичну, моральну й матеріяльну допомо гу нашому народові. Та крім національного освідом- лення й активности батьки повин ні виховати в дітях і загально людські чесноти. А це дається в першу чергу особистим прикла дом дорослих. Дитина вже в най молодшому віці підсвідомо впоює в себе риси характеру, поведінки дорослих, найбільше батьків. По милково думати, що дитина не по мічає, що і як ви робите, не звер тає уваги на тон і зміст ваших роз мов, що вона не розуміє їх. Це правдл, що вона не все там розу міє, але .воно нагромаджується в її підсвідомості, а з бігом часу, з ростом дитини воно випливає на поверхню і кладе незникаючий слід на її душу. Найбільшу вагу тут мають вза ємини між батьками. Тому вели чезним злочином є — незгода, сварки між батьками, брутальні розмови й зневажання один дру гого в присутності дітей. А то ще, посварившись при дітях/'не роз мовляють довший час, а дітей бе руть за посередників: „Піди, ска жи матері те то...“, „Скажи бать кові те то...“ Це дуже зле! А вже зовсім неприпустиме явище, коли батьки оповідають дітям про крив ди, заподіяні один другому, осу джують, а то й немилосердно ла ють тато маму й навпаки. Без якихсь, хоч дрібних непоро зумінь не буває в родині. Батьки можуть посперечатись, але так, щоб того не чули й не знали діти. При дітях має бути завжди погід ний настрій, спокійний, повний по ваги тон у розмовах і поведінці. Приходять із праці, з якогось зібрання чи віча тато або мама, знервовані, роздратовані й почина ють розповідати зі своїми комен тарями про ,,распрі“ політичні й громадські, з ненавистю громити „інакомислячих** на грунті релігій нім, теригоріяяьнім, клясовім чи груповім, осуджувати достойників і своїх противників. Все це викли кує в дітей безкритичну ворожість до „ворогів** тата й мами й їхніх дітей — передається, так би імо- вити, у спадщину. Досить цього! Нехай хоч наші діти ростуть без таких почуттів і готуються жити у згоді, без розбиття. Діліться своїми враженнями, коли дітей бі ля вас немає. Не можна допуска ти подібних розмов при дітях і з гостями. Взагалі воно некорисно, щоб діти прислухались до всіх
Page load link
Go to Top