Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Венгльовська прочитала протокол із І. зустрічі 1958 р. Голова поінформувала присутніх про роботу 17 Відділу ім. Олени Телі ги, яка спрямована в культурно-освіт ньому і політичному напрямках; під креслила про значення подібних зу стрічей, бо через свою географічну відірваність Відділ 17 може тримати звязок з українським світом на емігра ції лише з допомогою зустрічей і звяз- ком з літниками, які, як „перелетні птахи" приїжджають до Маямі з пер шим подувом зими на півночі. Так са мо закликала-не лиш насолоджуватись чудовою природою Маямі, але й по магати розбудовувати українське жит тя на півдні Америки. Учасницями зустрічі були такі Пані: п-ні Анастазія Білик — голова Відділу ОУ'К із Монтреалу, яка привітала членок Відділу 17 ім. Олени Теліги і поінформувала про роботу свого Від ділу в Монтреалі. Пні Френцис Турянська — з Бронк- су (Відділ ч. 8 СУА) так само пере дала привіт від свого Відділу. Пані Подола Іванка і пані Куць Пав- лина (яка вже є майже постійною мешканкою Маямі) репрезентували Відділ ч. 22 з Шикаго. ГІані Подола поінформувала присутніх про роботу свого Відділу, опеціяльно звернувши увагу на Вишивані Вечерниці і Свято Героїні. 'Пані Катерина Вівчаровська репре зентувала Відділ ч. 26 з Дітройту. Пані Анна Дебравка, гостя з Дітрой ту, як гості, так і членки 17 Відділу вважають, що такі зустрічі дуже ці каві і корисні і гості обіцяли, повер нувшись до своїх Відділів, передати їм привіти від Союзянок із Маямі, за кликати всіх свідомих українок, щоб вони, приїхавши до Маямі, не забу вали зголоситись до голови або се кретарки Відділу ч. 17 (адреси яких можна дістати в Укр. Народньому Домі: адреса: 3938 НВ 17 Евню, Маямі, Фла.) і включались у роботу Відділу ім. Олени Теліги, передаючи досвід роботи свого Відділу і набуваючи но вого досвіду під час побуту в Маямі. Учасниці зустрічі постановили від бувати зустріч кожного року в берез ні м-ці. Членки 17 Відділу виступали і віта ли гостей, а також приготували гости ну і почастували присутніх вареника ми, канапками, тісточками і кавою. Це були пп. Венгльовська, Ждан, О- стапюк, Рій, Наконечна, Зиблікевич, Білоус, Івашко, Керчк, Кузик, Візняк. Пані Колісник, від'їжджаючи з Маямі, залишила привіт від Відділу СУА з Вунсакету. Присутні зложили на Пресовий Фонд „Нашого життя" — 17 долярів. По 1 дол. зложили пп. О. Л. Поду бинська, А. Білик, П. Куць, П. Подо ла, М. Ждан, А. Рій, Ф. Зибликевич, К. Івашко, А. Наконечна, Ф. Мурян- ська, А. Керчк, Т. Кузик, А. Білоус, Л. Візняк, М. Венгльовська, К. Вівча ровська, А. Дебравка. — Разом 17 до лярів. Щире Спасибі! ШИКАҐО, ІЛЛ. Великдень між нами... Прощаємо гріхи один одному, І з наших душ, мов лід важкий вже скрес... Доносяться, аж з Краю, аж із дому До нас святі слова: Христос Воскрес!.. М. Ситник Христос Воскрес!.. — тим традицій ним привітанням зустрічали нас ша новні пані — членки 22 Відділу СУА на спільній зустрічі-вечері, що його наші пані влаштували 9. травня ц. р. В залі Українського Нар. Союзу, при святково прибраних столах засіли до спільної трапези членки Відділу разом зі своїми рідними, друзями, знайоми ми, та запрошеними гостями. Цей ми лий, родинного характеру, вечір від крила голова Відділу п-ні Розалія Си дорик, вітаючи всіх приявних теплими словами та побажаннями з нагоди дня Христового Воскресення. Дальше про граму вечора вела культурно-освітня референтна, все невтомна і повна іні ціативи п-ні М. Яримович. На її заклик з грудей усіх приявних понеслося грім ке, непереможне „Христос Воскрес". Звуки ці немов зірвались із сердець нас усіх та легко понеслися туди, де тепер не дзвонять дзвони на Софії і Юрі. І ось „Гагілки“ — заповіла пані референтка — у виконанні 6-го Куре ня пластунок юначок ім. М. Вовчка, що їх підготувала пл. сен. Рама Ту рянська. Гурт заквітчаних дівчаток у вишивках, наче сон являється нам, наче подих свіжого рідного чорнозему весною... „Покидаючи рідну землю — говорить п-ні Турянська — не всі ми мали можливість взяти з собою у вуз лику шматок землі святої, але зате всі ми взяли зі собою міт душі україн ської — найкращі спогади про рідний край, запах широких заквітчаних сте пів, а понад усе рідну традицію, піс ню, якою дивуємо світ. І сьогодні, Тобі Україно, наші пластунки, поче- рез широкі океани і країни пересила ють щирий привіт своїми хоровода ми, гагілками і веснянками, щоб за певнити Тебе, що вони знають про Тебе і тужать за Тобою..." І в уяві усіх нас являється стара церковця з дубових брусіз, доріжка вється попід гору, село заквітчане садами лежить в долині... Великдень, дзвони дзво- нять-дзвонять, а на майдані дівчата наче маків квіт, гагілок виводять. По чули ми їх і тепер крізь прірву літ і іцось вогке закрутилося біля очей... І саме в цю хвилину, під спів пласту нок, що так природно і щиро вивели вязанку гагілок, всі ми були з тобою, наша Рідна Земле! Прекрасним доповненням гагілок були пісні у виконанні п-ні Ю. Клю- ковської при форт, супроводі компо зитора проф. В. Шутя. „Скарб цей — тільки частка мого краю, тільки груд ка рідної землі..." заспівала з ніжним відчуттям відома нам всім наша 'мила солістка, за що приявні подякували їй рясними оплесками. — Жіночий хор 22 Відділу СУА, що пильно вивчає пісні на своїх пробах, під керівниц твом п. Ю. Яримовича, заспівав пре красно „Христос Воскрес" і „Ангел Вопіяше". Вдячні хористки привітали свого шановного диригента з його іменинами квітами, подарунками і многолітствієм, як також щиро дяку вали за ввесь труд і працю для жіно чого хору. На закінчення програми ми мали нагоду послухати цікаво напи саний великодній спогад „Звіздочолі каштани", що його живо і природно прочитала п-ні Емілія Кулик. Спогад цей пригадав і нам всім недавнє ми нуле, свячення пасок, звіздочолих каштанів — коней, що возили нам пас ку до церкви і як потім прийшлося їм загинути з голоду у колгоспі... Ось і кінець програмі. Скоро закін чилася — коротка була... Але скільки було в ній цього багатства — скарбу рідної землі... У гурті рідних, друзів та знайомих ми провели кілька милих хвилин і всі ми мали можливість хоч на часок полинути в наше минуле, а може майбутнє, щоб здійснити неза бутнє слово воскресних пісень... Щира дяка належить бід нас всім паням, що зготовили це щире родинне свято... Приявна
Page load link
Go to Top