Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Хитре каченя Ранньої весни в мами-качки Плитконіс вилупилися каченята. Та такі гарненькі! Всі пухнаті, жовтенькі, вони мали кумедні плиткі носики та круглі, як чорні блискучі намистинки, очка. Вони кумедно коливаючись на лапатих коротеньких ніжках, поспішали за мамою, що вела їх до ставочка. їх було в мами Плитконіс семеро. Шестеро поводились чемно, слу хали мами, ніколи її не залишали, але семий, якого за його крикли вий голос, прозвали Кряком, від різнявся від братів і сестер своєю вдачею. Йому скрізь все треба бу ло бачити, все знати. Він був на стільки певний в собі, що не хотів слухати ні мами, ні всіх інших пта хів і тварин, що жили з ним у го сподаря Панаса. Коли курчатка квочки Чубатки питали його, хто він, Кряк гордо відповідав: — Я? Я — Кряк, розумієте? Кр-я-як — птах, що може робити все. Я — перепливу цей ставок, як схочу, я можу ниряти глибоко, глибоко. Он, воно що! — і він в перевалку біг до ставка та показу вав здивованим курчаткам, як то він вміє гарно плавати й ловити ряску. Одного разу, коли мама Плитко ніс добре нагодувала своїх каче няток та втомившись дрімала* на сонці, Кряк вирішив втікти від ма ми, покинути двір господаря Па наса та „побачити світ“, як він казав всім, хто спиняв його. Коло плоту, за яким починався ліс, він зустрів свинку Клаповушку. — Мале каченя, ■— захрюкала Клаповушка, — куди це ти так біжиш без мами? — Я зовсім не малий, я ■— я — такий сильний та хитрий, що ніко го не боюсь. ■— Він подумав та до дав: — Навіть лиса не боюсь. Ди вись! — І він свиснув, став на го лову, легенько перевернувся в зе леній травиці та з гордістю роз правив крильця. Клаповуха покрутила головою та хрюкнула: — Рох-рох, то добре, що ти відважний, але краще все таки вер тайся додому. Але Кряк вже біг вперед. Непо- далеко паслася старенька корова діда Панаса, Рябухою її звали. Во на з цікавістю подивилася на за диркуватого Кряка та замукала: — М-м--у. Гей необачний! Чого це тебе так далеко занесло від пта шиного двору? А ну, вертайся швидше до матері! Та було вже пізно, бо Кряк зна йшов в плоті зручну дірку, якою швиденько проліз на узлісся. — Стережись, мале, в лісі є лис, а він не те, що тебе, а й трохи більших птахів може зловити та зїсть! — кинула йому вслід Ря буха. Кряк тільки згірдно пирснув ій у відповідь, розправив крильця та швиденько коливаючись попро стував лісовою стежечкою. Він ішов розглядаючись навкруги та насвистував свою задиристу пі сеньку: „Нікого вже я не боюсь, Над хитрим лисом посміюсь. Хто хоче, хай мене вітає, Я розкажу їм все що знаю". А в лісі було гарно. Навколо мо лодим весняним листячком шумі ли берізки, цвіла білосніжним цві том калина, а на галявинках дзво нили лісові дзвіночки та повертав своє усміхнене личко до сонця ро- мен. Високо в деревах пташки сла вили весну і ніхто не чув задири стої пісеньки Кряка. Тільки з од ного кущика, де звила своє гніз дечко маленька кропивянка, обіз валися її маленькі дітки: — Гей, ти кумедна пташко, що ти робиш там внизу? Дивно, що тебе досі не вхопив лис, або не зї- ла сова. — Що? — Кряк гордо випро стався та випнув свої груди впе ред. — Мене? Мене лис зїсть?! Ні кого я не боюсь, не журіться... —- і він рушив далі. Ліс густів, стцв'а- ло все тяжче йти. Робилося вже темно. Кряк почув втому, присів відпочити й відразу стало йому хо лодно. Згадав, як то було добре набігатись на дворі до схочу, на плаватись на ставку та й прибігти до мами й заснути під її крильцем. А тут ще живіт почав у нього бо літи від всякої зеленини, якої він нахапався в лісі. Кряк став дріма ти. Пташки вже затихли. Сонце зайшло. Крізь густі гілки проби вався світ місяця. Десь обізвалася сова. Кряк прокинувся від її крику і враз затремтів. Проти нього неда леко сидів лис. Він розглядав Кря ка з цікавістю, бо ніколи не споді вався знайти так легко собі пожи ву. Лис помітив, що Кряк проки нувся й побоявся його налякати, щоб він не втік: — Добрий вечір, — улесливо звернувся він до Кряка. ■— Що це ти тут пізно робиш? Ти дуже да- (Докінчення на обгортці) А на прощання маленький Кряк не втерпгз: просунув крізь дірку голову. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
