Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У НАШІЙ ХАТІ ГОРОДИНА Й САДОВИНА 'Назви рослин у наріччях та го ворах усякої мови завжди: мають багато /місцевих .відмін. Є така „різноманітність'* і в українській народній мові, в її різних говорах, особливо, як ’порівнювати „захід ні" й „східні" говори. Щоб це по казати на прикладі, досить згада ти хоч би пояснення слова „гар буз", пода'не в відомому „Словарі чужих .слів" д-ра Зенона Кузелі: „Гарбуз — перс(ьке) диня, ка вун" (ст. 66). У цьому поясненні відбито західньо-українське розу міння, тимчасом як у східно-укра їнських говорах ці три слова о- значають три різні рослини. З огляду на це літературні, все- національні мови дбають звичай но про те, щоб ці назви якось у- ніфікувати, зробити єдиними для всього народу. Таке завдання .сто їть ще й досі перед українською літературною мовою. На пере шкоді в цій справі стоять, з одно го боку, русифікаційний тиск на нашій батьківщині, а з другого — дуже відмінна „традиція" захід них українців, що довший час пе ребували під впливом інших мов. Це можна бачити на назвак навіть головних понять, що. відносяться до їстивних рослин, — на назвах городини (варіянт — городовина, але його не слід уживати) та са довини. На Україні першу нази вають словом „овочі" (бо це схо же на російське „овощі"!), а дру гу — словом „фрукти" (бо так називають росіяни!). На еміграції українці з Західної України горо дину називають ,,яриною" (поль ське: jarzyny), а садовину — „овочами" (поль.: owoce). А тим часом українська літературна мо ва давно вже знає і „городину” й „ садовину“ (оба ці слова є в Грін- ченковім слівінику), а в оповідан ні західно-української письмен Добір назв ниці Н. Кобринської „Жидівська дитина" (написано 1900 р.) чита ємо таке: ,,Не раз обходила пере купок, що сидять із садовиною, та втягала .в ніс приємний запах до спілих яблук". Можна б розрізняти, властиву городину (гарбузи, картоплю ■— не бульбу й бараболю! — капу сту, помідори, буряки, цибулю, редьку, редиску, квасолю, струч кову, а не шпараґову, тощо), тоб то те, що росте на городі і те, що росте на баштані, в полі (кавуни, дині), але це розмежувати важко, бо часом те й те садять і на горо ді, і на баштані (напр. огірки, ку- курудза). Так само трудно розме жувати властиву садовину (вишні, черешні, яблука, груші — не грушки, сливи — не сливки, мо релі, бросквині — не 'персики, різ ні горіхи — ліскові, волоські, миг даль, а не міґдали й ягоди (аґрус, не аґрест, порічки, чорна сморо дина, полуниці — не труска.вки, суниці, журавлина (англ. cran berry, пол. borowka), гуцуль ське — гогодзи, чорниці (не чер ниці), зах. афини, англ. blueberry, тощо. Чимало клопоту маємо з недав но запозиченими рослинами, з їх ще „неасимільованими" назвами. Це — цвітна капуста (не каля- фіор), шпарагй (не спаржа),, ре вінь (не рабарбар), грейпфрут, ананас, цитрина (не лимон). Сушена садовина зветься суше- ня. З сушені можна згадати ро дзинки, давно вживане слово, що його теїпер в Україні заміняють словом „ізюм" (цього не слід у- живати). Ч. — Ч. Поправка: В нашій попередній статті „Мясиво" поставлено по милкові наголоси в словах битки і голубці; в обох цих словах наго лос має стояти на останньому складі. ЗРІЗУВАНІ КВІТИ Коли вкладаємо квіти у воду треба памятати, що дбайливими заходами можемо продовжити їх життя. Передусім відкидаємо з би ла всі листки, які входять у во ду, щоб вода не загнивала. Вийня- ток творять троянди. їхні листки, можуть зостати у воді. Шкідливе для них також соняшне місце або надто тепла кімната. Треба памя тати також, що протяг і надто ве лика зміна температури для зрі зуваних квітів шкідливі і вони від цього скорше вянуть. Квітові крамниці продають спеціяльну по живку, яку можна вкинути до во ди; на опануванні докладно пода но, як цього вживати. Натомість не слід додавати кухонної соли до води, як дехто робить. Це квітам тільки шкодить. Коли .приносимо комусь квіти, то мусимо дуже вважати, щоб во ни для даної людини й нагоди від повідали. Квітів не мусить бути багато, не треба робити з них сно па, але слід памятати, що до китиці троянд не підходить мак чи роме- ни. Обвиваємо їх у білу бібулку, бо тільки така не ушкоджує кві тів. Обвивати у „срібний" чи „зо лотий" папір (станіоль) не є до цільно, бо такий папір є зимним, твердим тло.м і не підходить до тепла кольорів і ніжности квітів. При трояндах стараємось легенько ножем усунути колючки. Підбираючи для квітів вазу, тре ба також подумати про відповідну її форму. Це велика штука' піді брати тло для китиці квітів. За гально прийнятою засадою є, що вази чи глечики для квітів не по винні самі виказувати квітяних мо-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
