Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
збіглася й тисне мені шию. Мідяний перстень зробив на пальці зелений обручик. Руки мокрі від поту. Коли б скоріше мене викликали. Нехай, що буде, те буде. Що тепер робить Оришка? Може пішла з . .. Моє прізвище? Ще раз повторив. Я кинулась у кім нату слідчого. Привели Яська. Ох, який він блідий! Геть злізла з нього обгоріла вулецьким сонцем шку ра. Він на манюсенький момент дивується, але зра зу ж роблено-радісно вітається зо мною. Питає про тата. Чи здоровий? Так, здоровий, вітає „тебе" й жу риться ,,тобою“ Ясько кидає питання за питанням, я не встигаю відповідати. А питання його такі логічні й послідовні, це хіба інша людина — наче б високі школи кінчив. Тоді я питаю, чи не треба йому чогось передати, принести? Так, зошит і олівець! Свят, свят! Ясько хоче писати! Добре, принесу завтра, зараз пе редам. Наглядач, що стоїть весь час між нами, каже, що розмові кінець. Подаю Яськові руку разом з па пірцем. Він вмить орієнтується в ситуації, потрясає моєю рукою і врешті поволі її цілує — мабуть пер шим у своєму житті — поцілунком. — А скоро, Яську, виходь! Уже розцвівся бузок і немає кому принести нам китиці. — Не журися, ще вспію вам обидвом нанести цілу купу! Як мені стало раптом легко й радісно. Вже пе рейшла тюремні коридори й вийшла на вулицю. Зга дала білявця, згадала „Свято Весни11 й знову повер нула думками до бідного Яська. Але ж завіщо ж він сидить, коли „нічого не знають11 ? Знайшла сестру на умовленому місці. ■— Завіщо Яська посадили? — питаю, коли ми ввійшли в Єзуїтський сад. — Не знаю. Передала? — Так. —Знаменито. У Єзуїтському саду нарцизи на клюмбах. Ого- родники підкопують деревця, а сторожі зганяють ді тей з травників. За якимсь хлопчиною, що зірвав га лузку бузку, женеться сторож і кинув за ним граблі. Але вони не досягли хлопця. Ми задоволено слідку ємо за малим. Проти сонця вигріваються пенсіонери. Навіть сидить панна Рошкевич з „американських обі дів для інтелігенції11. Поруч неї недоумкуватий граф Коморовський. Минули мовчки сад і йшли маленькою вуличкою Маркіяна Шашкевича, при якій будинок Музичного Інституту ім. Лисенка. Проти нього вели кий незабудований і неплеканий майдан, на якому мали будувати український театр, але поляки не до зволили. Мовляв, заблизько костела св. Магдалини. Але що побіч костела тюрма-жандармерія — це ні чого! Знову згадала Яська, але не мала відваги гово рити про нього з сестрою. Мовчки йдемо далекою до рогою до хати попід квітучі акації. Зриваємо кілька китягів і ссемо солодкий мед. Хай мені простить Ясько — мої думки вже не там у Бригідках, а на Святі Весни — „нашої11 весни Так люблю площу Сокола-Батька, на якій що року відбуваються свята весни. Глядачів море, а нас, здається, ще більше. Не можу й доглянути знайомих. Ми в синіх, складаних спідничках і білих блюзках. Семінарія у народніх строях, бо вони танцюватимуть народні танці. Діти з захоронок — квіти й пташки. „Головна" й „Філія11 в „алібабах11 і спортових соро чинках. Дефіляда. „Сухаверба11 (до речі наша вчи телька руханки зовсім не суха, може надто кругла) бігає поміж нас схвильована, свище в свистілку. На решті музика — страшна ,,дута11 оркестра ,,Зорі“ по чинає гриміти марша. Маршуємо по зеленому майдані чвірками, очі біжуть поза огорожу, де серед пуб ліки ... Раптово з темної хмари, що недавно була ще над Збоїськами, починає падати зливний дощ. Щоб оберегти наші штудерні причіски — ми змісця перескочили б барієру й сховалися б у буфеті ■— єдиному місці з дахом на цілому майдані. Але на каз — не розбігатися — маршувати далі. Маршуємо по калюжах, промоклі до живого тіла, чуємо як во лосся б’є по плечах мокрими батогами. Оркестранти даремне намагаються опускати свої труби вниз, да ремне вони грають аж до хрипки. Нарешті скінчили. Бігом з площі. З неба насуває ще грізніша хмара. Тиснемося під деревами, хтось перекинув лімонаду з прилавка, комусь вивернулася парасоля навиворіть. Ми відклеюємо з голови мокрі пасма та намагаємося викрутити хоч частину мокрої блюзки. Згодом випо- годжується. Дощ перестає. Хмар уже немає. Є со нечко. Такий химерний травневий дощик! Решта про грами проходить під завзяті оплески публіки. Білявця немає. Оришка співчутлива, як звичайно. Знайомить мене зі своїм теологом. Обійшли площу з десять ра зів. Я заглянула в кожну діру, дивлюся на „зелену11 трибуну, по деревах, що поза майданом. Немає. Я вже піду додому. Оришка з теологом теж хотять іти. — Ми тебе проведемо. Виходимо на Стрийську, гарну, мощену дорогу. Я пішла б нею ген-ген аж до Стрия. І дальше — в гори. — Любите мандрувати? — Люблю. Але ще не мандрувала. — Оришка теж не була ще ніколи на далекій прогульці. — А хотіли б? Можемо вибратися. Я вперше приглядаюся зблизька Орищиному судженому. Він такий кремезний, папістика, здаєть ся, тріщить на його широких грудях. Він, ще гімна зистом, обійшов усі Карпати, Підгіря, Поділля. Роз казує нам про свої пригоди в темних, Довбушевих коморах, про сутички з пограничниками. Розповідає, як то один українець, що його викинули були чехи, перейшов на польський бік, а ті відправили знову до чехів. Так переходив примусово 14 разів границю, при чому завжди пересидів по два тижні в тюрмі. Врешті попав у відчай і повісився в мальовничому місці Чорногори, між трьома соснами. Якийсь сприт ний репортер написав на цю тему фельєтон і назвав його „між трьома соснами11 І ще раз розказує теолог про ночі на верхах, про смачний гуцульський будз та задуху в колибах. Про романтику шумливих но чей над потоком, про неугавний шум сосон. — Ах, це ж ті сосни Хвильового — азіятський край! Ні, гу цульські смереки не наводять мелянхолії. їхній шум бадьорий. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
