Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ли кілком") — а ключ віддали сусідці. — Бувай здорова хато! — До побачення! Діти такі раді, щасливі. Сміють ся, пустують. Вкінці татко взяв у руки керівницю авта — всі пере- христились і — поїхали. Приїхали на місце, розгоспода- рилися у наймленій хаті і якстій всі гайда! — Над море, на купіль, на пісочок! А тут вони стрінули ще декого зі знайомих. Почалася весела гу- тірка, купіль, для дітей лиш при березі, бо глибше — небезпечно. Левко втішився, бо знайшов собі тут ровесника, Славчика. З ним він взявся негайно будувати з піску всякі гори, озера, фортеці, туне лі. При тих будовах бувало часто сварилися, один одному цілу бу дову збурив, порозгортав ногами. А часом ні з того, ні з цього бра лися до бійки. Але на щастя в та ких випадках все була близько Маруся. Вона ніколи не спускала з ока малого братчика. І в разі я- кої суперечки, чи бійки встрявала між розярених когутиків і мирила їх. Минали щасливі, веселі дні. Але от, що сталося одного разу. Спека була невиносна. Оба хлопчики під опікою Марусі дещо віддалилися від батьків і гралися біля куща лозини, що ріс над бе регом, а віття спустив у море. Він давав дітям деякий захист перед спекою. А бувало, що нераз, коли море прибуде, цей кущ цілий по ринає у воді. І тепер легко під ливала його морська хвиля. Тут було улюблене місце дітей. Маруся, легко затінена кущем, лежала на пісочку і дивилася на море, а Левко і Славчик, по коліна в тепленькій воді, хлюпалися і взаїмно поливали себе з бляша них ведерок, водою. Нагло чомусь посварилися, вхопились один од ного за барки і давай бити себе взаїмно ведерками куди попало. Маруся якстій скочила розборо няти їх. Зайнята хлопчиками не спосте регла відразу, яка страшна небез пека грозила їм усім. Бо миттю небо померкло, захмарилося, від моря подув холодний вітер і спо кійне дотепер море наче застог нало, загуло, піднялося вгору, на че гнівно надулося. Скоро надбіг ла хвиля одна, друга і мало не повалила дітей із ніг. Ба, на тому не кінець. О! — часом море буває зрадливе, зда ється спокійне а нагло зміниться, а заразом величаве і грізне. І горе цій людині, яка скоро не захистить себе перед розбурханою стихією —■ її жде смерть, загибіль у роз бурханих хвилях. І тепер нагло почувся прониз ливий крик остороги зі сторони, де були батьки дітей. Насторожена Маруся глянула довкола і серце її захололо. Оце несподівано на морі повстала буря і вже в неда лекій віддалі з шаленою скоріс- тю йшла височенна хвиля з піною на гриві. Йшла страшна, щоби вдарити на беріг, залляти все і за брати вглиб моря все, що не вте че і не захистить себе. Для Марусі не було часу до надуми, небезпе ка була заблизько, батьки зада леко, втікати з дітьми запізно, бо хвиля всіх дожене і загорне під себе вглиб моря. Дівчинка зідхнула важко: — Це наша смерть! — Маріє, Матінко Божа, поможи! І в цю хвилину, наче з неба прийшла їй думка: — Кущ! — Він нас захистить! — Скоро, вглиб куща! — Вспіла лиш крикнути: — Діти до мене! Блискавкою ухопила хлопчиків за плечі і силою пхнула їх у глибину куща. Діти злякались, заплакали. Вони не знали, чому Маруся на раз така гнівна, така недобра і сильна стала. Але не було часу на розмови. Маруся власним ті лом захистила дітей від сторони моря, лівою рукою обняла і при тиснула до себе хлопчиків, а пра вою із усієї сили ухопилася за грубий пень куща. Тих кілька се кунд, заки вдарила на них хвиля, видалися дівчинці вічністю. Нарешті вдарила, величезна, мов яка будівля. Обілляла дітей з голови до ніг, але не змогла за горнути із собою ■— бо — Мару ся трималася куща, мов який кліщ. Величаво відступила хвиля даючи місце дальшим, які мали наступати. Але в цю мить надбігли бать ки й інші люди. Дітей забрали з куща і врятували. Так-то відважна Маруся спасла не лише себе, але й врятувала життя обом хлопчикам. Коли ми нув перший переляк, всі окружи- ли Марусю і хвалили її відвагу і второпність. Татко Славчика сказав: — Ма русю, ти героїня! Ми це все по дамо до часописів. Ти врятувала два людські життя. Президент держави напевно відзначить тебе за хоробрість в обличчі небезпе ки. —• Ми всі дякуємо Тобі! — А я — сказала скромно Ма руся — дякую Матінці Божій. То вона подала мені цю спасенну думку. Вона додала мені сили. Бо я Її люблю, бо я ношу Її священ не Імя. Олена Цегельська — Кущ! Він нас захистить! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
