Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наш співробітник О. Кобець з онукою. ОСОБИСТЕ Редакція Нашого Життя разом із читачами дитячої сторінки щи ро вітає дорогого нашого співро бітника Олексія Петровича Кобця з 70-літтям із дня народження і ба жає сил і здоровя для продовжен ня такої цінної його творчости для наших найменших. Редакційна Колегія Нашого Життя ЛІТОМ У ГАЙКУ Ліском-ліском — переліском, Стежками й без стежок — Юрбою галасливою — Наскочим на гайок. Сполошать сон перегуки У тиші лісовій І вивіркам, і зайчикам, І стомленій сові. Очима невидющими Заблимає сова: „Та я ж не спала ніченьку... Увва, увва, увва!..“ Шугнуть урозтіч вивірки, Гукнуть: „Ану, ловіть“ — І вже вони — на дереві, У гущі верховіть... А зайчики у кущиках, Де цвів весною ряст, Питатимуть, причаєні: „Та й що ж це за напасть?!“ О. Кобець СОНЦЕ КЛИЧЕ Тільки вихоплюся з хати — Сонця, сонця повний світ: Он пішло над лісом вигравати, По кульбабі в лузі мерехтіть! Там — зелений гай золотить; Там — голубить квіточки; Там — над ставом сині тіті котить, В небі протинаючи хмарки... Стану, гляну, завагаюсь: То й куди ж його піти, Чи до лісу, чи до того гаю, Чи до золотавої води? Чую: кличе луг квітчастий; Бачу: манить гай і ліс; Знаю: жде мене і став хвилястий... І... відразу хочу бути скрізь! О. Кобець ДИТИНІ Повезу тебе до парку У новенькому візку: Там ні холодно, ні жарко В холодку. Під берізкою ми станем. Нас, під білим стовбурцем, Обвіватиме духмяним Вітерцем. Як живу, сцілющу воду На дорогу мандрівну, Будем пити прохолоду Запашну: Я — щоб далі тихо в януть, Ти — щоб жить, рости, цвісти... В парку, в затишку ми станем— Я і ти. О. Кобець БОЖИЙ ДАР Летять краплини, мов кришталь, Втішається нива. Паде дощик, Божий дар, Добрі будуть жнива. А як сонечко й проміння Зішле та погріє, Чого ниві більше треба? Все зерно доспіє. Прийдуть женці, стануть жати, Та пісні співати, От принесе, рідна нива, Хлібину до хати. Коли дощиком та сонцем Бог нас обдарує, Тоді й нива, своїм плодом Всіх нас нагодує. Вдячні ми за тепле сонце, Отче наш небесний, І за ниву і за дощик Й всі дари чудесні. Д. Калатало Відважна Маруся Довго ще, заки зачалися літні вакації, Маруся і її малий брат чик, Левко, тішилися, що поїдуть з батьками над море. Ой, там — таке буде дозвілля! — Бо, над морем не треба одягатись, можна бігати босоніж по пісочку, зби рати чудові мушлі і дивні камін чики, хлюпатися в тепленькій во дичці, грітися на сонечку. А бу дуть там і лісок близенько, і лю бий холодок, і захорона від спеки — а там і квітки, і ягідки. Там то радість дітям, там-то добро! Маруся принесла зі школи гар не свідоцтво, й малий Левко був чемний, ну, такий чемний, що вже більше годі було. Татко і мамуся дістали звільнення від праці. Поча лось телефонування, готування ре чей, всякого приладдя, посуди, гарячкове пакування того всього до авта, біганина, поспіх, рух. Ді ти і собі бігали від хати до авта, носили, помагали, а властиво по магала Маруся, а Левко лиш за- ваджав — щохвилини викрику вав: — А прошу забрати і мої і- грашки, ведерко на пісок, коника, ведмедика, тощо! — Ну, але Ма руся вже велика, скінчила 9 років, а Левкові щойно 4 рочки. Тому й не дивниця. І серед цих приготувань прий шов такий щасливий, давно ожи- даний день від’їзду. Погода була чудова, сонечко пригрівало, на небі ні хмаринки. Батьки ще раз оглянули все, замкнули хату на ключ (жартами кажеться: „підпер
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
