Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Галя Мазуренко Як жити далі? Чоряа статуетка стояла, пере носячи своє чергове пониження мовчки, і гляділа зі свого бака, повного сміттям на дворик. Вона все таки надіялась на чу до. Та хіба воно могло статись, коли роки й роки перед тим того чуда не було? Давно-давно колись, на березі тропічної річки, росло дерево. Його зрубали самодільною соки рою і чорний мурин з побожною молитвою ножем вирізав форму їх улюбленої богині. Вагітні жінки уквітчали її, кла нялись і гаряче .прохали, щоб від дала богиня дитині свою красу і прийняла за інеї хвороби, лиху до лю... і богині любо було відати, що вона сама негарна, з довгим носом, приземкувата й великим животом: вся бо краса її у дитини. З часом племя зубожіло. Сила білих богів перемогла, і, нарешті, її саму купили й повезли з-під га рячого сонця в Англію. Чорна бо гиня все робила, щоб насолити переможцям: і посилала бурі на пароплав і малярію, але ніхто вже не боявся бур і проти трясучки знайшлись ліки. Нарешті скриньку відкрили і чорний ідол зупинився :В покої англійської леді. Покоївка обе режно змітала порох. Квіти -— не для молитви, а так собі пишались у фарфорових вазах. Було спокій но і тихо. Іноді приходили гості тої леді і ввічливо жартували: — Як мило! Але все таки жити в однім домі з цією статуєю ми б не хотіли! Та й леді не жила. Вона все їз дила іпо закордонах і привозила дивні й незрозумілі твори мистец тва звідтам, поки .не вмерла. Тоді статуя попала до племін ниці леді в комору і мерзла там разам із книжками. Книжки запу шило порохом, а статуя дістала і ираз страдальної покори, який буває тільки після довгого стоян ня без діла. Але ось її винесли на двір. Книжки забили ввесь бак зі сміттям, а вона вже чекала, спира ючись на віко. От-от і приїде гру- зовик і повезе її в останню подо рож. На її плечах, подарунок єди ного приятеля в коморі, ви-сіли шматки павутиння. Але, як нераз буває на світі, — л зовсім іншого кінця землі, по волі інших законів, які привели її до того самого дворика із смітни ком, із дому вискочила з віником бабуся й охнула, побачивши „та ке варварство1*! Вмовляти довго •ключниию не пришилося і книжки статуя зі смітника, загорнені в папір перебрались на четвертий поверх, в мебльовану кімнату. Отак вони зустрілися... бабуся почувала, що не можна допустити, щоб оцю богиню невідомого пле мені отак поневіряли. Але й сама богиня, вдячна та задоволена, вва жала, що вона не може стояти в бабусі без праці, коли та бігала по заробітках і стогнала вночі, —■ нили ноги та спина. Тому богиня стала посилати щастя, а також мовчки згодилась тримати на голо ві лямпу, яку бабуся прибила то неньким гвіздком. Два роки богиня з кутка спо стерігала образ Божої Матері і в деревянім серці негарної статуї зроджувалась забута, давня мі стична струя. І блакитним димоч ком тягнулася та етруйка до Ма тері всіх страждущих. Особливо і.'ночі, коли, намаявшись, бабуся мирно собі хропіла. Місяць загля дав у вікно і здавалось, богиня, ра зом із лямпою на голові і дивною книжкою, підбігає до образу ближче й ближче на своїх коро теньких ніжках і питає: — Що це? Чому це так на сві ті? А на ранок бабусі бувало не по собі від дивних снів. Вона по-дов- гу дивилась на поганський бовван, і думала: —• Як не ,як, «езручно! Що ска же владика? У .неї перед святим образом стоїть отака ляімпа! Хоч би позолотити, щоб не така чор на... І позолотила богиню. Та була від радости на сьомому небі. На віть нагадувала тихенько і внучці і бабці, що буде дощ і треба бра ти в цей день парасольку і вони навіть зііайшли монету в підземці. А бабуся все непокоїлась. На решті слово за слово зі своєю виучкою і ось, — обурена богиня зупинилась в ательє молодої ма лярки. її помалювали з золотого : і чорний кольор і поставили на столик. Це теж було як образа! Вона так любила свій золотавий, ніби облізлий вигляд у бабусі, во на навіть пишалась їм! І сердита богиня тслала на свою нову го сподиню 33 нещастя... а на гостей її дивилась так прикро, що вони ніяково питали: — Як Мері, ви можете жити, де стоїть така погана потвора? Нарешті малярка стала задуму ватися і вірити, що в цій богині є незрозуміла сила. Вона ніяково заховала свою богиню за скринь ку з барвами і думала як її тепер позбутися, кому подарувати? — Ви знаєте, я починаю віри ти в забобони... — натякнула во на бабусиній внучці, показуючи на подарунок, ввесь тепер закапа ний барвами. Гірко стало дівчинці за свого друга. Додому взяти не можна. Там святі образи. Хіба на службу? І доля богині, як долі живих, стала перед невідомим: Як жити далі?
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
