Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Опікунка полонених (Памяті Ольги Ціпановської) Сорок літ ділить нас івід неза бутнього 1919 р. У памяті моло денької дівчини, якою я тоді була, гостро зарисувались події й фак ти. Багато їх було у тому бурхли вому часі. Та найбільш виразно пригадую побут у Домбю, карно му таборі під Краковом. А з ним, хоч який це важкий спогад — звя- заний один (світлий промінь. Зу стріч і ближче 'знайомство з неза бутньою вчителькою Ольгою Ці- пановською. Постать Ольги Ціпановської бу ла широко відома ,в Галичині. Не тільки завдяки її педагогічній праці знають і памятають її цілі покоління. Ольга Ціпановська вчи ла за Австрії їв державній жіночій семінарії, а пізніш в українській семінарії у Перемишлі. Сотні вчи тельок вийшли з-під її рук, а во на, як педагог належала до' тих, які лишають в учениць своє пятно на ціле життя. Та далеко. більший слід залишила вона, як громадська діячка. її .праця у Перемишлі, Від ні, 'Знов у Перемишлі а1 Л ь в о в і — це один великий ланцюг ідей, 'ПО ЧИ НІВ, та осягів. Без неї не можна уявити собі різних акцій і уста нов того. часу. Це добре розуміли поляки, коли вивезли її під час українсько-польської війни до Ба- ранович, а потім до Домбя. Як сьогодні бачу цей табор. Це були брудні, «є ip і бараки, 'огоро джені кільчастим дротом. їх було 10, з того два муровані, а 8 де рев'яних. В мурованих були примі щені старшини української армії й інтерновані цивільні люди, а в деревяних жило просте вояцтво. Це були полонені українці з ча сів нашого' визвольного зриву. Ін тернованих було кілька сотень, а між іними наш Митрополит Кир Константин Боїгачевський, о. А. Трух, місіоінар в Канаді, тоді по ручник УСС. Були, там священики, адвокати, -судді, вчителі, залізнич ні урядовці і студенти, ДО' !яких на лежала й я. Попала там зовсім ви падково, чеірез молодечу цікавість, чи радше через брак досвіду. Брат моєї товаришки Теодор Пил ипів - ськйй був сотником української армії, про що знали .місцеві поляки в Чесанові. Коли я з його сестрою переходила з Горайця, де була у- країнська армія до Нового Села, де жила близька родина Пилипів- ських, нас по дорозі поляки заа рештували під замітом звязків із сотникс'М , відвезли до Ярослава і там 8. лютого 1919 — саме 40 ро ків тому — поставили під військо вий суд під замітом шпигунства. Врятувало нас те, що ми не мали при собі ні клаптика паперу чи о- лівця. Боронив нас там адвокат Григорович, спольщений украї нець. З кінцем лютого нас виве зли1 до Домбя, де й перебула я до 21. вересня 1919 р. Примістили нас у крилі табору, що було призначене для жінок. Було1 нас около 20, деякі з Гали чини, а деякі з центральної Укра їни. Зпочатку харчувались іми у 'старшинській харчівні. На снідан ня давали звичайно юшку з кми ну і кусник чорного хліба, на обід 2-3 рази в тижні кусник мяса, кар топлю, часто риж або фасолю. На вечерю давали галушки, риж або юшку. Цією кухнею завідував то ді пер. Михайло. Пазлик із Пере мишля, потім пор. Василак із Тер нополя. Коли зчасом нас переве ли на іншу кухню, харчування значно погіршилось. Не тільки харчування, але й режим супроти вояцтва був дале ко ГІрШИЙ. ЇМ НЄ ВІЛЬНО' було' ви йти поза подвіря бараків. Я досі не забула і мабуть ніколи не забу ду тих виснажених кістяків, що лежали: покотом на сонці і ловили воші у брудній білизні. Серце ме ні боліло, коли я подумала, що неодного з них жде батько, мати, жінка, дівчина, а він примирає го лодом на бруднім подвірю поль ського бараку. Коли, нам, цивіль ним, дозволено раз у тиждень ви ходити до поблизького Кракова, то' вояки таких привілеїв не мали. Відвідувати нас можна було теж раз у тиждень. Відвідини ці відбу вались в присутності польського вояка. Траплялись випадки втечі з та бору. Часто вдавались, але як ко- ГОСЬ переловили', ТО' він дорото платив за свою відвагу. У таборі1 був один- барак, їв яко му рай о відправлялись Богослу- ження, а Вгзечеірі грав театр, або відбувався зідчит. Театральну гру пу зорганізував артист Лев Гец із молодих хлопців, а відчити вла штовували цивільні жтерноза'Ш. Також хоч коротко^, згадаю хо.р наших 'Старшин, яким диригував д-р Михайло Волошиїн1 зі Львова. Пізнім вечором 'неслась -по* таборі рідна пісня і збуджувала ще біль ше тугу за .рідною землею. Десь лри кінці квітня при б уїв на Дам б є транспорт із Баранов'ич з пол-он'ємими українськими1 вояка ми і малюю горсткою інтернова них. Між ними була проф. Ольга Ціпаиовська і від тоді жили ми разоїм із нею в -одній кімнаті. Для мене її товариство було великою розрадою, бо ж мені', 17-літній, по пасти в чуже отсчєін'ня й суворим таборсізий режим не було легко. Тому я дуже багато завдячую їй. Мені, молодій і недосвідченій від крилось тоді багатство її вдачі. Важкої було зрозуміти, звідкіля в неї бралося стільки запалу й си ли! Наші полонені хворіли на тиф, черіз-інку й інші недуги, а- безна дійність побуту ще поглиблювала це. Ольга Ціп азовська розуміла їх душевний стаїн. Кожного ранку су- проізоджала вона кухарів, що роз носили чай, щоб поговорити з хво рими, поцікавитись їх .станам здо- ровя, підтримати їх на дусі. Зви- Ольга Ціпановська Prom inent Ukrainian wom an the late Olha Cipanow- ska who gave outstanding service to the Ukrainian prisoners of war.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
