Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
може оборонитись, а влада, яка є в руках чоловіків «є може грома дянству помогти1, 'бо є звязана яки мись таємничими путаїми, яких не має сміливости -стрясти. На культурний ринок напливає література. насичена „сексом", ма сово 'виробляють розкладові філь ми. Створюється враження, що овіт божеволіє на сексуальному грунті. Недуга погана, і заразлива. Вона, шириться. І тут в- Америці «всі національні групи нею також загрожені. Тому на>с це мусить об ходити. Присмачують свої твори непотрібною еротикою навіть ве ликі'письменники і письменниці — - щоб ліпше продавалось. Отже продаються самі. Сучасні романи і повісті це виключно колупання в особистих 'конфліктах, самі по силки без 'висновків, а висновки, коли їх робити, виходять страшні. І як, дивлячись на те ©се, від рядно зазначити, що у нас такого нема і, сподіваємось, не буде. На ші письменниці1 живуть у світі ідей. А жінки наші їв цілому хо- тять таки бути жінками — на сво єму місці, хотять іти .поруч із чо ловіками як рівіноправні, рівновар- ТІ-С'НІ одиниці до однієї м е т и --- здійснення української державної ідеї. Для тієї мети кожна жінка 'мусить працювати, за своєю спро можністю 'І' ДЛЯ Неї З'береГТИ' 'СВОЇХ дітей. В цілому українська жінка хоче, як каже поетка Наталія Хо- лодна-Лівицька в одному із своїх •давніх віршів — 'бути — „Мати, сестра, вірна дружина твоя, муд рість велить так стара — буду та кою і я“. Українська жінка пройшла свій ішгях розвитку трудний, як і кож ний шлях до1 світла. Але в цілому той шлях дещо відмінний від тако го у жінок інших народів, бо тра диція матріархату за період поне волення у нас ніколи не заглухла зовсім. Тому українська жінка ви йшла на сучасну історичну сцену (а вона на ній тепер вже стоїть) у кращій формі, як жінки 'інших на родів. Це можемо, твердити із пов ного відповідальністю. Вона не тільки краще збереглась фізично, заховуючи расу, вона пронесла через всі історичні катастрофи свою духовість здоровоію. Остан ня війна показала, що в цілому українська жінка найбільше збе регла моральну чистоту, пошану до себе, що їв ній глибоко і міцно 'вкорінена' відраза, до моральної розвязности, якій в жорстоких ча сах тяжко- опертись. Наші пись менниці, як представниці жіноц тва, принесли на чужину нашу стару 'безсумнівну мораль, почут тя законносте, впорядкованість у особистім житті, турботність про загальну справу, пошану до тра дицій, віру у майбутність нашо го народу і тверде настановлення працювати для тієї майбутности із всіх своїх сил і понад них. Вони як провідні віхи, що на них треба оглядатись нам, щоб не забути —■ хто ми, чого ми сюди прийшли і які наші завдання. Українська жінка знаменна тим, що думає більш реально як чоло вік, і не так любить дурити себе ілюзіями, не має такого' нахилу впадати в нічим не об ос новани й оптимізм, метою якого є тільки са мозаспокоєння. Вона має багато відваги глянути правді у вічі і яка б гірка та правда не була — не втікати від неї, не падати ду хом — „без надії таки сподіва- тись“, і не тільки 'сподіватись, а працювати. Вказані риси, властиві більшості українських жінок, відрізняють також наших письменниць від їх еобратів-письмеїніників. Відрізняє сміливість у ставленні проблем, відвага у шуканні 'способів їх роз- вязання, здоровий критицизм, від вага дивитись правді у вічі, високі вимоги до себе — оте почуття відповідальности. Це обєднує всіх, незалежно від сили таланту й еру диції. Є сильніші, є слабші, є вповні розвинуті і початкуючі, з різними світоглядами, різним способом сприймання і переломлювання я- вищ, але всі мають почуття відпо- відальности і доцільности своєї праці, як коїнструктивіної. Ці при кмети' очевидно причинюються до відрадного явища: — відсутності! українок-грофоманок у той час, як серед чоловіків та нещаслива, ма нія процвітає пишним квітом. ЖІНОЦТВО ПОВИННО' високо ціни ти своїх представниць і помагати їм ділом і словом у їх трудному житті. Вони бо є гордість народу. Бо що народ без учених, мистців, фахової інтелігенції? — Сіра нео- формлена маса, лакомий жир для ворогів, що чигають із усіх сторін. Нажаль вгрузання у чуже жит тя захоплює і жінок, при чім часто втрачається правильне відчуття дійсности, схвалюється все поко том, мовляв тут так прийнято і це добре. А воно таїк не є. Не все ■прийнятне те, що діється і далеко не все є добре. Американські жін ки тривожаться на своїх з'їздах, констатують небезпеку, упадоч- иість, недосконалість різних явиш і шукають на те ліків. Треба зна ти, що переживаємо' небезпечну, лиху добу. Знати і старатись пе режити, так як пережито вже ба гато. Як? Прикладом 'можуть бути на ші письменниці особисто і. їх ге рої. Як завзято боряться вони за те, щоб пережити і зберегти душу! Виконність наших письменниць за умовин, в яких доводиться їм жи ти, являється попросту героїчним зусиллям, І ось люди, яких нічого не обходить, асоціяльні типи жи вуть у вигодах, а наші письменни ці переважно у суворому само відреченні. Письменниця або. мусить повно працювати коло чогось дуже да лекого від її фаху, що' виключає на довгі години її творчу думку і виснажує фізично, або бути спартанкою. І вона: ще мусить на биватись із своєю книжкою, яка для неї як рідна дитина, в якій своє серце, розум1, все своє найдо рожче подається людям на доло ні — 'а вони її байдуже відсува ють. Люди не тільки мало купують книжку — вони, дуже мало чита ють. Не читають нераіз люди на вершку інтелігенції — мовляв не має часу. Додаємо' — нем'ає заці кавлення. Отже немає зрозуміння, що треба, підтримувати творчість матеріяльно і ’морально. А це зна чить, що немає зрозуміння того, ЩО'беЗ письменників, мистців., уче них ми Ніщо з великої літери... (Далі буде) У Іб-ЛІТТЯ Редакції й Адміністрації журна лу Наше Життя з нагоди пятнад- иятилїття журналу щиру подяку за пророблену, велику, жертвенну працю та найкращі бажання даль ших, ще більших успіхів шле Наталя Мохнацька за 13 Відділ СУА в Честері Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
