Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ЗАМІСТЬ МАШИНИ У соїзієтській пресі часто появля ються усміхнені обличчя україн ських рОбІТНИЦЬ чи -селянок, що пишаються своїм осягом. Та тре ба вміти' читати1 поміж .рядками їх заяв, або вдавіть уміти1 д огляну - ти все іна світлині. Наприклад ба чите валки підвід, що їдуть до еле ватора здавати збіжжя державі. На мішках сидять тільки жінки. Що це значить? Що кожен мішок двічі ляже на їхню спину: раз біля молотарки, де вони навантажува ли його, а удруге на елеваторі, де воїни будуть його -здавати. Журнал „Україна44 за жовтень 1957 містить репортаж п. н. „Отакі наші- буряки14. Зфотографовано працю одного .колгоспу Гайсин- ськ-ога району на Вінничччкіні. Жінки замість машини зносять лантухами буряки до величезної кучугури. В т. з®, „капіталістич них44 країнах -це є завдання трак тора, а ів країні, де, як пише со- вєтська проса, побудовано соціа лізм , жіночі руки -заміняють кол госпну „механізацію44. А ось ще світлина з „України44 ч. 12. Репортаж із Прадніпрсвя п. ін. „Щедра Осінь44. Жшки-кол госпниці, благенько зодягнені, од на навіть боса, хоч це глуха осінь, зноюять -кошами картоплю для від правки на елеватор. Кіш такий, що під силу лиш коневі-тягачеві, але двигає йото тут українська жін ка, якій щодня твердять про „над звичайну механізацію44 колгосп ного господарства. Фраза про те, що с-оївєтська вла да -відняла жінку від горшка та ко черги, здійснилась навиворіть. їй дійсно відібрано право бути госпо динею у власній хаїті. її замість машини використовують на най тяжчих колгоспних роботах. Недаремно на широких просто рах України співають пісні-, скла дені горем-': Ой запнуся я хусткою Та й піду у поле; Та й розкажу широкому — Яке мені горе. Як же я горюю, Молодість гайную; Красу свою, білі ручки В колгоспі гублю я. М. П. ДО ЗЇЗДУ ПИСЬМЕННИКІВ Я не є письменник, ані критик і тому мушу пояснити, чому саме забираю голос до тієї оправи. Але я — затурбована мати, потім Пла стова виховниця з майже 35-літ- ньою практикою, дальше вчитель ка, а вкінці членка СУА, якому ви ховна справа лежить дуже й дуже на серці. У нас багато говориться .1 пишетьоя про виховання моло дого покоління, часто подається більше або менше карколомні розвязки цього питання, обвину вачується батьків, навіть іі молодь, РЛЄ в ВИСЛіІДІ цього молодь росте й виховується, як хоче. А все то му, що ми не в силі протистави тись світові, ;в якому ця молодь живе. І під впливом чужої культу ри всякає в себе, як у губку все те, що дістається до неї через чу жу літературу, кіно, радіо і теле візію. А ми мусимо зясувати собі, що чужий книжковий ринок дуже принадний. Повен ефектів назверх, із різнородною тематикою. Лиш вибирай, чого душа запрагне! Не говорю тут про безвартісну, легку літературу, якої тут повно і яка скоро дістається в руки навіть найкращим молодим людям. Бо ж обкладинка й тема аж кричить, та- іа життєва! Але наша інтеліген тна (молодь уже навчилася шукати за добрими книжками, Богу дяку вати! І всі ті оправи, які вона ви- двигає, мимоволі стають для моло дої людини своїми справами. І мо лода людина вставляє себе неза- мітно скоро у той же світ, зі стра тою для українського світу. А що ми, батьки, вчителі й ви- ховники, маємо дати молоді в руки з нашої нової літератури? Наш світ минулого для них далекий. Світ іде стомилевими кроками і йдучи за ним, ми задихуємось. Вже й для нас, старшого поколін ня, проблеми минулого часу ста ють не такі прозорі, як давно були. А молоді треба літератури, яка говорила б їм про їхні проблеми, про оправи, які дає молоді що денне життя, їх праця, їх кохання, яке тут в Америці вдаряє в очі більше, як деінде у світі. Яке по декуди навіть притемнює їх по гляд на інші сторінки життя, на приклад, загально-національне. Ми, старше покоління, стави мось дуже уважно і ,з належною пошаною до творів літературного світу і всі проблеми, зато-ркнені у творах сучасних українських пи сьменників, є нашими проблемами й о стануть такими до кінця життя. Але наші діти, молодь і нове поко ління, яке входить у життя, му сить мати літературу, що зближе на до потреб їхніх душ. А коли не знайде її, то піде дорогою тут на родженої молоді, яка в найкращо му випадку, тільки признається до українського походження. Мої слова можуть викликати спротив. Мовляв, хіба можна пи сьменникові накидувати тематику? Це абсурд, але справа, яку я від важилася порушити — дуже важ на і треба знайти лік на неї. Я думала, що Зїзд Письменни ків хоч би кількома словами за- торкне цю болючу тему, чому ми втрачаємо молодого читача. Але бачу, що письменників це не за становляє, що вони пишуть тіль ки для старшого покоління нашої громади і тісного гурта любителів літератури. Це безперечно має ве лику вартість, бо жили ми в часах, які треба і варто увіковічнити. Та є „але44 і іпро те власне я пишу. Це „але44 турбує нас і ми мусимо шу кати розвязки. Чи нововибраний провід Т-ва Письменників не мііт би розгляну ти цієї справи? Нехай дасть го лос молодому поколінню письмен ників. Нехай зверне увагу пи сьменників еа проблеми сучасної молоді. Нехай вийде їм назустріч і подасть їм братню руку. Наші мистці зробили це вже з великим, захоплюючим успіхом. А молодим письменникам не будуть важні 'мо менти, чи хто є, чи був прихиль ником Хвильового, чи інших течій, що далося відчути на Зїзді, бо та кого вантажу вони не матимуть — але будуть розвязувати проблеми нового світу. Життєвіа наснага Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top