Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Я знаю певно: дня одного прохожий по пустих дорогах мені доручить мовчки меч увесь у щербі. Безумна з горя, я крикну МІСЯЦЮ і зорям у млу ночей, у вир хуртеч. Хто випє з келиха мойого? Заступить втрату дорогого? О, хто ж мені утіху дасть? Палай же, тризняне багаття! Та ж серце — висохле латаття, та ж серце — корабельна снасть! Із збірки „Філіґран“ У місяці лютому українська гро мада святкує особливе свято. По серед весолощів зими вона вкло- няє голову перед великою жер твою української жінки, покладе ної на нашому визвольному шля ху. Цей місяць особливо рясно скроплений кровю її. Тоді згинули з рук ворога найкращі постаті, що вже стали для нас символом. Багато зусиль, багато жертв лягло впродовж століть на цьому шляху! Кілька літ тому відзначили ми ЗОО'ЛІття геройської смерти козачки Олени Завісної, що виса дила замок Бушу й себе разом із ним, щоб не віддатись у руки во рога. Олена Завісна — це єдине жіноче імя, що дійшло до нас із минулих віків. А скільки їх, від важних козачок, полягло головами в обороні своїх селищ! Скільки їх зуміло, разом із дідами й недоро стками — протримати оборону, передавати вістки, постачити хар чування! Марко Вовчок накресли ла нам таку постать у своїй „Ма русі" і досі ніхто не перевершив її нашій літературі. Визвольні змагання висунули ці лу низку таких постатей. Ми не знаємо їх усіх, що згинули в армії й повстанських загонах, як роз відниці і звязкові. І в дальшій фа зі боротьби падали вони — як під пільниці, як вояки УПА, як вязні концтаборів. Історія цієї бороть би ледве зберегла їхні імена. Нам залишились нераз тільки описи подій, як оборони підпільного шпиталю, чи успішно переведено го рейду. А останній їх виступ, де їх пятсот стануло в обличчі во рожих танків, не залишив нам ні- одного наймення. Лиш великий і шляхетний порив їх перелетів через простір і струснув нашим сумлінням до глибини. їх усіх провадив символ. Одним із ним є Ольга Басараб, якої 35- ліття смерти стоїть перед нами. її постать і постава була великим дороговказом. Всі ті, що прийшли після неї та станули на її шлях, задивлені були в її прямоту й нев- гнутість. Всі вони мали її імя на устах, коли рішались іти шляхом посвяти. Тому цього року вклоняємось їй. Як одній із тих небагатьох, що вміла повести своє життя до най вищої посвяти. Без великих слів і жестів, без провідного станови ща, не змагаючи до признання й почести. І її імя навіки буде повязане з добою великого пориву, що ще не завершився. Велике імя
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
