Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
хвіст. І навіщо він тобі здався? Щоб іпан-го сподар і далі мучив тебе?.. Знаєш що: давай поміня ємося хвостиками: бери мою пух насту пампушечку — за неї тебе е ж є ніхто тягати не буде, а мені дай авого хвоста — я на ввесь ліс густолистий пишатимусь ним, усі стежки засніжені зам'ітатиму... І додачі з тебе не візьму, ні... Осел довго-довго думав, а тоді й каже: — А що я з твоєю пампушечкою робитиму, як мене мухи обсядуть? Чим я тоді відганятиму їх? Зайчик засміявся: —■ Які ж тепер мухи? Зимою мух не буває, а до весни ще дале ко-далеко. -— І справді, — подумав Осел. Радо відчепив свого довгого хво ста, привяізав його Зайчикові, а той приліпив йому свою сріблясту, пухнасту пампушечку. І вони по прощалися. І як там уже Осел далі жив із своїм паном-господарем, не зна ємо, а от Зайчик Капловухий від тоді став у лісі пишатися своїм довгим ослячим хвостом — іде й не гляне ні на кого... А всі звірята і пташки в лісі ду же дивувалися і в один голос ка зали: — Ах, ах, ах, який у Зайчика Капловухого чудовий хвостик! І Зайчик тішився. Та недовго.. Бо як тільки погнав ся за ним одного разу Старий Вовк, він, як звичайно, кинувся навтіки: Вовк женеться, а він ті кає, Вовк 'іще женеться, а він ті кає; він тікає, а Вовк — за ним: ось-ось дожене, бо Зайчикові дов гий хвіст заважає... А тут колючий кущ на дорозі: зачепився Капло- вухенький хвостом і -впав... — Оце ж і моя смерть! — май нуло йому в голові. Але він був спритний Зайчик. Мерщій ослячо го хвоста відвяізав, покинув, а сам — драла! До*біг Старий Вовк до куща, по бачив хвоста, понюхав: — Хе! Та за ким же я гнався?! Це, виходить, був Осел, а зовсім не Заєць... О-хо-хо! Старосте моя, старосте!.. І, зажурений, подався шукати іншої поживи в лісі густолистому. Капловухий згодом свого осля чого хвоста знайшов, приніс додо му й почепив на дереві коло своєї заячої хатки: —■ Хай вивітрюється. А як на стане весна та будуть мухи, на певне Осел Вухатий прибіжить розмінюватися. Тільки я до нього перший не піду, «і! Так само думав у себе в стайні Осел Вухатий, що з його пампу- Зима заволікла все кругом своїм сніговим покровом. Юрчик і Бог- данчик дивляться у вікно. —■ Мамусю, мамусю! — кри чать, — подивись, що то за пташ ки посідали на ялинці? Мама підійшла до вікна, подиви лася й каже: — То, діти, синички, які жи вуть тут, у нас. — А чому вони не відлітають у вирій? — питає Юрчик. — А чому їх так багато? — питає Богданчик. ■— То діти, вам краще скаже-ді дусь. Ідіть до нього. Діти побігли й засипали дідуся рядом питань. Як зимують синич ки, білочки, зайчики, що їдять зи мою пташки, лисички, куди відлі тають литки? — Чекайте, діти, не все зразу. От почнемо від птахів. Всі птахи, які живляться комахами, як ластів ки, мухоловки, інги й інші, мусять від нас відлітати, бо зимою комах немає і вони загинули б від голо ду. Лишаються лиш ті пташки, що можуть собі знайти поживу зимою. Вони їдять зернятка та те, що зи мою можуть знайти. От, напри клад, більшість синичок лишають ся зимувати. Вони держаться в са дах, парках, у старих будовах, ближче людських осель. Там вони весь день порпаються і знаходять хробачків і жучків, що сховались під корою дерева і там зимують. Шукають також зерна, що часом розсипане. Будуть їсти крихти від хліба, шкірку від солонини, кус- нички мяса при костях, вичистять кожну пушку, де були мясні кон серви. Словом, їдять усе, що їм попадеться на очі. Горобці — то вже так привикли до людини, що їх повно в цілому світі. Вони все знайдуть поживу, чи коло хати, чи на смітнику. На полях лишаються куропатви. Правда, вони до людей не набли- шечки, дарма, що вона була і сріб ляста, і пухнаста, дуже кепкував увесь курячий рід у подвірї: — Щоб я пішов до нього розмі нюватися? І «є подумаю! Ні, нехай 'ВІН перший прибіжить! Дідусько жуються, бо знають, що люди їх вбивають. Але природа наділила їх одною прикметою: взимі нароста ють їм довгі пазурі. Тими лазуря ми вони зручно відгрібають сніг і знаходять під ним зерно. їх пожи вою є також Дикий виноград. — А куди відлітають інші пта хи? ■— питає Юрчик. —■ Кожен рід 'птахів, має Другу, тимчасову батьківщину.. Летять ту ди, де знайдуть собі доволі пожи ви. От наші бузьки летять до Ту реччини. Там їх повно. Вони як у нас, живляться там жабками, сли маками, маленькими гадинами й ящірками. А лиш почують, що в нас весна, кидають чужину і ле тять до своєї Рідної Землі. Збира ються громадами і перелітають мо ря і ріки. Вертаються до тих місць і до того господаря, де були перед тим. Ніколи не ПОМИЛЯТЬСЯ. Якщо якийсь бузько не повернувся, то знак, що згинув у дорозі, або десь пропав. — Пташки відлітають, а що роблять звірятка зимою? — питає Богданчик. — Звірятка то інша справа. Од ні, як наприклад,, ведмідь, хова ються в якийсьнебудь куток-ґавру й там деревеніють. Вони неначе за синають і сплять до часу, коли прийде знову тепло і ситі дні. З осени вони добре наїдаються, грубнуть, роблять запас довщу під шкірою і та сить іде їм на зимову поживу. Всі звірята, що засинають, лежать нерухомо, серце в них лед ве бється, кров кружляє поволі й вони не потребують їсти поживи, маючи запас товщу у тілі. Інші зві рята знов роблять великі нори, устелюють їх мякою соломою, вхід до нори затулюють глиною й там, досить глибоко під землею, сплять до весни. Деякі звірята час від часу зимою прокидаються й живляться запасом поживи, що її придбали (Докінчення «а ст. 29) Як звірятка рятуються від голоду? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
