Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
А всьому винна салатна Рути... Шановна. Редакціє! Дуже люблю ті саїлатки, що по чинаються розмовою Рута з її чо ловіком. Себто ті, де на рисунку вони .сидять напроти' себе. Він чи тає газету, а 'вона чекає на відпо відний момент, щоб йото ,,заа та ку вати “. Заірав пригадуються мені мої подружні розмови. Правда, во ни не пробігають так спокійно. Але © одному 'вони .подібні до Ру- тиних. Майже завжди мені припа дає кінцеве слово. Ще мушу згадати, що ніколи, не „атакую” чоловіка тоді, коли, він читає газету. Це найменш приго жий момент для нашої розмови. Не чекаю також до хвилини, щоб він засі'в у глибокому фотелі, про сто тому, що фотелів не маємо. А найкраще тоді, коли він скінчив газету і забирається до> -свого під ручника англійської мови. Він гри зе його безнадійно1 вже кілька літ. 1 тому, що все одне ніщо з того не вийде, і тому що «е дуже охотно він до нього .рветься, то я тицьну ла йому салатку Рути їв руки1. — Бачиш, каїжу, як другі чоло віки піддержують своїх жінок? То й не диво, що ‘вона його. так шля хетно змалювала © Нашому Жит ті? А що я могла б про тебе напи сати ? — Ще чого хотіла 'б? Щоб я давав на пресовий фонд? Та ми тоді не фотелів, а иаівіть даху над головою не мали б! Але почав салатку читати. Це вже добре. А я продовжувала: — Бачиш, як гарно написано? Спершу була лиш одна редактор ка, а тепер ціла колегія. Якби так збільшити, колегію й до Лідії Бу- рачинської, Л. Бурої, Л. Б. Тітки Християн ще прийшла українка з Америки Lee BtirU'Ch, чи з Канади Linda Bur, або з Чехії Lidocka Вггс... То б 'вони показали! — Нонсенс — я б за один день таку газету зредагував, сказав мій старий, дожовуючи салатку. — От бабська базгранина — але одне видіно, що в неї чоловік на першо му місці, а не як у тебе... Тут я (вже хотіла вибухнути (я ж казала, що наші розмови не такі спокійні, як Рутині) та вмить зі йшла на мене блаженна думка і я усміхнулась. Присунувшись ближ че до 'чоловіка., я сказала: — А що якби я про тебе щось написала ? Він вибухнув сміхом. — Попер те, ЩО ТИ Ж іН’Є в м ієш д в о х речень склеїти докупи, а по друге — хто ж це надрукує? — Звісно, що нормальним спо собом ніхто. Але коли б додала 10 дол. від тебе на пресовий фонд, го хто зна ? Чомусь вони друкують салатку Рути! А коли це вдасться, то -може навіть до колегії мене приймуть, -а потім і на Зїзд Пись менників запросять! Все може бу ти! Мій чоловік усміхнувся. Я вже чула себе близько' своєї ціли. — Най важніше — дай мені тих 10 дол. Це буде перший крок. А що дальше — побачимо! Він поволі витягнув портфель і дав мені гроші. Сама я собі не ві рила! Аджеж нераз за кводра тре ба зводити цілі баталії! Я ніжно стиснула банкнот у овоїй долоні й рішила його скоро, вислати до На шого Життя. Тепер тільки думаю, чому він це зробив? Чи не вірив, що я напишу, чи є певний, що не надрукують, чи думає, що вийде так інтересно, як чоловік Рути? Із щирим привітом Ната P. S. Чи не могли б ви мені під секретом написати, який насправді той чоловік Рути? Ну, і ще скільки Руті літ? А потім --- ВИ ПОВИННІ обяіВИТИ своїм членкам, що 15-ліття Нашо го Життя буде тривати цілий рік, щоб і інші членки могли переве сти подібні розмови зі своїми чо ловіками.. ТРИ ПОКОЛІННЯ (Думки з приводу Андріївського вечора 1 Відділу СУА) Досить обширна заля Демокра тичного Клюбу ледве могла змі стити 'ПрИіЯіВіНИ'Х гостей. Вечір ло- думано скромно для членів Відді лу, їх родин і ними запрошених гостей. Та сама різноманітність прияїВін.их звернула на себе мою увагу. При одному столі сиділа група старших жінок, яких я знала з недавніх ювілеїв. Це перш і піо- нірки, які поставили підвалини під свою 'Організацію. По залі енергій но1 'рухались молоді жінки, а на віть дівчата. Це ті, що скріпили недавно тому організацію, додав ши на приготований грунт зерна •нових думок. А дальше чимало ді тей, що прийшли сюди1 з батька ми, не тому, що ті не мали де їх подіти, але для них було тут при значене місце. А таїм у кутку група чоловіків! їх прияївність доводила, що часи1 ВОЮЮЧОГО' фемінізму вже проминули. Настав час доповню вати себе взаємно у громадській роботі і координувати працю на віть на родинному відтинку. Тому й доповідь п-ні Ольги Сливки про Андріївські звичаї бу ла для одних спогадом давно-ми нулого, для других пригаданою не давніх подій, а для третіх — ілю зією Батьківщини. Участь у грах і ворожбах брали всі присутні. Найбільшим заіінте- ресуванніям втішалася „Калита“. Не бракувало і власної гумори стичної творчости. і ворожби для Відділу (п-ні О. Сливка). Не обій шлося також без ворожки (п-ні І. Бенцаль). Що вона вивороокила присутнім — це таємниця. Навіть під час вечері, що> її членки при готували безінтересовіно (госп. реф. п-іні Сирота) прислухувались усі казці, відтвореній на патефон ному кружку. Слід, згадати про фангову лотерію (п-ні М. Голог вей) і подарунки, що ними втіша лися наші наймолодші. Та найважнішою точкою вечора була наявність на залі трьох поког Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
