Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Нарешті — вже по вакаціях Салатна Рути По правді — то я хотіла напи сати такий правдивий, журналі- стичний репортаж про нашу Кон венцію в Ню Йорку. Але, тому що маю обосноване підозріння, що цією справою займуться більш компетентні чинники — себто „правдиві" членки редакції і ав тентичні журналістки — співро бітниці „Нашого Життя" — не маю якось відваги. Це тим більше, що мене остан ньо трохи „відкинуло" від писан ня — зокрема в „Нашому Житті“, коли я прочитала в „Свободі", що до жіночих журналів пишуть по декуди не справжні жінки, але чо ловіки під псевдонімами. Я, в за саді — нічого не маю проти чоло віків — (в моєму віці і в моїй ро динній ситуації, одруженої від майже чверть сторіччя жінки, я можу собі дозволити на такий ви слів) — але, все таки, мені пере стає подобатись така форма жіно- го-чоловічої співпраці. Ну, бо якже: раз ти мужчина — пиши собі спокійно про політику, про „незвичайно важливі" справи загально світового, чи загально українського маштабу, — але від наших, жіночих журналів — зда лека! Часом мені здається що в цій конспіративній, під жіночим по кривалом робленій співпраці, му сить брати участь не хто інший, як Ікер. Я читала один із його фель- єтонів у „Свободі", де він дома гався, ніби жартівливо, від „На шого Життя", щоб воно його оже нило і тому думаю, що це мусить бути така „димна заслона" з його боку. Тепер часто сиджу над по передніми числами „Нашого Жит тя" і пробую розконспірувати ав торок чи пак авторів деяких фель- єтонів чи статтей. Може він — це „Л. Бура", а може він — „Тітка Христина" або я вже знаю, хто? А може — не він і я його не винно підозріваю? Може це якийсь письменник підшивається під імя своєї дружини? Боже, який цей світ зрадливий! А щодо вакацій — то таки до бре, що вже скінчилися. Безпере станку треба було їздити. Маю знайому, яка післала дочку на Лейк Джордж, де як пише в „Лисі Микиті" Папай (хто це той „Па- пай“ — а може то знову той Ікер?) - перебувають „самі па ни", — сина дала на „Оселю Оль- жича" до Лігайтону, а ще одну вітку родини вислала для рівнова ги на табор СУМА в Елленвілі. „Щастя, що вже нікого більше не ма в фамілії", каже вона до мене, а то, якби післала ще одне на „Союзівку" на Курси Україно знавства — то не дала би ради всіх відвідати за один вікенд. А тих ві- кендів за вакації назбирується хмара-хмаренна! Ще треба буде відбути той дов гий кінець тижня на „Лейбор Дей"; хочу попробувати може вдасться пропхати мою малу або й сина на якийсь вечір „Молодих Талантів" Але — то хіба малі шанси. Там треба бути конечно з Филаделфії, а в найгіршому разі — з Нюарку. А тому що я живу посередині між Трентоном і Ірвінг- тоном — треба буде цю думку за кинути. А на Конгресі я також була. Щоправда не як делегатка і в ні якому офіційному характері, а крім того не мала я уніформової „конгресової" туалети, яку все ж таки придбало на Конгрес щось аж шість чи сім пань. Отже сиділа я тихенько в кутку і слухала, як передавали „Привіт в Україну", до речі один із кращих виступів Кон гресу. Хоч були й такі, які казали що цей привіт ледве чи залетів на Україну, бо виголошено його над то тихо. Зате більше шансів мав виступ и. Ірини ГІавликовської, якої слова мікрофон так умогут- нював, що вони хіба перелетіли че рез Океан. А зрештою і добре — бо реферат варт був того, щоб його почули далеко під конвенцій ної залі. Ну, а тепер коли скінчилися вже г.сі вакаційні турботи і треба дава ти авто до генерального ремонту після поїздок до „Діброви", „Коб- зярівки", „Робітничівки" — (до „Великого Лугу" ще ми не заїха ли але на другий рік будемо там напевно) — треба братися до по- вакаційного відпочинку. Трава на нашому подвірї заросла по коліна, хтось її мусить скосйти ■— а як хтось має двох мужчин у хаті так як я, то напевно мусить зробити це сама пані дому. Треба подиви тися, ще перед осінними дощами, чи дах не протікає, бо інакше зно ву буде: „Тобі в голові тільки ці ваші бабські конвенції — а хата хай пропадає!" А по правді мене все таки му чить думка: Хто то в „Нашому Житті" ці законспіровані мужчи ни? Треба буде поговорити з Ре дакцією. Але, хіба вони скажуть? Рута ІЗ КОНВЕНЦІЇ НАЦ. РАДИ ЖІНОК КАНАДИ Цьогорічна Конвенція цієї органі зації відбулась у літнищі Весаґомін у Нац. Парку Райдінґ Мавтед. Дня 10. червня, на відкритті промовляла п-ні Ольга Войценко, вітаючи Конвенцію від 22 сфедералізованих організацій Нац. Ради. її промова підкреслила ти пово канадійські моменти життя і пра ці, як взаємне порозуміння усіх груп і організацій, могутній розвиток кра їни. Цитуючи промову міністра Еллен Ферклов на святі 75-ліття жіночого руху у Монтреалі, бесідниця дуже зручно вплела згадку про українське організоване жіноцтво. Виступ української громадської ді ячки на цій Конвенції та ще й у такій ролі можна вважати великим успіхом.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
