Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Нарешті — вже по вакаціях Салатна Рути По правді — то я хотіла напи сати такий правдивий, журналі- стичний репортаж про нашу Кон венцію в Ню Йорку. Але, тому що маю обосноване підозріння, що цією справою займуться більш компетентні чинники — себто „правдиві" членки редакції і ав тентичні журналістки — співро бітниці „Нашого Життя" — не маю якось відваги. Це тим більше, що мене остан ньо трохи „відкинуло" від писан ня — зокрема в „Нашому Житті“, коли я прочитала в „Свободі", що до жіночих журналів пишуть по декуди не справжні жінки, але чо ловіки під псевдонімами. Я, в за саді — нічого не маю проти чоло віків — (в моєму віці і в моїй ро динній ситуації, одруженої від майже чверть сторіччя жінки, я можу собі дозволити на такий ви слів) — але, все таки, мені пере стає подобатись така форма жіно- го-чоловічої співпраці. Ну, бо якже: раз ти мужчина — пиши собі спокійно про політику, про „незвичайно важливі" справи загально світового, чи загально українського маштабу, — але від наших, жіночих журналів — зда лека! Часом мені здається що в цій конспіративній, під жіночим по кривалом робленій співпраці, му сить брати участь не хто інший, як Ікер. Я читала один із його фель- єтонів у „Свободі", де він дома гався, ніби жартівливо, від „На шого Життя", щоб воно його оже нило і тому думаю, що це мусить бути така „димна заслона" з його боку. Тепер часто сиджу над по передніми числами „Нашого Жит тя" і пробую розконспірувати ав торок чи пак авторів деяких фель- єтонів чи статтей. Може він — це „Л. Бура", а може він — „Тітка Христина" або я вже знаю, хто? А може — не він і я його не винно підозріваю? Може це якийсь письменник підшивається під імя своєї дружини? Боже, який цей світ зрадливий! А щодо вакацій — то таки до бре, що вже скінчилися. Безпере станку треба було їздити. Маю знайому, яка післала дочку на Лейк Джордж, де як пише в „Лисі Микиті" Папай (хто це той „Па- пай“ — а може то знову той Ікер?) - перебувають „самі па ни", — сина дала на „Оселю Оль- жича" до Лігайтону, а ще одну вітку родини вислала для рівнова ги на табор СУМА в Елленвілі. „Щастя, що вже нікого більше не ма в фамілії", каже вона до мене, а то, якби післала ще одне на „Союзівку" на Курси Україно знавства — то не дала би ради всіх відвідати за один вікенд. А тих ві- кендів за вакації назбирується хмара-хмаренна! Ще треба буде відбути той дов гий кінець тижня на „Лейбор Дей"; хочу попробувати може вдасться пропхати мою малу або й сина на якийсь вечір „Молодих Талантів" Але — то хіба малі шанси. Там треба бути конечно з Филаделфії, а в найгіршому разі — з Нюарку. А тому що я живу посередині між Трентоном і Ірвінг- тоном — треба буде цю думку за кинути. А на Конгресі я також була. Щоправда не як делегатка і в ні якому офіційному характері, а крім того не мала я уніформової „конгресової" туалети, яку все ж таки придбало на Конгрес щось аж шість чи сім пань. Отже сиділа я тихенько в кутку і слухала, як передавали „Привіт в Україну", до речі один із кращих виступів Кон гресу. Хоч були й такі, які казали що цей привіт ледве чи залетів на Україну, бо виголошено його над то тихо. Зате більше шансів мав виступ и. Ірини ГІавликовської, якої слова мікрофон так умогут- нював, що вони хіба перелетіли че рез Океан. А зрештою і добре — бо реферат варт був того, щоб його почули далеко під конвенцій ної залі. Ну, а тепер коли скінчилися вже г.сі вакаційні турботи і треба дава ти авто до генерального ремонту після поїздок до „Діброви", „Коб- зярівки", „Робітничівки" — (до „Великого Лугу" ще ми не заїха ли але на другий рік будемо там напевно) — треба братися до по- вакаційного відпочинку. Трава на нашому подвірї заросла по коліна, хтось її мусить скосйти ■— а як хтось має двох мужчин у хаті так як я, то напевно мусить зробити це сама пані дому. Треба подиви тися, ще перед осінними дощами, чи дах не протікає, бо інакше зно ву буде: „Тобі в голові тільки ці ваші бабські конвенції — а хата хай пропадає!" А по правді мене все таки му чить думка: Хто то в „Нашому Житті" ці законспіровані мужчи ни? Треба буде поговорити з Ре дакцією. Але, хіба вони скажуть? Рута ІЗ КОНВЕНЦІЇ НАЦ. РАДИ ЖІНОК КАНАДИ Цьогорічна Конвенція цієї органі зації відбулась у літнищі Весаґомін у Нац. Парку Райдінґ Мавтед. Дня 10. червня, на відкритті промовляла п-ні Ольга Войценко, вітаючи Конвенцію від 22 сфедералізованих організацій Нац. Ради. її промова підкреслила ти пово канадійські моменти життя і пра ці, як взаємне порозуміння усіх груп і організацій, могутній розвиток кра їни. Цитуючи промову міністра Еллен Ферклов на святі 75-ліття жіночого руху у Монтреалі, бесідниця дуже зручно вплела згадку про українське організоване жіноцтво. Виступ української громадської ді ячки на цій Конвенції та ще й у такій ролі можна вважати великим успіхом.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
