Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Євпраксія-Адельгайда, князівна київська й цісарева німецька (1071 ? — 1109) Проф. Н. Полонська-Василенко Року 1109 чернець-літописець записав стисло: „преставися Ев- пракси, Всеволоже дщи месяца иулия в 10 день и положена бьість в Печерскому манастири оу двери яже к оугу, и вчиниша над нею божницю, идеже лежить тело ея“ Багато подібних записів зберег ли наші літописи про померших князівних, княгинях. Ніщо в цьо му записі не натякає на бурхливе, повне драматичного змісту, життя цієї князівни, яка відограла вели ку ролю в історії Західньої Евро- пи в один із трагічних її моментів. Народилася Евпраксія-Пракседа (подвійне імя було в звичаях тих часів ■—■ перше було християнське, друге ■— поганське) коло 1071 року. Батьком її був Князь Перея славський, з 1078 року ■— Великий Князь Київський Всеволод, син Я- рослава Мудрого; мати — друга жінка Всеволода, Анна. Це була одна з видатних княгинь Київ ських. Вже після смерти її чолові ка, коли почалася війна між кня зями й Києву загроджував напад пасерба її Володимира Мономаха, на прохання киян вдова-княгиня з митрополитом пішла до ворожого табору, до Володимира, й досягла згоди й миру. Доба Ярослава Мудрого та його синів характеризується тим, що могутня, багата Київська Держа ва входить як рівна в коло видат ніших держав західньої Европи, навязує з ними різноманітні сто сунки, веде дипломатичні перего вори, складає союзи, які скріп люються шлюбами доньок та синів володарів. За Ярослава Київські князі були посвоячені майже всі з західно-европейськими волода рями. Тому природньо, що Ев- праксія-Пракседа була заручена з Маркграфом Штйденським Генри- хом Довгим. Дівчинкою років 12 в 1083 р. відвезли її до Німеччини. Німецькі хроніки оповідають про багатий посаг, який Великий Князь Київський Всеволод дав за донькою: „донька руського царя прийшла з урочистостями, з верб людами, навантаженими розкіш ним одягом, дорогоцінними камін нями, взагалі незліченими скарба- ми“ Так протягом 10 років Німеч чина в третій раз була вражена роскішшю, багатством Великих Князів Київських. Вперше року 1074 старший брат Всеволода, Ве ликий Князь Київський Ізяслав був позбавлений престолу братами й втік до Німеччини. Він звернувся до цісаря Генриха IV по допомогу й передав йому „безцінні багат ства в золотому й срібному посу ді, в дорогоцінних одягах“: так записав тогочасний хроніст Лям- берт. Але час для нової війни з Київською Державою для Генри- ха IV не був пригожий: він вів боротьбу зі папою Григорієм VII за інвеституру; папа забороняв світській владі втручатися в при значення кандидатів до духовного уряду. Вся Німеччина поділилася на два ворожих табори: північні князівства та Польща підтриму вали цісаря, південні та Чехія — папу. Генрих обмежився виря дженням посольства до Великого Князя Святослава, що захопив престіл Ізяслава, але Святослав надіслав Генрихові IV ще коштов ніші подарунки, ніж Ізяслав за те, щоб цісар не допомагав Ізяславо- ві: „ніхто не памятав, щоб коли- небудь привозили до Німеччини стільки коштовного", писав той же Лямберт. Ця маса дорогоціннос тей підтримала Генриха в його бо ротьбі. М. Грушевський писав з цього приводу так: „очевидно то дішня Русь мала чим заімпонува ти бідній ще тоді і малокультурній Німеччині: багатством, розкішшю, комфортом, своєю вирафінованою грецько-орієнталістичними впли вами штукою". Не минуло 10 ро ків — і знов Київський князь, вже третій з черги, Всеволод, приго ломшує Німеччину блиском та розкішшю. Евпраксія-Пракседа, яку стали називати в Німеччині Адельгай- дою, пробула коло трьох років в жіночому манастирі в Кведлінбур- зі, де була абатисою сестра Ген риха IV. Очевидно, вона там кін чала свою освіту. Року 1086 вона одружилася з Генрихом Довгим, а наступного року, 1087, він помер. Молода вдова —■ їй було біля 16 років, знов повернулася до Квед- лінбурського манастиря, мабуть — до абатиси. Року 1089 вона одружилася з Генрихом IV і од ночасно з вінчанням в Кельні від булося урочисте коронування її. Тяжко уявити подружжя, яке бу ло б менше відповідним, ніж це: молоденька Адельгайда, що на о- дин рік покидала манастир, та жорстокий Генрих IV. Подружжя дійсно було трагічне для обоїх. За час, коли Генрих IV підступ но в 1075 році обманув Ізяслава — прийняв дарунки князя-втікача й відмовив в допомозі йому, та одру жився з його небогою Адельгай- дою в 1089, зазнав він багато. Па па Григорій VII відлучив його від Церкви, а тим звільнив його під даних від присяги на вірність ціса реві. Становище його було ката строфічне. Тим часом папа з ве ликим почотом виїхав до Німеч чини, щоб там судити цісаря. Тоді Генрих, щоб запобігти цьому су дові, спішно виїхав на зустріч па пі. Він застав його в Льомбардії, в замку вірної прихильниці пап, марґрафині Тосканської Матиль- ди. Туди прийшов Генрих IV, ра
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
