Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
грушкою? Він курить вишневе листя й ще не був ні коли в кіні. Він навіть не бачив „хмаросягу" Шпре- хера на Академічній. Що він може знати? Я хватаю порожнє відро й біжу по воду, ген за насип. ** * Янка Гавришкевич померла. В неї була туберку- лоза й на те не було ради. Ми тільки те й зробили, що пішли на похорон. Хоронили її скромно „пів ар мадою", без вінків. За домовиною, по болотяній ву лиці йшла, ридаючи, з купою дітей мама і брат Петро. Тато залишився в хаті, бо був хворий. Ми з Іванкою й Марійкою Хом’яківною й собі тиняли по болоті за раз за мамою. Якісь сусіди чи знайомі не наважува лися лізти в болото, йшли боками по пішеходах. Де які ще далеко до цвинтарної брами завернули з до роги. Небо затягнулося сірими хмарами і мжичка си палася на наші голови. Марійка мала парасольку й віддали її старій Гавришкевичевій, щоб трохи за слонила малих дітей. Ми плакали може не так за Ян- кою, що десь певно на тому світі забула про земні печалі, як із жалю до тих бідних дітей та мами, що виряжала в останню дорогу свою найстаршу доню. Марійка згадала свою маму, яку завжди щось коле в боці: — Мушу пильнувати мою маму, бо як залиши мося без неї, то тато приведе мачуху до хати. І хоче виїхати в Україну — Як може таке говорити, таж твоя мама живе! — Так, але коли вона скаржиться на той біль у боці, то він каже: „Коли маєш умира'ти, то спіши ся, бо мені треба буде оженитися. З тобою не буду таскатися ..." Я не можу зрозуміти, я не хочу вірити Марійці, але вона присягається: — Бігме так завжди говорить! Але я мами до пильную Тоді я кажу, що хотіла б перестерегти тата пе ред тим його комунізмом, що його так задурманив і переповідаю Марійці історію з „'Камяною баб ото Але Марійка не розуміє. — Як хочеш то поговори собі з татом, бо він мені не повірить. Поговори! Ось і новий клопіт. Хотіла б дуже переконати старого Хом’яка, може й справді пере стане пересиджувати там у читальні на Городець- кій — але не знаю, як до того забратися. Ах, коли б так з ким порадитися! 'Розпитати: може білявця? Але де його зустріти? Ще подумає собі, що я нарочно вишукую причини, щоб з ним побачитися. Ні, спершу поговорю зо старим, так, як знаю. А коли б не вда лося, поговорю з Оришкою й її теологом. Зайнята моїми новими плянами, я забула про Янку, про похо рон, поспішаючи до хати, поки не стемніє. Тато вже спав, а сестри не було. Я тихенько за світила лямпу, лягла на канапі й почала читати ще раз Хвильового. Правда, метрампаж Карно не вида вався мені такий чарівний як раніше. І Маїна роля не була мені більше до вподоби. Теолог каже, що в Хвильового стиль не український -— та хіба винен стиль? Чарівна Україна, до якої я линула на кри лах, — якась наче затягнена хмарами, або отакою мжичкою, як сьогодні. І чому ці люди там так му чаться? Чому в Маї ніколи немає спокою? У чому її підозріває Карно? Чому Хлоня божевільний? Рап том я думаю про старого простака Хом’яка. Що ро бив би він там серед тих неспокійних людей? Невже міг би там спати увесь день під смугастою периною, коли в Україні й уночі не можуть спати? Я закінчила „Санаторійну зону" й узялася за ,,Я — романтика" І знову піднявся в голові цілий ряд питань. Чому Хвильовий мусів убити свою маму? Для якої страш ної революції її посвятив? Правда, мій тато каже, що моя мама посвятила себе для України, бо ряту вала тифозних українських вояків, але ж Хвильовий не посвятив себе, а тільки маму, і не для України, а для революції... І вона не хотіла вмирати за рево люцію . . Як сумно! Чи Хвильовий такий садист, як його Садист? Ой, хто ж мені це все розяснить? При йшла моя сестра. Вона не хоче говорити зо мною про Хвильового. Вона чимсь стурбована. — Щось сталося? — Ні, ні. Спи, ти нічого не знаєш. Є що їсти? — Яблука. Вона приносить кошик з яблуками з кухні й ста вить на стіл. Витягає з торбинки якийсь сувій тоне сеньких бібулок, густо записаних машиновим друком, читає й їсть яблука. Я дочитую „Романтику". Десь біля півночі хтось так сильно штовхнув наші ворота, що вони аж відбилися з тріскотом від паркану. Ми насторожилися, та з городу почулися голоси Сікорок, що щось живо говорили, чи сперечалися. Ми вийшли на веранду. Янка в розкішній балевій сукні зі срібної лями та зеленого шовку, з розпатланим волоссям, заплакана, клене чи відгрожується комусь, а Сташка понуро підтакує. — Що сталося? — Ще не спите? — питає Янка. — То галопом до нас, хай скину ту „кецку", я розповім вам, яку мала нині ,,шпарґу“. „Шпарґа" неабияка. Янка вибиралася від тижня на баль до офіцирського касина. Скопіювала собі сукню з львівської сенаторівни Балабанівни (тайну зрадила кравчиня), дістала карту вступу від возь- ного з касина й навіть узяла таксі, щоб „з шиком" заїхати під будинок. Уже ввійшли на залю, — при дверях оглянули запрошення: панни Сікорські — в порядку. Коли тут догледіла їх сама Балабанівна, що сиділа з мамою — понура дівка, старе „чупірад- ло“ -— у такій самій суконці, як Янка. Тільки ж Янка гарна й молода . Мама Балабан кинулась до комі- тетових з вимогою вилегітимувати Янку. Янка оче видно не могла показати особистого документу — вона ж не Сікорська, а Сікора ... Тут Сташка як не зарегоче! Сміється й Янка крізь сльози, сміємося й ми обидві з сестрою. Янка продовжує, як то еле гантні як ляльки старшини, кинулись їх брутально викидати з залі. .. — Ах, Боже, чому я не вродилася графіян- кою? — лементує Янка, коли Сташка розстелює ліж ка. -— Ця проклята Балабанівна, вона мене ще затя мить! Адже ж з князя Велсу беруть собі зразки, а тут, дивись яка цяця! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
