Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Ви любите Хвильового? — Теолог не любить. — У нього стиль розхристаний, неукраїнський. От Яновський, коли б прочитали. — Але звідки, звідки його взяти? — обидві з Оришкою заглядаємо йому в очі, не даємо йому до слова прийти. — Підождіть, цокотухи, може я вам його десь дістану І не отямились, що стоїмо над потоком, внизу моєї дороги. — Може зайдете до мене? — Ні, Оришка му сить бути в сьомій у хаті. — Ну так прощавайте! — Теолог і Оришка тиснуть мені руку щиро, по-дружньому, аж пальці болять. Дорогі мої! Я підспівую навісну „Олесю“ з репертуару „дутої “ оркестри на площі Сокола- Батька й спроквола піднімаюся вгору. Здавалося всім v моїй клясі, що я всі розуми -по їла, ото ж не так. Я заплуталася в рівняннях і вже четвертий раз не можу відповісти. Очевидно буду мати двійку, викажуть мене на конференції й так далі . .. От біда! Трохи журюся, навіть заплакала сьогодні на годині. Але до мене присунулася Наталка Кулицька й порадувала мене: — Прийди сьогодні, після науки, до мене, або й завтра, бо завтра вільне. Я тобі все поясню й будеш уміти. В неї незвичайне обличчя. Воно мені нагадує п о р т р ет и мислителів. Кучеряве волосся, випукле чоло й довгуватий, з горбиком, ,,бурбонський“ .ніс. Для Наталки математика — розвага. Сам ,/математик'1 ■крутить головою, як інколи викличе її до таблиці. Він дивиться «а неї з розбавленою міною й каже: — То якесь непорозуміння. Панночка, 'як пан ночка, а така розумна! Наталка червоніє й ховається за спинами това ришок. Вона всього .соромиться. І свого носа і своїх успіхів у математиці. Навіть того, що вона 'має дуже велику родину — їх щось одинадцятеро — і всі •вчаться. Живуть на станції в одної старої вчительки музики, яка говорить про Наталку: „Дуже симпа тична, але вона ще виросте!14 Тут, у досить темній, але дуже великій кімнаті, Наталка диктує своїм тоненьким голоском і пояснює. Вона весела, невимушено сміється, обіймаючи мене за плече голенькими, з довгими пальчиками, руками. — І де де в тебе взялися такі ніжні, такі ари стократичні руки? — питаю дивуючись їхній красі. Вона 'походить з Глинян — імалого містечка під Львовом. У Глинянах вічне, невисихаюче 'болото, ба. гато-'багато ткачів, що розпродують у Львові килими. Я .була якось у Глинянах на концерті. Ми пригаду ємо з Наталкою, якийсь промовець говорив у чи тальні: .,Христос воскрес! Воскресне й Україна ■—■ як сказав наш евгеній“. Серед сміху ми й не почули, як рипнули двері й хтось за нашими плечима голосно привітався. У дверях стояли Наталчин брат і . . . білявець* Я ледви вистогнала своє прізвище, подаючи, руку братові. І білявець для чогось відрекомендувався мені й привітався, як із незнайомою. Я почала одягати свій жакет і шапку, хлопці запротестували. Але я поспі шала до дому. Вже пізіня пора. Хлопці на себе гля нули якось зм'овно, а Наталка поскладала дбайливо мій зшиток і віддала мені. Тоді білявець сказав, що й він піде ©же. Церемонно попрощався з Наталкою й вийшов 'ЗО мною. Дивно, коли думала, ідучи вулицями, вигля даючи його під школою — ніколи не зустріла його. А сьогодні, коли така зайнята математикою у На талки . — Ви з’являєтеся завжди так несподівано, так . — Нежданно, небажано? — він пильно поди вився на мене. Я хотіла запитатися, чому не прийшов на ,,Свято весни" — але добре зробила, що не запитала. На віщо? Докоряти? Але мене кортить запитати 'його, чому кидає так слова легковажно. Тільки, як за питати ? — А >про Яська вам не цікаво? — знайшла те, чото хотіла й зраділа. Та він знає й без мене все. І про мої відвідини й про грипе. Певне й зміст грипса йому відомий. Знає все й не хоче про те говорити. — Ходімо трохи на площу Юра. Посидимо на лавочці. Я не хотіла погодитися, я хотіла сказати, що дуже зайнята, що в мене багато -роботи, але я не сказала нічого. Ми вийшли на площу св. Юра й сіли на лавці. Попри нас ходять запізнілі прохожі й поба чивши нас або приглядаються нахабно, або відвер таються дискретно. Одне й друге нестерпне, але я дивлюся перед себе на 'високі сосни, що на них завис місяць і мовчу. Чую, рука білявця обняла мій стан, але мені не страшно й не соромно, а навпаки спокійно й добре й я хотіла б ще довго так сидіти й дивиться вгору. Сосни стали чорні, тільки в далі бі ліє чудесний, гармонійний св. Юр. — Вам подобається Юр? — питає білявець ти_ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
