Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Розповідь лісничого На дворі падав дощ. Діти не мо гли бігати й бавитися на подвірї. Почали нудитися в хаті й коли по бачили, що прийшов старий лісни. чий, побігли до нього. Привіталися і стали прохати: — Пане лісничий, розкажіть нам байку, ми так любимо слухати ба єчки! — Що ж хочете, щоб я ва.м роз повів? — питає лісничий. — Байку, байку! Ви так багато цікавого бачили в лісі! — Це правда, довго я живу в лісі й багато всякого бачив, а от щодо баєчок, то я їх оповідати не вмію. От, як хочете, оповім вам про білочку. Це дуже цікаве зві рятко. — Добре, добре, — в один го лос закричали діти. — Оповідайте нам про білочку. — Отож, діти, всі ви бачили бі лочок. Вони живуть по містах у парках, у садках, але їх найбільше в лісах. Це звинне, маленьке зві рятко є лісове. Є багато родів бі лочок, але найбільше є сивих і брунатних. Усі мають маленькі го стрі -вушка, чорні оченята та дов гий, пухнастий хвостик. Чи ви ба чили хвостик у білочки? — Бачили, бачили! Хвостик ве ликий, пухнастий. — Так, так. Хвіст у білки, це важлива частина тіла. Хвостом біл ка керує своїми скоками по дере вах. Без хвоста білка була б бідна. Не могла б перескакувати з галуз ки на галузку, а як впала б на зем лю, то розбилася б. Хвостик у бі лочки, це як весло, яким керуєть ся човник по воді. Взимі пухнасти ми хвостиками білочки ще загу люють вхід до своєї хатини, щоб було тепло. — Як вона затулює хатинку хвостиком? -— питає Петрусь. — От, діти, як приходить зимо ва пора, на дворі стає холодно, по тиснуть приморозки, тоді білочка залазить до свого гніздечка і спить до весни. Час від часу будиться, погризе зібрані горішки тощо, й знову спить. А щоб було тепло, то хвостиком затулює маленький круглий вхід до гніздечка. Вітер не задуває і снігу не напорошить ся. Тепло й вигідно. — А яке гніздечко-хатинку має білочка? — питають діти. — На роблення гніздечка білоч ки великі майстри. Вони вибира ють дупло в дереві, але таке, щоб до нього вода не затікала. В се редині хатинки вистелюють гніз дечко мякою травичкою, ніжним мохом і так щільно позатикають усі шпаринки, що зимою дуже те пло, а як народяться маленькі бі- личатка, то їм буде вигідно. Тре ба вам знати, що діти у білочки родяться голі й дуже слабенькі. — А чи ви, пане лісничий, ба чили гніздо білочки? — Певне, що бачив, і нераз. Білочки легко звикають до людей і беруть поживу з рук. Мене білки знають і не бояться. Свою хатин ку білочки будують радісно й ве село. Наперед збирають різний будівельний матеріял, а потім по чинають будувати гніздо. їх гніз да невеликі, але тривалі й вигідні. Над отвором хатинки обовязково роблять стІжковатий дашок, щоб до середини вода не затікала, і не топився сніг весною. — А якби я давав орішки білоч кам, то вони мене не будуть боя тись? — питає Петрусь. — Певне, що ні, але вважайте, діти, на білок. Вони мають дуже гострі зуби й можуть розгризти найтвердіший оріх. Краще з рук нічого не давати, а кидати їм на землю. Нехотячи білочка може вкусити пальчик і ранка довго го їться, часом ропить і тоді треба йти до лікаря. Білочки, крім оріш- ків, їдять корінці, комах, а часом і маленьких звіряток. Недобре во ни роблять, що кривдять малих пташат, яких поїдають так само, як і їх яєчка. Деяку шкоду ро блять білочки в садах, розгриза ють яблука та грушки, щоб пожи витися солодкими зернятками. На зиму до хатинки вони зносять різ ні горішки, зерна, жолуді тощо. Якщо поживи є багато, то її зако пують у землю, недалеко гнізда і, якщо не забудуть, то потім вигрі бають і підживлюються, особливо на весні, коли мають мало поживи. — А чи білочки люблять своїх дітей? — питає Софійка. — Ще й як! Білочки дуже добрі мамусі. Маленьких годують своїм молочком, а потім батьки прино сять їм поживу так довго, доки діти не підростуть і не наберуться сил та не привчаться до самостій ного життя. Батьки вчать дітей різних штук, скоків, забав, пере гонів, хованок, але, як діти не слу хаються, то їх батьки гостро ка рають. Я сам бачив, як одна мама своє білченятко кусала та лапками била за якусь провину. — А за що била дитинку? — питали діти. — Цього я докладно не знаю. Білки мають багато ворогів: я- струбів, борсуків, лисів, рисів, ко тів та інших мясоїдних звірят. Певне дитина зробила щось не так, як треба, і мама покарала її. Зві рятка задурно дітей не карають. Я ще хочу вам сказати, що білоч ки є дуже відважні, смілі й прав диві лісові акробати. Вони можуть ходити по тонких дротах узад і вперед. Очі у білочки є знамениті. Вони так збудовані, що можуть бачити на всі боки, спереду й зза ду. Це їм помагає бачити, що ро биться довкруги й охороняє від тих ворогів, про яких я тількищо згадав. Ще хочу оповісти вам про дивне диво, яке я раз тільки й ба чив у своєму житті. Було це давно, ще під час першої світової війни в 1915 році. Я був молодий, взяли мене до війська й я дістався до по лону. Вислали мене далеко на пів ніч у ліс рубати дерево. От талі у горах, на Уралі, трапилося мені бачити незвичайну пригоду. З ліса
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
