Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Віра Охримович Чортівський млин Крик енкаведистів, плач і про кльони людей, безупинне тупання важких чобіт по коридорах, лоскіт отвираних і замиканих дверей, втолочування людей до камер — це все робило враження якогось пекельного млина, в якого впуска ють людей на те, щоб із їх душі з диявольською злобою виривати все, що людське. Щось несамовитого було в тому безупинному рухові, шаленому поспіху й несамовитому крику. Заїжджали вантажні автомаши ни, наладовані людьми, неначе мішками. І тут їх хапали в свої руки „млинарі", які знали свою роботу, працювали на зміну день і ніч. А млин гудів, реготав, за- хлистувався надміром людського горя і терпіння. Христина сидить у кутку на брудній, мокрій долівці і стараєть ся цілою силою волі пригадати со бі, що властиво сталося, чому во на тут посеред цієї маси людей, посеред цього вереску й гуку. Ніяк не може почислити, скільки минуло годин, днів, а може вже й літ від нещасної хвилини її ареш- тування. Не може позбирати ха отично розтрясених думок. — Де ми тепер? — питає моло ду жінку, що сидить поруч і похи туючи головою тихенько плаче. — Це Перемишль, — відпові дає — то вже наше третє місце. У Висоцьку Вижнім тримали нас два дні, як худобину в якійсь стайні. Не пригадуєте собі, як ми там мерзли? Нічогісінько не дали їсти й аж у Стубні якийсь більш людяний начальник казав дати нам теплої юшки... ...Ах, так, це було у Стубні, — пригадалось Христині. — Дійсно добрий, старший чоловік, не кри чав, не лаяв, тільки спокійним го лосом сказав до Христини: — За перехід границі у Совєт- ському Союзі присуджують від З—5 літ, бідна громадяночко... — Пять літ? — повторила про тяжно Христина і почула, що в її голові неначе сотня молотків по чала боляче вбивати в мозок ту ■неймовірну цифру. — А тут, то вже хіба правдиве пекло, — продовжувала сусідка Христини уриваним, змученим го лосом. — Подивіться на тих чоло віків! Опухлі, посинячені від по боїв, а жінки — ще й досі пече їх гаряче полумя сорому, яке зали шила ревізія. Боже святий! Який сором, який пекучий сором!... На згадку ревізії Христина здригнулась із відрази і знов не мов би почула на своєму тілі бру тальні лапи, а в ухах огидний сміх начальника і грубі дотепи його по- мішників. Те все так боляче упо корювало й понижувало людську гідність! — О, Боже! Щоб хоч на хви линку успокоївся той гамір, а то від нього прямо божевілля огор тає... — скаржиться жалісно су сідка Христини. З лоскотом відчиняються двері, на порозі стає начальник у супро воді енкаведистів. Настає тишина, тривожна й вичікуюча... — Собєрайтєсь с вєщамі, все, бистро, бистро! Насамперед жен- щини з дітьми! Піднялась метушня і гамір. Куди нас забирають? Одне питання в усіх на устах. Але його приглушує пронизливий, нелюдський крик матері й плач дитини на коридорі. — Не забирайте мені дитини, робіть, що хочете, везіть, куди хочете, тільки не розлучайте нас! Нещасна мати навколішках у без тямі обіймає брудні чоботи на чальника, молить його, благає. Сильним копненням чобота він її відтручує, а помішники вирива ють синка з її рук і впихають до іншої камери. Христина закрила очі руками і перший раз спазматично заплака ла. Перед очима станули мов живі личка її малих сестрінків... — Бистро, бистро! — кричать конвоїри і випихають арештантів на вязничне подвіря. Там відчисля ють по 35 штук і виводять за браму. — Пречиста Діво, змилуйся над нами, — шепоче Христина, коли її сунуть у великому гурті до ви ходу. На вид поїзду і уставлених бійців із крісами, мов живопліт по ЗАМІСТЬ КВІТІВ На свіжу могилу Стефанії Без- коровайної, яка померла в Бофа- ло, складає 10 дол. на фонд „Мати й Дитина" для дітей у Німеччині Лідія Бульба На свіжу могилу Наталії Глади- шовської, яка відійшла так перед часно, складає 10 дол. на „Фонд Пятсот" при СФУЖО Ірина Павликовська Замість квітів на свіжу могилу невіджалуваїної бл. п. Наталії Гла- дишовської складаю 10 дол. на дитячий садок у Куфштайні. Г. І. Шміґель, Рочестер Замість квітів на могилу неза бутньої бл. п. Наталії Гладишов- ської складаємо на фонд „Мати й Дитина“ 5 дол. Таїса й Володимир Децики НА ТЕРЕНІ СУА Розпочинаємо знову повідомлення про важніші дати, ювілеї й імпрези Окр. Рад і Відділів СУА. Прохаємо подавати нам заздалегідь речинці, щоб ми могли оголошувати їх у цій нашій рубриці. Дня 27. вересня — ювілей 22 Відділу у Шикаґо Дня 4. жовтня — ювілей 46 Відділу у Филаделфії Дня 11. жовтня — ювілей 6 Відділу в Рочесгері. ВИПОРОЖНЮЄМО СХОВКИ Під осінь переглядаємо одяг і відкладаємо непотрібне. Напевне знайдеться багато такого, що мо гло б придатись нашим землякам у Польщі й Югославії. Відділи СУА повинні перевести збірки о- дягу осінньою порою і висилати їх відповідними пачками. Цим у- легшать долю багатьом матерям із дітьми чи старшим, самітнім лю дям. Потрібні адреси можна діста ти в Централі. обох боках дороги — згасла о- стання іскорка надії на волю. А довгий, вантажний поїзд не наче вуж-давун проковтував сотні арештантів, втолочував їх у своє брудне, ненаситне нутро, — а там своїм пронизливим свистом ломав зболілі серця і глушив крик бунту безмежно ©томлених душ. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
