Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Віра Охримович Чортівський млин Крик енкаведистів, плач і про кльони людей, безупинне тупання важких чобіт по коридорах, лоскіт отвираних і замиканих дверей, втолочування людей до камер — це все робило враження якогось пекельного млина, в якого впуска ють людей на те, щоб із їх душі з диявольською злобою виривати все, що людське. Щось несамовитого було в тому безупинному рухові, шаленому поспіху й несамовитому крику. Заїжджали вантажні автомаши ни, наладовані людьми, неначе мішками. І тут їх хапали в свої руки „млинарі", які знали свою роботу, працювали на зміну день і ніч. А млин гудів, реготав, за- хлистувався надміром людського горя і терпіння. Христина сидить у кутку на брудній, мокрій долівці і стараєть ся цілою силою волі пригадати со бі, що властиво сталося, чому во на тут посеред цієї маси людей, посеред цього вереску й гуку. Ніяк не може почислити, скільки минуло годин, днів, а може вже й літ від нещасної хвилини її ареш- тування. Не може позбирати ха отично розтрясених думок. — Де ми тепер? — питає моло ду жінку, що сидить поруч і похи туючи головою тихенько плаче. — Це Перемишль, — відпові дає — то вже наше третє місце. У Висоцьку Вижнім тримали нас два дні, як худобину в якійсь стайні. Не пригадуєте собі, як ми там мерзли? Нічогісінько не дали їсти й аж у Стубні якийсь більш людяний начальник казав дати нам теплої юшки... ...Ах, так, це було у Стубні, — пригадалось Христині. — Дійсно добрий, старший чоловік, не кри чав, не лаяв, тільки спокійним го лосом сказав до Христини: — За перехід границі у Совєт- ському Союзі присуджують від З—5 літ, бідна громадяночко... — Пять літ? — повторила про тяжно Христина і почула, що в її голові неначе сотня молотків по чала боляче вбивати в мозок ту ■неймовірну цифру. — А тут, то вже хіба правдиве пекло, — продовжувала сусідка Христини уриваним, змученим го лосом. — Подивіться на тих чоло віків! Опухлі, посинячені від по боїв, а жінки — ще й досі пече їх гаряче полумя сорому, яке зали шила ревізія. Боже святий! Який сором, який пекучий сором!... На згадку ревізії Христина здригнулась із відрази і знов не мов би почула на своєму тілі бру тальні лапи, а в ухах огидний сміх начальника і грубі дотепи його по- мішників. Те все так боляче упо корювало й понижувало людську гідність! — О, Боже! Щоб хоч на хви линку успокоївся той гамір, а то від нього прямо божевілля огор тає... — скаржиться жалісно су сідка Христини. З лоскотом відчиняються двері, на порозі стає начальник у супро воді енкаведистів. Настає тишина, тривожна й вичікуюча... — Собєрайтєсь с вєщамі, все, бистро, бистро! Насамперед жен- щини з дітьми! Піднялась метушня і гамір. Куди нас забирають? Одне питання в усіх на устах. Але його приглушує пронизливий, нелюдський крик матері й плач дитини на коридорі. — Не забирайте мені дитини, робіть, що хочете, везіть, куди хочете, тільки не розлучайте нас! Нещасна мати навколішках у без тямі обіймає брудні чоботи на чальника, молить його, благає. Сильним копненням чобота він її відтручує, а помішники вирива ють синка з її рук і впихають до іншої камери. Христина закрила очі руками і перший раз спазматично заплака ла. Перед очима станули мов живі личка її малих сестрінків... — Бистро, бистро! — кричать конвоїри і випихають арештантів на вязничне подвіря. Там відчисля ють по 35 штук і виводять за браму. — Пречиста Діво, змилуйся над нами, — шепоче Христина, коли її сунуть у великому гурті до ви ходу. На вид поїзду і уставлених бійців із крісами, мов живопліт по ЗАМІСТЬ КВІТІВ На свіжу могилу Стефанії Без- коровайної, яка померла в Бофа- ло, складає 10 дол. на фонд „Мати й Дитина" для дітей у Німеччині Лідія Бульба На свіжу могилу Наталії Глади- шовської, яка відійшла так перед часно, складає 10 дол. на „Фонд Пятсот" при СФУЖО Ірина Павликовська Замість квітів на свіжу могилу невіджалуваїної бл. п. Наталії Гла- дишовської складаю 10 дол. на дитячий садок у Куфштайні. Г. І. Шміґель, Рочестер Замість квітів на могилу неза бутньої бл. п. Наталії Гладишов- ської складаємо на фонд „Мати й Дитина“ 5 дол. Таїса й Володимир Децики НА ТЕРЕНІ СУА Розпочинаємо знову повідомлення про важніші дати, ювілеї й імпрези Окр. Рад і Відділів СУА. Прохаємо подавати нам заздалегідь речинці, щоб ми могли оголошувати їх у цій нашій рубриці. Дня 27. вересня — ювілей 22 Відділу у Шикаґо Дня 4. жовтня — ювілей 46 Відділу у Филаделфії Дня 11. жовтня — ювілей 6 Відділу в Рочесгері. ВИПОРОЖНЮЄМО СХОВКИ Під осінь переглядаємо одяг і відкладаємо непотрібне. Напевне знайдеться багато такого, що мо гло б придатись нашим землякам у Польщі й Югославії. Відділи СУА повинні перевести збірки о- дягу осінньою порою і висилати їх відповідними пачками. Цим у- легшать долю багатьом матерям із дітьми чи старшим, самітнім лю дям. Потрібні адреси можна діста ти в Централі. обох боках дороги — згасла о- стання іскорка надії на волю. А довгий, вантажний поїзд не наче вуж-давун проковтував сотні арештантів, втолочував їх у своє брудне, ненаситне нутро, — а там своїм пронизливим свистом ломав зболілі серця і глушив крик бунту безмежно ©томлених душ. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
