Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Великодні „котики“ Гарний весняний ранок. Весело грає соняшне проміння на веле тенських шибах люксусових крам ниць. Дорогі речі, виставлені на показ виблискують ще краще з-поза .них. А квітові крамниці з незвичайними тропічними росли нами перетворюються в розкішні, таєм-ничі гаї-сади з водограями, мі- ніятурними водопадами та кольо ровими пташками. Я біжу на працю. Радію сонцеві, весні. Хоч у поспіху, все ж затри муюсь біля зеленої ,,примани“ Очі милуються буйними рослинами та роскішним квіттям по середині. Нарцизи, фіялки, туліпани, азалії... Чудова гра форм і красок. Але раптом очі доглянули в куточку, майже непомітно за пишним кущем якихсь яскравих квітів, у скромно му глечику, коло білого крілика з кошичком крашанок, сріблясті „котики “ верби. Щось, ніби якийсь невідомий струм пробіг по мені ■— я аж здригнулась. — Та це ж Вербний Тиждень! — подумала. — В неділю будуть вер бу роздавати, а там за тиждень — Великдень! Серце раптом болюче стисну лось. Скільки спогадів охопило мене! Якось згасла краса весняно го ранку і я з трудом відірвалась від пишного вікна. Ноги понесли мене звичною дорогою. А думка шукала причини: що сталось, що засмутило мене? мовляють активні членки ОУК, по даючи свої спогади. Незалежно від того поданий перебіг праці кожно го Відділу ОУК. Це все завершене відділом документів і матеріялів, як переліком управ, промов і ре золюцій. Альманах є дуже цінним вкла дом в історію нашого жіночого руху в Канаді. JI. Б. Клапті снігу лежать на полях, а на дорозі непрохідні калюжі. Та шкільним дітям не важко їх оми нути. Вони й так не люблять пря мої дороги — треба ж пошукати, чи немає підсніжків на краю ліса. А тут верба вже розпустила своє віття й увінчала його сріблястими „котиками" Яка радість! Вертаюсь додому з пучком вер- бяних „котиків" у руках. Як би лось тоді моє серце! Це ж доказ, що вже проминула довга, дош кульна зима і Великдень уже близько. Любо всміхається мені назустріч матуся. — Так, моя дитино, вже неза баром будемо святкувати! Роки проминули, Великдень стрі чаю своїй власній -сім'ї. Відпові дальність і турботи не дають вже чистої, незакаламученої радости. Але постать моєї матері все розра джує мене. Памятаю її з пучком вербних „котиків" у руках, як по вертається із церкви у Вербну Не ділю. — За тиждень •— Великдень! Доню моя! — За тиждень, матусю! І в душі знов зроджувалось те хвилювання, що його дає перед чуття великої радости. А потім доля понесла нас дале ко, за моря і гори. Жили ми тоді в місцевості, де були єдиними у- країнцями і не мали ніодної спів чутливої душі. Кругом чужа чу жина. Лиш вряди-годи пошта при носила вістки від друзів, що не за були нас. А між ними теплі листи писані материнською рукою Олени Кисілевської. Як ця велика жінка розуміла нашу самоту! Матері вже не було біля мене, Всевишній покликав її до себе. Так тяжко було готуватись до пер шого нашого Великодня! Ні цер кви, ні дзвону, ні навіть верби з „котиками", що дають вість про наближення свята... Аж тут доля післала мені її. З далекої Галичини прийшла в листі Великодня листівка, а в ній був то ненький вербовий прутик. Своїм виразним письмом написала мати Олена: „Свячена шутка з України, щоб хоронила Вас від усього зло- го . Маги Олена! Я стала звати її так, коли вона заступила мені мою рідну матір. Це ж вона відчула, що в цей перший Великдень на чужині треба мене підтримати, скріпити. Хоч би цим вербовим прутиком, що мав священну силу. І маленький вербовий прутик з трьома срібними котиками хоро нив нас. Настали страшні часи. Прийшла трагедія Карпатської України, початок другої світової війни і знівечення надій на визво лення. Глухо доходили ці вістки до нас і залишали темну ніч від чаю у наших серцях. Як це пере жити? Аж врешті воєнна хуртови на докотилась й до нас. По десять разів на день налітали бомбовики і від важких струсів здригалась земля. Не було ніякого сховища, здавалось, що хата вже валиться. Коли з брязкотом розси палися віконні шкла, ми брали ту шутку і дитину на руки і тікали. Не було куди... але бігли перед себе з вірою, що вербовий прутик із України збереже нас. І так воно й було. Бо посвятила його в укра їнській церкві і післала нам його тепла рука матері. Такої матері, що хоч не рідна, проте дбала про дітей з України, розсипаних по чужині... І ось я тепер вільна у спокійній, багатій країні. Великодні свята зу-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
