Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Великоднє кострище Яке величне видовище, коли в темну ніч раннього Великодня «а гербах у кожному селі на1 Волиіні •молоді парубки розпалюють Ве ликодні кострища! ГІолумя рветь ся високо в небо, викрешує іскри. А 'ВОіНИ летять угору, в небо вог няним стовпом, розприскуються на всі, боки і злітають із неба назад до кострища! Ніби справді, як ві рили колись, та й вірять ще досі, бог-Сонце посилане „свій знак“ — золоту іскру, так заповідаючи ба гатий врожай. Стягнувши- іна горби багато де рева, пеньків, стовбурів, 'Старого господарського знаряддя, гілляч чя, - - парубки 'вчотирьох однора зово з кожного ■боку підпалюють кострище „живим вогнем*4. Видо бувають „жиіви,й“ тертям однієї гілляки об другу. Роблять це О'б- рядово, урочисто, співаючи' па рубоцької веснянки: Заспів: „Ой, ти, Сонце праведне, засвіти, засвіти!“ Хор: — „Землю-Матінку пригорни, пригорни!" Заспів: „Ой, ти, Сонце яснеє, припекни, припекни!" Хор: — „Землю-Матінку розжагни, розжагни!“ Заспів: „Ой, ти, Сонце краснеє, золоти, золоти!“ Хор: „Ярну Весну заквіти, заквіти!..“ І чи ж бог-Сонечко не кину© з неба золотої іскри? Та ж -ми ба чили це на власні очі! А вранці, коли ще соице не встало, хіба не пахло повітря підсніжком, першою квіткою з вінка Яр-Весни? Хіба’не парувала, тьмяно Земля, не пахла Великодньою паскою? А по- до розі хіба не котилася писаіночка, зустрічаючи кожного щорічно по- новому і так само по-старому хо роше вітаючи: — Зі Святочком, зі Святочком! Та ще й з красним Ве ликоднем ! Ольга Решетило У Квітну неділю Було це тоді, коли Христос сто пами доторкався землі, а очі Його дивилися далеко поза обрій... Того дня Христос мандрував довго, тож був змучений і смутний. Один з учнів Його, несміливо заговорив: — Учителю, присядь на осла, відпічнеш, до міста ще далеко. Христос мовчки сповнив його пропозицію. І знов рушили вперед. Вся природа віддихала весною... Повітря хвилювало від пташиних співанок... Із сонних млак сонце підіймало ясний, розсміяний ра нок... Якийсь заспащий чіоловік ви йшов по воду до криниці і побачив здалека групу, що золотилася у проміннях... Чоловік кинув конов ки і вражено скрикнув: — Він їде... Син Давидів! Он там їде на ослі! Збирайтеся! Він їде, ясний, могутній, величний! Люди з лоскотом відчиняли ві конниці, кричали, приспішено збі гались. — Що робити? Як привітати? — питались. — Ломіть галузки пальми. Ра зом голосно вітайте, осанна, осан на, осанна, Синові Давидовому! — приказував старий книжник. Гамір і метушня розбудили ді тей. Вони також збігались. Менші босі в сорочечках, нечесані, другі навшвидку загортали волося від запитливих очей. — Що сталося? Чому дорослі побігли за місто? — питали одне одного. — Я знаю, я знаю! Я чула, як старші говорили між собою. — Знаєте, хто їде до нас? Князь над князями, Володар всесвіту! Стар ші будуть Його вітати — поясню вала сміливо Рут. — І ми також, і ми також!— за бажали хором діти. — Нарвім квіток, у лузі цвітуть вже! — нагадала Дебора. — Так, так, квіток — кричали врадувані діти. Коли розхвильована юрба вхо дила до міста, діти бігли назустріч із квітами у руках. Сивий, з дов гою бородою Йосса вимахував па лицею і приказко кричав до ді тей: — Ідіть додому! Тут вас по топчуть! Діти спинились збентежені. Ра- хіль виступила наперед і оправда но заговорила: — Ми тільки хотіли Йому кві ток дати. У тій хвилині, Христос побачив дітей, зліз з осла і підійшов до них. Діти привітали Його хором: — Осанна, осанна, осанна Си нові Давидовому! — і кидали Йо му квіти під ноги. — Не можна було вязати ки тичок, бо кінці маленькі, короткі... і ми дуже спішились — щебетала говірлива Стелля. Христос усміхнувся, положив руку на її голові і сказав: — Рости здорова, щаслива, на потіху твоїх батьків. Захоплена юрба загула: — Дивіться, Він благословить дітей! — Осанна, осанна, осанна!.. — лунали розкотисто голоси. Фарисеї також підійшли до Христа. — Ми чекаємо Тебе з розкіш ним бенкетом, Мудросте! Чому до зволяєш задержувати себе малим дітям? Очі Христа посумніли... і знов дивилися далеко за обрій... По блідлі уста іЙого порушились: — Діти прийшли до мене з чи стим серцем і першими весняними квітами. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
