Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Великоднє кострище Яке величне видовище, коли в темну ніч раннього Великодня «а гербах у кожному селі на1 Волиіні •молоді парубки розпалюють Ве ликодні кострища! ГІолумя рветь ся високо в небо, викрешує іскри. А 'ВОіНИ летять угору, в небо вог няним стовпом, розприскуються на всі, боки і злітають із неба назад до кострища! Ніби справді, як ві рили колись, та й вірять ще досі, бог-Сонце посилане „свій знак“ — золоту іскру, так заповідаючи ба гатий врожай. Стягнувши- іна горби багато де рева, пеньків, стовбурів, 'Старого господарського знаряддя, гілляч чя, - - парубки 'вчотирьох однора зово з кожного ■боку підпалюють кострище „живим вогнем*4. Видо бувають „жиіви,й“ тертям однієї гілляки об другу. Роблять це О'б- рядово, урочисто, співаючи' па рубоцької веснянки: Заспів: „Ой, ти, Сонце праведне, засвіти, засвіти!“ Хор: — „Землю-Матінку пригорни, пригорни!" Заспів: „Ой, ти, Сонце яснеє, припекни, припекни!" Хор: — „Землю-Матінку розжагни, розжагни!“ Заспів: „Ой, ти, Сонце краснеє, золоти, золоти!“ Хор: „Ярну Весну заквіти, заквіти!..“ І чи ж бог-Сонечко не кину© з неба золотої іскри? Та ж -ми ба чили це на власні очі! А вранці, коли ще соице не встало, хіба не пахло повітря підсніжком, першою квіткою з вінка Яр-Весни? Хіба’не парувала, тьмяно Земля, не пахла Великодньою паскою? А по- до розі хіба не котилася писаіночка, зустрічаючи кожного щорічно по- новому і так само по-старому хо роше вітаючи: — Зі Святочком, зі Святочком! Та ще й з красним Ве ликоднем ! Ольга Решетило У Квітну неділю Було це тоді, коли Христос сто пами доторкався землі, а очі Його дивилися далеко поза обрій... Того дня Христос мандрував довго, тож був змучений і смутний. Один з учнів Його, несміливо заговорив: — Учителю, присядь на осла, відпічнеш, до міста ще далеко. Христос мовчки сповнив його пропозицію. І знов рушили вперед. Вся природа віддихала весною... Повітря хвилювало від пташиних співанок... Із сонних млак сонце підіймало ясний, розсміяний ра нок... Якийсь заспащий чіоловік ви йшов по воду до криниці і побачив здалека групу, що золотилася у проміннях... Чоловік кинув конов ки і вражено скрикнув: — Він їде... Син Давидів! Он там їде на ослі! Збирайтеся! Він їде, ясний, могутній, величний! Люди з лоскотом відчиняли ві конниці, кричали, приспішено збі гались. — Що робити? Як привітати? — питались. — Ломіть галузки пальми. Ра зом голосно вітайте, осанна, осан на, осанна, Синові Давидовому! — приказував старий книжник. Гамір і метушня розбудили ді тей. Вони також збігались. Менші босі в сорочечках, нечесані, другі навшвидку загортали волося від запитливих очей. — Що сталося? Чому дорослі побігли за місто? — питали одне одного. — Я знаю, я знаю! Я чула, як старші говорили між собою. — Знаєте, хто їде до нас? Князь над князями, Володар всесвіту! Стар ші будуть Його вітати — поясню вала сміливо Рут. — І ми також, і ми також!— за бажали хором діти. — Нарвім квіток, у лузі цвітуть вже! — нагадала Дебора. — Так, так, квіток — кричали врадувані діти. Коли розхвильована юрба вхо дила до міста, діти бігли назустріч із квітами у руках. Сивий, з дов гою бородою Йосса вимахував па лицею і приказко кричав до ді тей: — Ідіть додому! Тут вас по топчуть! Діти спинились збентежені. Ра- хіль виступила наперед і оправда но заговорила: — Ми тільки хотіли Йому кві ток дати. У тій хвилині, Христос побачив дітей, зліз з осла і підійшов до них. Діти привітали Його хором: — Осанна, осанна, осанна Си нові Давидовому! — і кидали Йо му квіти під ноги. — Не можна було вязати ки тичок, бо кінці маленькі, короткі... і ми дуже спішились — щебетала говірлива Стелля. Христос усміхнувся, положив руку на її голові і сказав: — Рости здорова, щаслива, на потіху твоїх батьків. Захоплена юрба загула: — Дивіться, Він благословить дітей! — Осанна, осанна, осанна!.. — лунали розкотисто голоси. Фарисеї також підійшли до Христа. — Ми чекаємо Тебе з розкіш ним бенкетом, Мудросте! Чому до зволяєш задержувати себе малим дітям? Очі Христа посумніли... і знов дивилися далеко за обрій... По блідлі уста іЙого порушились: — Діти прийшли до мене з чи стим серцем і першими весняними квітами. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
