Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З а й ч и к - з б и т о ч н и к Наближався Великдень. Мату ся варила й пекла гарні смачні страви. Ірця та її молодший брат Юрчик весь час були в кухні. А тому, що вони перешкоджали ма мі, вона дала їм різні фарби й сказала йти до їдальні фарбувати крашанки. Діти радо побігли й зайнялися цікавою працею. Ірця фарбувала, а Юрчик помагав. На столику, ко ло вікна, Ірця порозкладала Вели кодні крашанки: червоні, сині, жовті, рожеві. Ох! які ж гарні крашанки! Діти скінчили фарбувати яєчка й побігли в садок бавитися. А тим- часом Зайчик-збиточник заглянув у віконце й побачив крашаночки. Обережно поскладав їх у торбин ку і побіг у ліс. — Зроблю дітям несподіванку. Сховаю зараз крашанки, а вночі покладу їх в садку між квіточка ми. От буде несподіванка! От бу де потім радість, як знайдуть кра шанки! — Так надумав собі зроби ти Зайчик-збиточник. Як прийшла Ірця до хати й по бачила, що крашанок немає, поча ла плакати й питати: Мамочко! де мої крашаночки? Я тут їх покла ла, а хтось забрав. Всі шукали, але крашанок не знайшли. Зажурені діти лягли спа ти. А вночі Зайчик-збиточник по розкладав крашанки під підсніж- ками, пролісками, нарцизами та тюльпанами. Раненько вийшла Ірця до садку і очам своїм не повірила. Під квіт ками лежать її мальовничі кра шанки. Як гарно вони виглядали! Позбирала їх до кошика. Під од ним тюльпаном лежала записочка: — Любі діти! З празником! Хри- стос Воскрес! Вітає Вас Біле Вуш ко — Зайчик-збиточник. Все те бачив і записав Вуйко Квак Петро Кізко ДЯДЬКО ПАНАС І КІТ МУРЛИКА Жив-був у дядька Панаса кіт Мурлика. Що то за кіт був — страшно сказати, важко описати. Здоровенний, кошлатий, очі вели кі, руді, аж золотисті, так і сві тяться, як свічки. А хвіст! Немов у тієї лисиці •— довгий та пухна стий! І лапища, наче не в кота, а в тигра. Одне слово, кіт був не простий, а особливий. Таких котів рідко можна зустріти. Де його дядько Панас узяв, хто його зна. Кажуть люди, ніби день у лісі спіймав. Ди кий кіт! Але потім дядько Панас його приручив і він йому став не мов за сторожа в хаті. Як тільки хто задзвонить в коридорі, Мурли ка вже біля дверей, своїми вогни стими очима поблискує та хвостом крутить. Не пройде чоловік у хату, поки дядько Панас не відведе кота від дверей. І жили дядько Панас та кіт Мур- лика в мирі та злагоді. Мурлика слухав дядька Панаса, як дитина свого батька або вчителя. Як тіль ки дядько Панас гукне: — Мурли- ко, іди сюди! — і кіт уже біля ньо го. Коли кіт Мурлика хотів їсти, він завжди підбігав до дядька Па наса, ставав на задні лапи і ко ротким басистим голосом прока зував: — Няв-няв! Тоді дядько Панас витягав із шафи сире мясо і давав Мурлиці. Кіт смачно їв мясо, мурчав коло нього, а як наїдався і залишав ся в нього ще шматочок, він тим шматочком бавився, наче з ми- шою. Потім, коли досхочу наба вився, доїдав і те мясо. Спав кіт Мурлика біля свого господаря. Оце вечором, коли дядько Панас уже ляже до ліжка, кіт Мурлика
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
