Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З а й ч и к - з б и т о ч н и к Наближався Великдень. Мату ся варила й пекла гарні смачні страви. Ірця та її молодший брат Юрчик весь час були в кухні. А тому, що вони перешкоджали ма мі, вона дала їм різні фарби й сказала йти до їдальні фарбувати крашанки. Діти радо побігли й зайнялися цікавою працею. Ірця фарбувала, а Юрчик помагав. На столику, ко ло вікна, Ірця порозкладала Вели кодні крашанки: червоні, сині, жовті, рожеві. Ох! які ж гарні крашанки! Діти скінчили фарбувати яєчка й побігли в садок бавитися. А тим- часом Зайчик-збиточник заглянув у віконце й побачив крашаночки. Обережно поскладав їх у торбин ку і побіг у ліс. — Зроблю дітям несподіванку. Сховаю зараз крашанки, а вночі покладу їх в садку між квіточка ми. От буде несподіванка! От бу де потім радість, як знайдуть кра шанки! — Так надумав собі зроби ти Зайчик-збиточник. Як прийшла Ірця до хати й по бачила, що крашанок немає, поча ла плакати й питати: Мамочко! де мої крашаночки? Я тут їх покла ла, а хтось забрав. Всі шукали, але крашанок не знайшли. Зажурені діти лягли спа ти. А вночі Зайчик-збиточник по розкладав крашанки під підсніж- ками, пролісками, нарцизами та тюльпанами. Раненько вийшла Ірця до садку і очам своїм не повірила. Під квіт ками лежать її мальовничі кра шанки. Як гарно вони виглядали! Позбирала їх до кошика. Під од ним тюльпаном лежала записочка: — Любі діти! З празником! Хри- стос Воскрес! Вітає Вас Біле Вуш ко — Зайчик-збиточник. Все те бачив і записав Вуйко Квак Петро Кізко ДЯДЬКО ПАНАС І КІТ МУРЛИКА Жив-був у дядька Панаса кіт Мурлика. Що то за кіт був — страшно сказати, важко описати. Здоровенний, кошлатий, очі вели кі, руді, аж золотисті, так і сві тяться, як свічки. А хвіст! Немов у тієї лисиці •— довгий та пухна стий! І лапища, наче не в кота, а в тигра. Одне слово, кіт був не простий, а особливий. Таких котів рідко можна зустріти. Де його дядько Панас узяв, хто його зна. Кажуть люди, ніби день у лісі спіймав. Ди кий кіт! Але потім дядько Панас його приручив і він йому став не мов за сторожа в хаті. Як тільки хто задзвонить в коридорі, Мурли ка вже біля дверей, своїми вогни стими очима поблискує та хвостом крутить. Не пройде чоловік у хату, поки дядько Панас не відведе кота від дверей. І жили дядько Панас та кіт Мур- лика в мирі та злагоді. Мурлика слухав дядька Панаса, як дитина свого батька або вчителя. Як тіль ки дядько Панас гукне: — Мурли- ко, іди сюди! — і кіт уже біля ньо го. Коли кіт Мурлика хотів їсти, він завжди підбігав до дядька Па наса, ставав на задні лапи і ко ротким басистим голосом прока зував: — Няв-няв! Тоді дядько Панас витягав із шафи сире мясо і давав Мурлиці. Кіт смачно їв мясо, мурчав коло нього, а як наїдався і залишав ся в нього ще шматочок, він тим шматочком бавився, наче з ми- шою. Потім, коли досхочу наба вився, доїдав і те мясо. Спав кіт Мурлика біля свого господаря. Оце вечором, коли дядько Панас уже ляже до ліжка, кіт Мурлика
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
