Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Тривалий слід (ПАМЯТІ ІРИНИ ВОЛЯНСЬКОЇ) Недавно тому покинула ряди Союзянок одна небуденна членка, що лишила по собі тривалий слід, ке тільки у своєму 42 Відділі, але і в цілій Филаделфії. Це — покій- ьа Ірина Волянська. Дбайлива й упорядкована, вона написала перед смертю короткий свій життєпис. Довідуємось із ньо го, що вона народилась в с. Лужок Горішний Самарського повіту у квітні 1889 р. Там вийшла — як пише — нещасливо заміж у липні 1909 р. Згодом народився їй си нок, якого залишила в родини, ко ли наважилась у 1913 р. їхати до дується здорове суспільство, що виростає на рідному грунті. В Мін- иеаполісі грунтом стала сама осо ба Олександри Костюк, яка покір на своєму громадському інстин ктові і від його імени діє. В кожному місті є отакі невси пущі і це вони закладають майбут ні українські громади. Де нема та ких подвижників, там нічого не ді ється, там дуже скоро заростає бу- рян на місці українського куль турного життя. Міннеаполіс весь час подає в газетах про себе голос, бо живе пульсуючим життям, пов ним дитячих імпрез. І кожна з них так чи інакше звязана з іменем Олександри Костюк. Можливо на віть непосередньо. Можливо, кон- куренційно. — Може. Але якби не було з ким змагатись, то не бу ло б і зусилля доконати щось, а без зусилля нічого не буває. Крім педагогічно-виховної ді- яльности, Олександра Федорівна має ще й інші галузі своєї праці. Але знаменність найбільш прото рованої колії •— праці з дитиною — в тому, що вона глибоко зрозу міла найголовніший і кричущий сигнал нашого часу. Як не буде підготоване нове покоління, то ні до чого всі політичні й культурні справи, якими живе сучасне, бо во ни помруть разом із своїм поко лінням. Праця діячів типу Олексан дри Костюк це запорука, що у всім плянетарнім теперішнім розселенні ростуть парості нової генерації непереможеного українського ро ду. Докія Гуменна Америки. Потім стягнула сюди си на і сестру. Оце коротко її родинні дані. Додати треба — з її же слів — що походила з нашої підгірської шляхти і з гордістю розказувала, що в її роді зберігались родові грамоти. Зубожілий ,рід не міг їй дати юсвіти. Але дістала вона у спадщині тягу до добра і тонкість почувань. І з цієї підстави виросла суцільна людина великих .прикмет. Новий світ не щадив їй трудно щів. До холоду чужини, важкої праці прийшли ще й інші клопоти — хвороба сестри, виховання си на. Але Ірина Волянська знала, що людина живе у громаді й серед неї легше всі удари переносити. Ще в .рідному краю вона була ревни телькою Серця Христового. А тут бачимо її в першому кружку Апо- стольства Молитви, в першому Відділі „Провидіння" у Филадел- фії і між співоснавницями Т-ва „Дочки Українищо стало зго дом 42 Відділом СУ А. У цих трьох напрямках ішов ■громадський шлях Ірини Волин ської. її глибока релігійність ка зала віддавати багато сил своїй Церкві й Ірина Волянська піддер жувала всі її почини. Але вона щиро любила свій рідний край і всім серцем хотіла йому служити. А це — найкраще могла в жіно чому гурті, де її добрий приклад, її палке слово й щире серце роби ло своє. Всюди вона ставала осе редком, що гуіртуваїв. Провідних позицій вона не зай мала. Ірина Волянська була не змінною .секретаркою різних това риств. Багато книг протоколів на писані її чітким, виразним пись мом. Хоч і нерав була нагода очо лювати, вона відмовлялась від того. Подивугідна була її постава в обличчі близької смерти. Готува лась до неї з усією свідомістю. Як лобра мати й громадянка, вона по лагодила зарання всі формально сті, з усіми попрощалась і приготу валась на велику зустріч. Хоч про жила останній час у терпінні, про те ніхто не чув від неї нарікань, чи скарги. З жалем провів її 42 Відділ в останню дорогу. Відійшла бо в ній не тільки довголітня уряднич- ка товариства, загально люблена й шанована громадянка Филаделфії. Але людина великого серця і зраз кових громадських прикмет. Не вдачу особистого життя вона вмі ла перебороти, віддаючи україн ській громаді тепло своєї щирої душі. ІЗ ЛИСТІВ ДО АДМІНІСТРАЦІЇ Час від часу пригадуємось читач кам Нашого Життя невеликим листоч ком. Це не домагання, борони Боже! А тільки пригадка, щоб у гаморі й по спіху теперішнього життя про нас не забули. А тут дістаємо віршовану відповідь давньої читачки, яка з дотепом від гукнулась: В січні або в лютні треба передплату слати, Щ об заплачений журнал з повним вдовіллям читати. А хто так як я, з правої дороги збився — І з передплатою трохи запізнився, Нехай вже довше не відкладає, Чотири доляри скоро висилає, Щоб Редакція турбот не мала, А спокійно, гарно працювала! Н. М. Щира дяка, Вам, за доброзичливу пораду! Ірина Волянська The late Irene Wolanska, board m ember of 42 Branch of UNWLA Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
