Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Перший день в Атенах (27. серпня 1958)*) Духота... спека. Мабуть я пер ша вранці схопилась з ліжка в на шому будинку. Марморна долівка в моїй кімнаті тепліша від моїх ніг. Розглядаюсь по будинку ІВКА (грецькі початкові букви ХЕН). Сім поверхів получених могутніми марморними сходами (в усіх бу динках в Атенах є мармор). Устат кування дуже модерне з усіми ви годами. У підземеллі їдальня з са- мо-обслугою, там харчуються всі мешканці ІВКА. Це молоді дівча- *) Подаємо репортаж із побуту представниці СФУЖО п-ні Н. Гладій на Конгресі Міжнар. Жін. Союзу в Атенах. єнних подій ми затримались лиш коротко. Та й «є було звичаєм Со фії надто скоро відкривати душу. А ТЄ'Пер Д у м а їО СС:бІ, ЩО ЦЄЙ ЗВ'Я ЗОК може був би таки вплинув на її життя? Прийшов 1918 рік. Події коти лись 'бурхливим ходом. Ходили чутки, що УСС підуть на; централь ні землі України. У червні дістала я відпустку, а потім переїхала! зі своєю сотнею на Херсонщину. А Софії не пощастило; їй дали теж відпустку з натяком перейти на цивільну службу. А головне — ви ключили від того .походу, про я- кий вже давно мріяло' стрілецтво. Софія Галечко поїхала на відпо чинок до знайомої вчительки Іри ни Підвисоцької у Пасічній. Тут серед гірської природи вона; відпо чивала;, не зрадивши ніо'Дним сло вом свого настрою. Приємно про ходили дні на проходах і розмо вах. І коли під час купання в Би стриці попала у вир і не виллила вже, взяла з собою оию таємни цю. Не знаємо, чи не витримала її замкнена вдача усіх ударів до- ліі? Чи може справді не знаючи гірських рік, легковажно пусти лась на її хвилі? Отак передчасно зійшла у моги лу жінка-борець, не дочекавшись визволення свого народу. В сорок- літню річницю смерти мого не забутнього друга кидаю цей спо гад, як невеличку квітку ,наі її да леку могилу. Ганна Дмитерко-Ратич та, що вчаться або працюють у місті. У цю хвилину в їдальні пе реважають учасниці конгресу й об моє вухо вдаряють різні мови. З переляком завважую, що я наба гато молодша: пані, бо це все літні й статечні матрони. У партері будинку, в великій га лі приміщений секретаріят конгре су. Представляюсь пані Галсі, се кретарці Міжнар. Жін. Союзу. Ви слухавши уважно, передає мене паням із Грецької Ліґи Прав Жін ки, а там уже чекає мене окрема течка. У ній документи конгресу, текст резолюцій і т. д. та велика коверта — подарунок від госпо динь конгресу із блоком паперу, що прикрашений мапою Греції, запрошеннями на різні прийняття і чудовою керамічною плиткою з відбиткою славної „Парижанки з Крети“ Цей гарний дарунок зво рушує мене, але ще більше схви лювала відзнака. На ній —■ окрім мого імени й прізвища —■ велики ми буквами слово Україна. Опови та блакитною стрічкою (пізніш я довідалась, що цією краскою ко ристувались усі заприязнені орга нізації — отже і СФУЖО). Отак впроваджена, входжу до залі конгресу. Це рівне, прямо кутне приміщення з естрадою та може тридцяти рядами крісел. Мо гутні двері відкриті на терасу, а другі до меншого приміщення, де в перервах між нарадами подають оранжаду. У залі неймовірна ду хота, хоч два великі вентилятори навівають прохолоду. Мимоволі притягають око „ко льорові" делегації. Ось сідає пять тендітних філіпінок у роскішному вбранні, а за ними суне „перед історична постать", як я називаю представницю Нігерії, в багатих прикрасах свого турбану і строю. На її темних щоках — три глибо кі шрами — ритуальні знаки її племени. А ось чарівні сильветки цейло- нок, що рухаються з грацією у своїх ярко кольорових „сарі" Дві пакістанки, ще молоді й гарні... Три представниці Ґгани пригаду ють мені (звісно лише з першого погляду) ляльки з Колоніяльної Виставки. Решта конгресу склада ється зі „старої гвардії". Це скан динавські дами в соломяних капе люхах, що непорушно курять свої папіроски. Англійські дами, що начебто тількищо покінчили нара ду при чашці чаю... Одним словом весь конгресовий загал, що від нього промінює мудрість, довго літній досвід і заслуги... Мені припало місце між „запри- язненими" Коло мене сидить пані Неллі Вінер, бельгійка і п-ні Роза Аке, швайцарка. Перша, прочитав ши мою відзнаку, обмінюється зо мною кількома словами на тему відношення бельгійців до комуніз му. А друга з охотою пояснює ме ні те, що відбулось на конгресі попереднього дня. — Все йшло згідно з програмою. — Одноголос но ствердили всі,, що жінки мало цікавляться політикою. Тому сьо годні вже говорять про засоби, як протидіяти тому. Промовляє „кольорова" деле гатка — п-ні Теобальд із англій ської Ґваяни. Це середнього віку жінка, що веде себе шляхетно- просто. Вона відчитує свій нарис без промовницького виразу. По дає точну характеристику госпо дарства й життєвих умовин своєї країни, а на тому тлі становище жінки й спосіб, яким можна б за радити її відсталості. Прислуху юсь уважно її словам. Бо, як піз ніш переконалась — головна ува га конгресу була звернена в бік оцих представниць Ґгани, Гаїті, Нігерії, Ізраїлю. З сумним для ме не висновком: наскільки ці країни менші своїм населенням, як моя Україна? Але живуть державним, або майже державним життям, а на життя нашої країни ми не ма ємо впливу. Чи зможу сьогодні щось у дискусії сказати про ньо го? Слідує експозе адвокатки Ле- ман. Заля оживає, бо оце вийшов на естраду блискучий промовець. Вона малого росту, але ви забу ваєте про її вигляд. Чуєте тільки голос, що доходить до всіх без мікрофону та повінь аргументів, висказаних просто й зрозуміло. Ось хід її думок: Жінка повинна
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
