Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Микола Щербак УКРАЇНА У далеких дорогах, що тонуть в туманах, У містах велелюдних, д е в турботі живеш, Часом вирине думка, що Ти — це омана, Що Тебе вже й немає за вихром пожеж; Що Ти спопелилася, згоріла, зітліла У війнах і в грозах, і лежить як німа, Вкрита саваном білим, земля чорнотіла, Розшматована, в ранах — аж холод пройма! Ти живеш за морями, як пісня віків! Ти гримиш, Україно, в походах покари, Ти промінишся ланом, що житом зацвів! Аж здригається серце, — та це лиш примари! То я бачу Тебе на широкім майдані В синьо-жовтих прапорах, — душ а не вмира! Як ідеш Ти сувора, в нестримнім жаданні, Як шумиш, наче повінь Славути-Дніпра! Як хвилює Твій степ, на простори багатий, Що із бурею любить шаліючу гру, Як течуть бистриною потоки в Карпатах І гаряча смола у сосновім бору, То ввижаєшся Ти в снігову хуртовину З автоматом, що креше метіль вогневу! Україно моя! Я Тебе до загину Отаку збер еж у — непокірну, живу! Із збірки „Пянкий чебрець" Багаті роковини Перший листопада увійшов цьо- року особливо врочисто у життя української громади. Сорок літ проминуло від хвилини, коли на Львівській ратуші замаяв україн ський прапор. Великий шмат часу! Багато вмістилося в ньому — за тяжна боротьба за право на жит тя українського народу, поважні здобутки й великі втрати, буревій війни з походом наїздників, зброй на боротьба УПА, велика мандрів ка. А кінцевий етап, якого ми не знаємо, проходить теж у важкому змаганні за наше національне існу вання. Боротьба триває далі, тіль ки вже в сполуці з усім україн ським народом. Отак зустріли ми перше листо пада 1958 р. Яке наше місце у цю велику річницю? Чи не слід за становитись над тим, і вибрати со бі дорогу? Наша мандрівка вирвала нам рідний грунт з-під ніг, не тільки дослівно. Ми зависли в чужому середовищі. Шукаємо в ньому сво го призначення, хоч уж е давно йо го бачимо: голосити правду про Україну. Ми робимо це всюди, де можемо. Але це не вдоволяє нас. Хочемо більших, видніших успіхів, прагнемо великих перемін. І тому стільки байдужости й зневіри ба чимо серед нас. А Провидіння дбає про нас ін шими засобами. Може й не всі р о зуміють його наміри. Але саме на перше Листопада припало в ЗДА велике свято. Великий здвиг на роду привітав у Конвенційній Залі Филаделфії нового митрополита американських українців Кир Кон- стантина Богачевського. У глибо кому зворушенні прийняли вірні цей великий церковний акт інтро нізації. Бо й справді, не лиш наша Цер ква відзначена тим. За свій стра- дальний шлях в Україні та за вір ність Апостольському Престолові. Але й увесь український нарід за знав тут особливої ласки й від значення. В цій гідності Митропо лії до якої підвищено екзархат у Филаделфії, показано, що наше поселення в ЗД А заслужило на те. Що воно виявилось зрілою й пов ноцінною спільнотою, яка може й повинна на чужині творити рівно- вартні з Краєм церковні одиниці. Тому перше Листопада 1958 р. для нас особливо багате. Воно о б дарувало нас не лиш цінним спога дом. Але й принесло завершення великого діла — піднесення до найвищого степеня наш ої церков н ої організації. Ц ієї організації, яка завжди в нашій історії, зокре ма історії української еміграції, була найсильнішою твердинею на ш ої релігійної й національної віри. України далекої Може, вже немає ... Т. Шевченко
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
