Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Три в одній кімнаті Наш захист перебудовують. За тісно вже його мешканцям і треба поширити одне крило. Тому іде в зимі заповіли, що мешканок зі східньої частини переселять до за- хідньої. Прийдеться мешкати якийсь час удвійку або і втрійку. Коли ще кожна з 'нас жила сво їм окремим життям, людини з вла сного кімнатою, найбільше зверта ла на себе увагу Вікторія. Жінка кругловатих розмірів, з дещо при меншеними душевними вартостя ми. Не розуміючи добре чужини, вона чує себе обидженою, покрив- женою і менше-вартіоною. Вона особливо нещаслива, коли 'насмі хаються над нею і постійні вибу- хи непогамованих сліз їй часто трапляються. Її побожність наби рає якийсь неприродний, майже гістеричний характер. Її молитви нагадують голосіння іплачок. Друга — Марїна, малого росту, худа і все дбайлива за свій зовніш- ний вигляд. Теж була побожна, але це в неї відбувається зовсім дискретно. Вона клониться низько перед іконами і христиться рома- шисто. А ті ікони містяться в углу і іперед ними світиться лямпадка. Вона згідлива й услужлива. Але має деякі претенсії все краще ро зуміти й уміти, як інші. Все готова похвалитись своїм у дійсності аж надто недокладним знанням. А кін цеві виводи всіх майже розмов „В нас у Росії..." чи це там було кра ще чи гірше. Як і Вікторія — вона походить із бідного дому, але любить малю вати своє минуле в найрожевіших барвах. Тому й годі збагнути, як вона провела своє життя. Але лю бить пишатись взаєминами із виз начними людьми і це кидає світло на її минуле. До того в неї є пев не намагання опановувати других і тому їй трудно коритись волі церковного диригента. Вона бун- туеться і виривається з-під його влади і старається, щоб усякий міг почути її голос. А я поміж ними — це третя. Лю дина з іншого світу. Та в чотирьох стінах кімнати перехрещуються наші інтереси. Треба навести по рядки — робимо це по черзі. Тре ба принести води до пиття — а яка сьогодні погода? Все є тема до дискусії й розмови. Щоб не бу ло порожнечі. Іноді пишу на машинці. О, це їх дуже дивує! Навіщо це? Потім Вікторія висловлює здогад, що це напевне донос. Доноси, анонімні листи пишуть завжди на машин ках. Щоб не пізнати письма. Але щось цих записаних листків заба гато. Може це для бюра? Може за це їй платять? Окрім того я більшу частину дня в дорозі. ДовколиЧні ліси зна ють мене... Звідтіля несу гриби, ягоди, ніжно-зелене листя. І при ношу спокій, що його передають мені лісні стежечки й поляни. І то му легко мені знов включитись в атмосферу, де є три в одній кім наті. А воно не 'було легко, ні! Зразу Марїна любила відчиняти двері на- Із шпальт американської преси: ...Надзвичайна сила віяла від цих рухів і скоків на публику. їх жит тєва радість, щира привітність промінювали. Міцно збудовані дів чата, хвацько зібрані хлопці — да вали картину первісної сили. Ма буть не було ще таких справді му- жеських і справді жіночих поста тей серед танцівників у Менгет- тені... Перше враження української лю дини: ...Так, це наші! Наш ритм і звук! О, як це .потрясає! Побачити їх, нашу молодь! Цікаво, скільки між ними українців? Бо ж, як бачимо, в усіх танках ті самі обличчя. Але ритм вони відчувають досконало! Напевне більшість їх походить з України, бо ж таки ми найбільш музикальні... Що каже про балет Оксана Вікул: ...Які в них українські строї? Якісь куці й підскубані! Корсетка перемінилась у коротку кацабай- ку, а плахта під коліна... Присто сування до сцени? А чому москов ські ,,сарафани" в них сягають до розтіж так, щоб вітер підвіяв ли стки паперу, що я їх дбайливо зло жила. А Вікторія все мугикала якусь пісню, отак собі, 'без усякої мелодії. Не повірите, як це хвилю вало? Тоді треба було заплющити очі і поринути в якийсь спогад. Щоб перенестись геть далеко. Але тепер життя пливе спокій но. Бо ж зібрались ми — три в од ній кімнаті зовсім виппадково. На магаємось не входити в конфлікт із собою. Але в кожної дрімає не переможне бажання — опинитись у рямцях окремої кімнати. Можливо, що ця мрія здійснить ся. Перебудова нашого будинку тягнеться поволі. Може закінчить ся на Різдво? А може на Велик день? Не говоримо про те. Омина ємо цю тему, як щось далеке, але несказано гарне. Але мріємо про те, як найкращий дарунок, що йо го могла б нам судьба ще призна ти. М. Нижанківська кісток? І їх зовсім не „пристосо вують" ? Іванна Шмериковська-Прийма: ...Невже це український танок? Це ж якась мішанина! Ті ж самі кроки були і в білоруському, і в татарському... Якось немає в ньо му окремого стилю. Уклад танку застарілий, не йде з часом... Микола Понеділок: ...Бо й справді, де в них вільні, героїчні рухи наших чоловічих танків? А де плавкі, заокруглені рухи жінок? Де та питома грація нашого танку, що її з такою гід ністю вміє віддати наш нарід? Де фантазійні лінії наших танкових ,,лав“, ,,вужів", „ланцюга"? Все це зникло, зрівнялось в одному ,,кітлі“... А вкінці висновки: ...Виконавці талановиті! Техніка надзвичайна! І сила й життєра- дість від них промінює... Але... ...щось тут бракує! Є деякі кро ки, € начебто костюми, є навіть композиція... Але душі в тому не має. Є тільки шкаралупа без зер на. З багатої скарбниці нашого на роднього танку це тільки блідий відблиск. Довкруги балету Мойсеева Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
