Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
він живої вдачі, дотепну в розмо ві, інколи збиточну Міню. Так бу ло раз під Великодні свята і обра жена Міня .не говорила до нього деякий час. Але згадавши під ве чір Великодньої Пятниці, що Франко постить у Великодню Су боту, Міня перед вечерою зверну лася до брата: — Скажи Франкові, хай добре „натевкається", бо завтра буде постити! — Веселий сміх Франка прогнав гнів і образу Міні. Добряча, услужлива й прямо душна Михайлина була згодом втаємничена .в любовні ускладнен ня Ольги з Франком і вона завжди глибоко спочувала поетові. Союз ниця їхніх таємних бачень і листу вань, вона докоряла Ользі за її подвійну гру, що довела до по дружжя з о. В. Озаркевичем. Вихований вплив Франка на Ми- хайлину Рошкевич визнаний нею самою .в її цікавих спогадах про нього: „ .. . Розповіді Франка про наш упа даючий нарід, про його темноту, про його терпіння і про його відчування своєї недолі, впливали на мене осві- домлююче." Завдяки Франкові імя Михайли- ни Рошкевич записане як авторки оригінального оповідання „Кума з кумою (фотографія) що появи лося в львівському „Молоті" („Га- лицько-українська збірка", 1878- 79, стор. 105— 110), з такою до пискою від редакції: . Картинок, схоплених з життя з фотографічною вірністю, без при м ітки повістярської фантазії, у нас досі майже зовсім не було в літера турі, а прецінь такі картини, коли б їх списано багато, мали б не тільки огромну вартість етнографічну й язи кову, але були б міркою вірности по вістей артистичних та й, з другого боку, давали б до них багатий мате- ріял. Картинка, чи там сценка, котру ту подаємо, може послужити взірцем для подібних праць." В листі до Ольги Франко гак -пи сав: . Шкіц панни Міні дуже ту всім подобався і швидко буде надрукова ний з похвальною заміткою. Павлик посилає їй від себе письмо, — а я за мічу тілько, що в неї видно коли ще не талант писательський, то принаймі огромну силу обсервації, котра для всякого писателя повістей перша й найважніша річ. Якби панна Міня (чо го від серця їй бажаю) взялася писати більше подібних шкіців, а притім чи гала другі взірцеві повісті (Золя, Тол- стого, Решетнікова, Нечуя), то з неї могла б виробитися дуже реальна й хороша писателька“. А Павлик вислав два довгі енту- зіястичнї листи до Михайлини, з яких виходить, що таких опові дань з Лолина написано більше й вони мали в дальшій черзі друку ватися. Одна.к черговий виступ Михай лини Рошкевич припав на багато років пізніше, бо аж у „Першому Вінку" — 1887 р. Тоді вона жила в Болехо.ві у Наталії Кобринської, куди приїздив Франко. На оба по міщені там оповідання: „Таку вже Бог долю судив" і „Теща" дав Павлик похвальну рецензію в „На роді" назвавши їх „найправдиві- шими (найреальнішими) і своєю правдою найстрашнішими з усего, що надруковано в Вінку". В пер шому розказана страшна доля Ма рійки Оленючки, Бірчакової не вістки, в Лолині к. Долини. Дівчи ною полюбила вона Адама Шут- кового, але батьки на силу відда ли її заміж за Василя Бірчака, а чоловік важко побивав за те, що стрічалася з давним своїм милим, аж доки не закатував на смерть. В другому оповіданні 'показана кривда бідної тещі-вдовиці від зя тя, якому вена все своє майно за писала, після чого підступник про гнав її з власного господарства; окривджена даремне шукала пора ди, ніхто не поміг в її нужді. В цих оповіданнях Павлик підкрес лює глибоке знання селянського житгя й дар обсервації, що при збагаченні освіти й начитання в європейській літературі позволи ло б Михайлині Рошкевич стати „інайправдивішою руско-україн- ською 'писателькою". Проте сама авторка не вірила в свій талант, а вийшовши заміж за о. Іванця, поселилася далеко від Львова й Болехова та втратила на году стрічатися з Кобринською й Франком. Через кілька років о. Іванеиь дістав ларохію в Ременові біля Львова, тоді відновилися дав ні товариські звязки. При одній зустрічі з Франком Михайлина Рошкевич почула його вислів про змарнований талант, «а що вона відповіла: — Не умію ні писати ні читати, Хотять мене за пароха обирати. — А втім Франко мав намір видати її збірочку та віддавна при всякій нагоді намовляв до писання. Зао хочена принесла раз одне опові дання й прочитала його Франкові, що .вдоволений забрав для помі щення. „Взяв і в короткім часі десь там помістив" — стільки про цю новельку написала авторка. Тому не відомо, чи це віднести до оповідання п. н. „При звуках му зики" про 'переживання жінки збо жеволілого вчителя, яке з датою „Болехів, 19 марта 1890" було на друковане в „Народі" ч. 18, 15 ве ресня 1890 р. Це й вся відома нам літературна спадщина Михайлини Рошкевич- Іванець, якої син, іпок. д-р Іван Іванець, УСС, був цінений, як ми- стець баталістичних картин. По при те слід згадати про збирання нею фолькльорних матеріялів, які ввійшли до студії Франка „Про жі ночу неволю в руських піснях на- родніх" (1883 p.), де поміщено ■м. і», записану нею „пісню про шандара", що дала Франкові сю жет до його драми „Украдене ща стя". Як одна з немногих пішла Ми хайлина Рошкевич «а поклик но вих ідей та скріпила ряди піонерок у боротьбі за краще майбутнє у- краївської жінки. Постать її шля хетна й безпретенсійна, сердешна й спочутлива до других — житиме в памяті такою, як говорить про неї Франко у присвяченому їй вір ші: МИХАЙЛИНІ Р. Ні, не однаково для всіх сонце сяє, Хоч безучасно над всіми блистить. Бідний слізми його блиск заливає, Щасним воно і терни золотить. Серце дівоче, красніше сіяє Щирість твоя, аніж соняшний світ: Радісний усміх для щасного має Сльози для горя, пораду й привіт. Джерела: 1. Михайлина Рошкевич: „Спогади про Івана Франка". Іван Франко у спогадах сучасників, Львів 1956. 2. Михайло Возняк: „Нариси про світогляд Івана Франка", Львів, 1955. 3. „Перший вінок“, Львів 1887. 4. Часопис „Народ11. 5. В. Іванець: „Бабуня Ольга“, На ші дні, Львів, травень 1942 р.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
