Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
v другому місті, а потім вони мінялись осідком своєї праці. Нас вісім включили у склад опери. Звісно, окрім нас були у складі опери й старші, досвідчені артисти, деякі з них досить підтоптані, що не могли не заздрити нашій молодості та свіжим голосам. Кожному з нас, молодих дано по три дебюти, а потім мало вже устійнитись наше положення й репертуар. Спочатку кожне з нас одержувало по 100 рублів мі сячно й мали сіпівати, що дадуть. Жили ми всі купками в одному районі: три дів чині у двох кімнатах, дві в одній і кілька хат від нас три хлопці. Я приєдналась до першої трійки. В одній кімнаті ми спали, а в другій стояв фортеиіян і мякі меблі й через те він важно називався „сальоном" Тут відбувались усі наші зустрічі, тут ми сходились по виставах на вечерю або чайок. Вражень було ба гато. Кожен день приносив нам нові лекції закуліс ного життя, до якого ми не були приготовані. Там царили 'брехня і фальш, на які ми часто попадались. Зате ми, молодь, жили між собою в великій при язні і пошані. Між нами не було ні флірту, ні заздро щів. Були направду братами й виступали спільнотою. Памятаю, як то раз, проходячи з одним актором із нашої вісімки, ми натрапили на балерину в обіймах одного старшого актора, що, побачивши нас, не сха менувся. Я мовчки пройшла поруч, але мій товариш підбіг до закоханих і я чула, як він сказав: — Якщо ви насмілюєтесь поводитись так у при- явності п-ни X., або взагалі в театрі, я вам наб’ю пику! Взагалі склад акторів був дивний. Безголоса се стра нашої формальної директорки, вона ж і нянька її дитини, грала лиш ролю Марти у ,,Фавсті“ і одер жувала ґажу неменшу, як ми. Кожного разу, коли йшла опера ,,Аїда“, появлявся на сцені адміністратор театру й оголошував: —• Артист Н. прохає вибачення і через свою неди'спонованість арію з першої дії опустить. Сміючись, говорили ми: — Коли ж він, нарешті, буде диспонований?. . . Бували різні оригінали. Був, наприклад, один старшина, що захотів 'бути Співаком і вибрав собі нашу оіперу для свого дебюту. Та прорізав на всіх трьох виступах і мусів виїхати. Але за короткий час свого побуту встиг освідчитися чотирьом артисткам і кликав кожну з нас тікати з ним, обіцюючи вічне 'кохання І золотої гори. А з огляду на нашу приязнь ми І тут вирішили виступити спільно і постановили всі-приїхати на двірець з валізками. Кожна з нас мала підійти до нього з вигуком ,,я готова!“ Наші хлопці мали його прощати у буфеті й бути свідками1 тієї комедії. Комічне було його задоволення при появі першої з чотирьох, деяка ніяковість при появі дру гої, розгубленість, коли прийшла третя, і нестримний регіт усіх, коли перед третім дзвінком влетіла я, об вішана пакунками, з собачкою на линві та кліткою з канарком. Пробував він потім писати одній із нас, але ми відповідали спільно і він заспокоївся. Були комедії і зі статистами, що їх набирали з вояків. Памятаю, як один із них, що мав виконувати ролю трупа, не видержав „драматичної ситуації" і, піднявши голову, заявив артистці, що його опла кувала : —-Та годі вам плигати по мені — лоскотно! Другий знов не дав донести себе до куліс, а вирвався і пішов сам. Всяке бувало! З моїм ідеалістичним наставленням до сцени я дуже швидко стала людиною, яку всі використо вували, а я, як дурень, тішилась, що допомагаю ,,бра тові Бували дні, що я буквально не мала часу піти на обід й не відходила від фортепіяну, розучуючи зі співаками нові партії. Бувало, що я проти всіх те атральних звичаїв сама зголошувалась на застуїпство хворої хористки, обурена тим, що їй не дозволяють „навіть занедужати1* Бували випадки, коли я від мовлялась від своєї платні, доки касієр не виплатить комусь із хористів авансу, або голосно протестувала проти якоїсь протекційности чи несправедливости. Робила я це отверто і явно й за це мене ,,слабші“ лю били, а в ,,сильніших" я придбала марку „тяжкої по вдачі" Наше помешкання швидко зробилося прибі- жищем всіх незадоволених і покривджених. А старші обминали його як який „революційний" центр. Цього ж не прощають нікому, а особливо молодому працівникові театру. Бо ж загально там панує атмо сфера запобігання й компліментів. В очі мені світили, але поза очі здвигали плечима й підносили обурено погляди до неба. Досі не розумію, через що продов жували мене тримати в трупі. Ми все ще чекали на дебюти, а покищо співали, що дадуть. Особливо в поганому положенні зна йшлися сопраністки. Нас було рішуче за багато. Були дві старші співачки, що мали по ЗО опер у ре пертуарі і нас чотири, що мали їх по закінченні сту дій 5— 7. Диргент держав із старшими. Йому було легше працювати з досвідченими акторками, які не потребували стільки оркестрових проб. Але він був доброю людиною і принайменше потішав нас, коли котрійсь не пощастило. Зате старші взялися нищити нас, молодь. Спі вали на всіх пробах, мовляв — вони ж виступають на премієрі. А згодом, по премієрі і 2-ій чи 3-ій ви ставі за пів години до початку зголощували, що, не- диспоновані і ми мусіли їх хоч-не-хоч заступати .без проби. Оправою нашої амбіції було довести їм, що ми можемо обійтися й без проби,; але, Боже ^ій, скільки це напруження коштувало!.Памятаю, якьмо- лода артистка А. співала так королеву в „Гугенотах", обливаючись сльозами на сцені. А друга знов пере плутала всі кінцівки куплетів в опері „Міньрн" І ;ПІ- сля кожної додавала: — Боже мій,, знов' не так! Всього цього можна б уникнути, коли б старші ак тори і диригент ставились уважніше до праці, а не тішились би клопітливим становищем молоді. Ми це все розуміли і відплачували. їм таким же доброзич ливим відношенням. Нарешті й мені призначили дебюти — Сантуцци в „Сільській Честі“, Мікаелі в „Кармен“ і Наташі в „Русалці“ Даргомижського. У першій я була не певна, але в другій і третій добре себе почувала, бо співала її нераз у Моокві. Але не зважаючи на те, мене охопила така трема, що я здається нізащо не вийшла б на сцену. Та хтось виштовхнув мене, а партнер так ласкаво подивився ш мене і дав поти хеньку тон, що зараз же забула про свій страх. У ,,Русалці“, в якій я була найбільш певна, мало не
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
