Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Яка Ваша думка? ЧОМУ ТАКІ СПОГАДИ? Нераз кортить .мене написати кілька завваг відносно якоїсь стат ті, але відлажу на пізніше, так і забуду. А ось в останньому чи слі, прочитавши „Слідами великої вчительки“ таки не відкладаю. Хочу запитати Вас, яку ціль має така стаття? Не тальки не має во на провідної ідеї, що не відзерка- лює характеру „великої вчитель ки а про вчительку мало що пи шеться. Я .певна, що кожна, з нас мала свою улюблену вчительку -—- добру, приємну і що може хоті лось би про1 неї розповідати й пи сати', але вікому не було б цікаво таких допи'сів читати. Ми -— молодша генерація — з пошаною читаємо про піонерок жіночого 'руху і про тих жінок, •що виховували наших бабунь і •мамів, але думаю, що однієї стат ті п.ро Константкну Малицьку до сить. Відчинивши журнал, хочемо довідатися щось нового, чогось навчитися і порівнюючи його -з ан глійським, мати вдоволення, що що він на одному інтелектуально му рівні, хоч англійські багато об пій рніші розміром. Пишу коротко, бо чекають ме ду мистця“. Святі слова, в яких ми так наочно переконалися того гЛвтірка! Цим разом ми зовсім за були впихати наші пропагандивні летючки кожному в руку, ні не мали часу пояснювати „україн ської справи" всім, хто хотів і не хотів слухати, але намагалися розпродати наш ,,крам“, який не міг залишитися, щоб не наразити- ся на втрату, бо видатки були ве ликі. І ось ми не тільки „вийшли на своє" та ще й при цьому заро били, але й без ніяких заходів до були таку рекляму, як ще ніколи. Попри всі ці компліменти, які ді ставалися нам при столі, мило нам було довідатися, що вже внизу при вході до „Аероклюбу" рекля- мувала нас публіка: „А зверніть там увагу на »Украгну«! Вони ма ють надзвичайні речі!" Яка шко да, що цих „творів мистецтва" на ших жІнок-громадянок не сфото графували ми «а памятку! Напев но зробимо це іншим разом! JI. В. не господарські обовязки. Але ві рю, що тих кілька «слів зверне Ва шу увагу на те, що поважна ча стина Ваших читачок не походить зі Львова і вважаю, що було б добре, присвятити більше місця у Вашому цінному журналі жінкам і подіям, що відог.рали поважнішу ролю в загально-українському жі ночому руху. Софія Скрипник, Ріджайна Ми дуже вдячні Вам, що Ви так щиро й безпосередньо висловили свою думку. Це дає нам змогу ви яснити Вам, а може й іншим читач кам .молодшої генерації — чому саме присвячено стільки місця спо гадам про Константану Малицьку. Це була визначна громадська діячка Західньої України. її мож на вважати переємницею ідей На талі! Кобринської, що зуміла вті лити їх у життя. Навіть більше — вона надала українському жіночо му рухові нової форми, зв я заївши його з патріотичн о-грома дськими кличами своєї доби. Також у за гально-громадському житті вона займала особливе місце. Була ви значним педагогом!, цінною дитя чою письменницею і здібною жур налісткою. Найкращий доказ, що російська влада, іпо зайняттю Львова, вивезла її — одиноку жін- ку — разом із визначними нашими громадянами, як закладницю на. Сибір. Її постать ще не маїє в нас роз голосу й оцінки. Це звичайно бу ває, що сучасне, молодше, або слі дуюче покоління ще іне розуміє її величі й значення. Аджеж Натал'ії Кобринської теж не розуміли в •своєму часі і навіть безпосеред ньо після її смерти. Тому й не ди во, що для Вас це імя чуже й мало що Вам говорить і спогади про неї здаються Вам лиш згадками про „добру, приємну вчительку". Константина Маїлицька. помер ла самітно в часі важкого пере слідування і тому невідомо, що сталося з її листуванням та іншою •спадщиною. Дай Боже, щоб це Збереглося в якійсь бібліотеці аж до часу, коли можна буде це опра цювати. Але ми: непевні того. То му нашим обовязком є зібрати спогади людей, які її пам'ятають. Кожна риса її вдачі, кожен епізод із її життя може колись стати її біографові в пригоді. Ці спогади можуть видатись одноманітними через те, що їх пи сали здебільшого учениці К. Ма- лицької, отже бачили її тільки при праці у школі. На жаль майже май же немає у вільному світі людей, що памятали б її з громадсько- політичної діяльности. Але й такі спогади маємо надію зібрати. Може й це викличе Ваше й читачок молодшої Генерації не- годування. Але прохаємо Вашого зрозуміння і співучасте у відтво ренні' нашої історії. В умовиїнах еміграції ми до цього зобовязані. ■Прохаємо й на майбутнє приси лати нам свої завваги. Цінимо од- верту, щиру думку читачок і радо достосуємось до їх бажань, або вияснимо наше становище. Ред. Успішні жінки Ґолда Маєрсон, міністер закор донних справ Ізраїля, займаючи таму рік своє відповідальне стано вище, заявила: — „Ізраїль ніколи не був і не буде ініціятором агре сій, але також не може толерувати порушення своєї суверенности“. — Цього року вона закликала а- самблею ОН стримати достави зброї до держав на окраїнах Ізраї ля: американської до Іраку та Йорданії, совєтської до Єгипту і Сирії. Арабських виселенців ліп ше було б ужити при будові гре- ібель наводнення арабських пу стель, щоб працювали для мирних цілей та не підбурювали до нена- висти і війни“. ■— (м бд) Канадійська Джан д ’Арк, 14-літ ня піонірка, Маддалена де Вершер (1676-1747) обороняла форт Дан- жирус коло Монтреалю проти на падів айроківських 'індіян. Під її командою було двох жовнірів, 80 чоловіків та її двох молодших бра тів. Вона відбивалася вісім днів, поки не прийшла військова допо мога. (мбд) Подаруйте „ДУХ ПОЛУМЯ“ Лесі Українки до найближчої амери канської бібліотеки. Ця книжка освідомить світ про нашу куль туру. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top