Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Була там ялинка і стіл, заставлений усяким печивом pro, чи якусь сирітку, чи когось такого, що не мав своєї хати, або родини. Так, старалися, щоб усіх було до-пари. — А що це таке ,,до пари“? — питається Галюся. А мама — То гак: 'татко і мама, це пара, Юрчик і Галюся, це та кож маленька пара. — Знаєш? Галюся задумалася, рахує на пальчиках: як то у бабуні й дідуня ■буде, а як у тіточки. Геть усіх пе- речислила і вийшло якраз добре. А втім, нагло посумніла і склик нула : — Мамусю, таж у пані Задоріж- ної нема їх усіх ,,до-лари“ їх ли ше троє! — Так — сказала мама. — У нашої сусідки не буде весело при свят-вечірнім столі. У них не ста ло татка. Ти знаєш про це Галю- сю. — Знаю, знаю. Тоді з автом сталося таке нещастя! Ах, мамусю, що ми можемо на це порадити? —■ А я вже придумала, Галюсю! Ми повечеряємо раніше і підемо відвідати їх. Піду я, ти і Юрчик, татка лишимо вдома. Галюся знов стала на пальчиках числити: 3 —(-3 = 6. І з радости аж сплеснула ручками — Отож і бу де ,,до-пари“! Тепер Галюся від була велику нараду з Юрчиком. І вийшло таке, що Галюся пода рує Тані Задоріжній 'свій власний тортик, а Юрчик її братчикові, Зенкові, свій вертепик. Так вони і зробили. Скоро, по Святій Вечері зібралися всі троє і піїшли до сусідів. А кожне з .пода рунком, бо так треба, не годить ся йти з порожніми руками. Коли прийшли під хату, постукали до дверей і закликали: — Дозвольте заколядувати і ха ту розвеселити! А там'пані Задоріжна з хати: — Дозволяємо, дозволяємо! Коля дуйте здорові! Та й отворила две рі. І от у хаті вони заколядували „Бог предвічний*1. А тоді мама ска зала: — Вітаємо вас, дорогі сусіди з РІЗдвом Христовим: Христос Раж- дається“. А пані Задоріжна подякувала і попросила в-сіх до другої кімнати, де вони якраз кінчили вечеряти. І що ж діти у іцій кімнаті побачили? Була там ялинка і стіл за ставлений всяким печивом і овочами, а посе редині лежав колач. Все тут було врочисто і гарно прибрано. Але найважніше, послухайте! Були там не лише ці. три накриття на яких вони їли. Але було ще одне на криття цілком чисте, неторкнене, так наче б призначене ще для ко гось, хто мав би вечеряти з ними, а кого не було. А при накритті, і тарілка, і ложка, і вилки, 'і ніж, і склянка, і серветка збоку. А пе- перед цим накриттям горіла сві чечка, перевязана синьо-жовтою стяжечкою. І стояло там при столі крісло, на якому ніхто не сідав. Діти мовчки, іповажно дивилися на це порожнє місце при столі, на чисте накриття, на свічечку. Вони пригадали собі, що там, на цьому місці колись давніше все сидів тат ко Тані і Зенка, а нині його нема. І тепер щойно вони спостерегли, що пані Задоріжна мала заплакані очі, а діти були такі -сумні, сумні. На цей вид і Галюсі закрутилися сльози в очах. — Вони сирітки, •— СвяТий Вечір, не стало татка, нема подумала. — У них сьогодні, не до-пари. Її добре серце захотіло потіши ти всіх. Поцілувала Танк» і швидко стала розгортати свій 'подарунок. — Дарую тобі, Танго, свій влас ний тортик! — сказала. — Я його сама робила, а мама мені .помагала. На вид цього тортика Таня ду же втішилася: — Ах який же він гарно прибраний! Він наче справ жній коровай! —- О, ми мусимо завтра справити з тим тортиком моїй новій лялі весілля! Добре, 'Га люсю? А Юрчик знов добув свій верте- пик, вручив його Зенкові та став повчати, як його зі середини осві тити. А й пані Задоріжна дістала подарунок від мами. Потім діти освітили ялинку і вертеїпик, заще бетали, розвеселилися і забувся ввесь смуток. Ціла хата наче про ясніла. А коли мама сіл а. до фор- тепіяну, заграла і всі хором 'зако лядували: „Нова радість стала11, то вже всім було так любо і весе ло на серці, що аж новонародже ний Ісусик, у вертепі усміхнувся і витягнув до них ручки. Вже було пізно вночі, коли вони вернулися додому. Галюся перша побігла до татка, сердечно обняла та пригорнулася до його грудей і шепнула: — Мій любий, мій, мій татусю! II Юрчик також чомусь довго і щиро вітався з татком, так Наче б то вони не знати, як довго, не ба чились. А коли Галюся перед спанням помолилася, то ще додала такі слова: Дякую Тобі, любий, солод кий Гсусику, за те, що у нас* вдо ма, сьогодні, на Святий Вечір, всіх нас було ,,до-пари“. Олена Цегельська
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
