Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
датки великі! Таке вам кажу мале, всього два місяці, а вічно кричить — дай і дай! Доляра тут — доляра там! Раз на хар чі, раз на одяг, то на це, то на те... Мала дити на коштує, але трудно, каже мо. Ніхто нам того не винен, лиш ми самі. Таки так, по добрій волі... Та й маємо тепер ! забавку... — Дав Бог діти, дасть і на ді ти — сказала пані Нуна і співчут ливо похитала головою. Біля перестанку ГантінГ 'Парк я 'перебрала ініціятиву у свої руки і кажу: — Шукаємо нового приміщен ня. Родина росте, побільшується, в хаті тісно. Треба б більшої ви годи, простору. Шукаємо якихсь більших кімнат. Хто зна, як за рік буде. Може знов Бог поблагосло вить новим прибутком, треба за вчасу про те подумати. Пані Нуна прикусила губи і мов чала, як камінь, а я торочила далі. —■ Хочемо до інженерів приту литись. То панове грошовиті, ро зуміються на речі. — А що ж ваш чоловік на те? — спиталась і’з обуренням пані Нуна. — Мій чоловік? О, він дуже ви- розумілий і толерантний. Каже ,,роби собі, Івасю, в день, що хо чеш, тільки щоб по ночах не вер талась і щоб з того ходження щось конкретного вийшло... —■ Ну, і що він тепер на то кон кретне? — Та каже, що треба було зро бити скорше, ЯК 'МИ тільки до Аме рики приїхали... Моя знайома вже збиралась ви ходити і на відхіднім докинула: — Та такі христини нераз опла чуються... Позносять вам люди по дарунків, буде в що дитину на кілька років приодіти. Тепер кож ний так робить... — Та ми не від того, — відпо відаю. — От стрічаю якось на Броді паню Стефу К-ку, стоїть перед виставою з ■меблями, так крутиться, так з ноги на ногу пе реступає. Думаю собі, дістане на ша дитина якийсь порядний пре зент. І що думаєте, не дістала? — Що таке? Що таке? — Ґабльотку! Таку гарну, но веньку, зашклену шафу зафонду вала пані Стефа на щасливий по чаток. Дай їй, Боже, за те здо- ровя! Пані Нуна, висідаючи на станції •Вайомінг, потиснула мені руку і шепнула: —■ О, коби хоч неплаксиве тра пилося! — О, дав би Бог, дав би Бог! ІСА В тій хвилині чути за дверима плач немовляти. Двері відчиняються й до залі входить авторка нарису зі сп о витком у руці. Немовля квилить і плаче. „Ведуча" закінчує нарис і ви кликує три пари „куміів“ з-ломіж при сутніх, що перебирають „немовлятко" від заклопотаної мами. Здається, що воно сполучене з весною чи літом. Тоді коли все цві те й пахне у цілому світі. А в Калі форнії його святкують на сам Но вий Рік. Квітами прощають старий і вітають новий. На „Рове Парейд“ себго ,,Святі Троянд“ у Пассадіні. Сотні людей підготовляють йо го. Це ж цілі гори квітів ідуть на влаштування цього свята. Одні об різують стовпчики, другі обрива ють пелюстки... За проектами ми- сщів виконують ,,фльоти“, себто символічні вози. Метушаться мі сцеві красуні, що представляти муть грецьких богинь, грацій, вес ну, літо, осінь і зиму. А що вже говорити про королеву цього свя та та її двір! Хвилюються також глядачі. Рік- річно зїжджаються тут тисячі лю дей із цілої Америки, а навіть із Канади. Вже раннім ранком пливе потік авт до Пассадіни. € навіть такі фанатики, що з вечора зай мають вигідні позиції. Фотографи, обвішані апарати, уміщують себе на драбинах, привя'зуються на те лефонічних стовпах. Щоб усе по бачити й не прогавити нічого! Ось уже початок походу. Гуч номовець заповідає його, а марша- лок цього свята відкриває. Дальше В тій хвилині підходить голова Ц ен тралі до цієї групи, вітає авторку-маму і звертається до заплаканого „немов- лятка“ : — Хрищу Тебе — Оленою та ще й Пчілкою! Відкриває заслону із сповитку і зна1 ходить на паперовому „личку" не^ мовляти велику цифру 43. Всі членки вітають ЇЇ оплесками. — А крижма де? — питається „ве дуча". „Куми" поспішно запихають за повивач „зелені". Плач „немовля ти" втихає. Задоволена мати-авторка і „куми" засідають до стола. Починається г о стина. Членки ноївоствореного Відділу вгощають усіх пиріжками, тортами і каївою. По смачній перекусці секре тарка Відділу відчитує доповідь про Олену Пчілку, якої наймення носить новий 43 Віїдділ. Слідують промови й (побажання. Веселою гутіркою зача лись христини Відділу, що запрезен- тували, як немога краще, цей і н і ц і а т и в н и й гурт. несуть американський прапор і грає музика. А потім починають плисти одна по одній прикрашені „фльоти“. Хвилі запаху розхо дяться кругом. Ось королева па ради у возі 'з червоних троянд. Її престіл виконаний із білих конва лій. А тут три Грації у возі з кві ту левкой. Тут знов віз ,,Перший день весни” із грецькою богинею, що стоїть на підвищені з білих гарденій. Квіти, квіти, квіти! Без ліч їх на возах, на підвищеннях, у руках і волоссі гарних жінок. Щ о раз нові картини і символи пливуть пов'з публику, що не тямиться з захоплення. 63 ,,фльоти“ — а кожна з них, як писанка. Ми одинокі українські учасники цього свята. Та ні — є між запа леними фотографами теж наш зем ляк — сотник Петро Олексієнко, десь там високо ловить найкращі моменти на фотографічну плівку. Закінчилось. Голова крутиться від надміру краси. Сходимо зако стенілими ногами з трибуни. Але вже кільчиться в глибині думка — чи не можна б показати в окремій „фльоті“ українську тему? Що репрезентувала б український вклад у добробут цієї країни! Марія Левицька Свято Квітів Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
